Медоносні рослини луків (стр. 3 из 4)

Конюшина лучна (TrifoliumpratenseL.).

Багаторічна рослина висотою 20 - 60 см, з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття — головки. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня.

Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.

Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5% протеїну, 3,5% жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка. Конюшина лучна добрий медонос. Медопродуктивність в середньому становить 80 - 200 кг/га. Мед з неї світлого кольору, приємний на смак, довго не кристалізується. Конюшина лучна росте на заплавних луках, у чагарниках, на схилах, обабіч доріг.

Конюшина золотиста (Т. aureumL.).Зазначені види конюшини ростуть на заплавних луках Десни і Сейму, по чагарниках, на схилах, узліссях, обабіч доріг. На відміну від конюшини лучної, у конюшини золотистої квітки білі, але всі вони мають гірші медоносні властивості.

Конюшина суницевидна (Т. fragiferumL.). Росте в таких умовах, як і попередні види, за вийнятком чагарників та обабіч доріг.

Конюши́на повзу́ча (Trifolium repens L.) конюшина біла; багаторічна трав'яниста рослина.

Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на'довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.

Астрагал еспарцетний (AstragalusonobrychisL.).

Багаторічна рослина висотою 30 - 80 см. Цвіте в червні - липні. Росте по схилах, відшаруваннях та на пісках Чернігівської області.

Астрагал еспарцетний добрий медонос. Бджоли активно відвідують його квітки, збираючи нектар, використовуючи його як джерело підтримуючого медозбору.

Білуваті, волосисті стебла широким колом розкинулися по траві, ледь підносячи верхівки. Добре розвинений головний корінь цієї багаторічної рослини сягає до 2 м углиб, а численне бічне коріння пронизує грунт на великій площі. Маленькі листочки і густе опушення, завдяки чому мало випаровується вологи, підвищують посухостійкість рослини, допомагають переносити несприятливі умови. Росте не тільки в степах, де є однією з найхарактерніших рослин, а й на відслоненнях і пісках. На Україні зустрічається скрізь, крім північних лісових районів. Цвіте з червня до серпня. У жовтні надземні пагони відмирають. Восени на рівні ґрунту та на глибині 1-1.5 см закладаються бруньки, які на початку квітня починають вегетувати і згодом розвиваються в генеративні пагони. Від кореня відходять 10-25 пагонів з непарно-перистими листками. З пазух листків виходять довгі квітконоси, увінчані густими, вкороченими китицями рожево-лілових квіток. Прапорець удвічі більший від решти пелюсток віночка, чого в інших видів астрагалів не спостерігається. Зубці чашечки в 2-3 рази довші за її трубочку. Плід – біб, довгасто-яйцевидний, загострений у майже прямий носик.

Буркун лікарський (Melilotusofficinalis (L.)

Pall). Дворічна рослина висотою 50 - 200 см. Цвіте в травні - липні. Буркун лікарський росте на схилах, по узліссях, луках, на засмічених місцях. Коренева система —добре розвинутий стрижневий корінь.

Стебло прямостояче, розгалужене, голе або розсіяноволокнисте, заввишки 40-110 см. Листки трійчасті, дрібнозубчасті, у верхній частині стебла — оберненояйцевидні, у нижній - видовженоланцетовидні. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, в багатоквіткових пазушних китицях. Плід - овальний, голий, сіруватий, моршкуватий біб. Насіння дрібне, яйцевидної форми, зеленувато-сірого кольору, маса 1000 насінин 3-4 г.

Буркун лікарський цінний медонос. Медопродуктивність всередньому становить 140 - 200 кг/га. Бджоли активно відвідують квітки буркуну і, крім нектару, збирають з нього пилок.

Дрік красильний (GenistatinctoriaL.). Кущ висотою 40 - 170 см. Цвіте в травні - серпні. Зазначений вид значно поширений на Чернігівщині.

Дрік красильний росте по схилах, світлих узліссях, сухих лісах, у чагарниках. Дрік красильний бджоли використовують як джерело підтримуючого медозбору. Кущ родини бобових (до 1 м заввишки) з зеленими ребристими пагонами, голими або інколи опушеними, притиснутими волосками. Листки чергові, цілісні (до 4 см завдовжки і до 1 см завширшки), ланцетні, рідко еліптичні, загострені, темно-зелені, голі або трохи притиснутоопушені, на коротких черешках, з двома шилоподібними прилистками. Пагони закінчуються щільною багатоквітновою китицею. Квітки великі, неправильні. Чашечка зелена, п'ятизубчаста, двогуба, віночок метеликовий, яскраво-жовтий, голий, прапорець довгасто-яйцеподібний, коротший за інші пелюстки, човник тупий. Тичинок десять, які зрослися нитками в трубочку, маточка одна, зав'язь верхня. Плід - довгасто-лінійний, чорний, трохи зігнутий біб. Росте в соснових і мішаних лісах, на галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні - липні. Поширена по всій Україні, на крайньому півдні зрідка. Заготовляють сировину в районах поширення.

Карагана кущова (Caraganafruticosa (L.) C. Koch.). Кущ, висотою 30-150 см, дуже розгалуджений. Цвіте в травні - липні.

Карагона кущова росте у степах, на схилах, відшаруваннях. Карагана кущова цінний медонос. Медопродуктивність всередньому становить 60 кг/га.

Люцерна румунська (Medicago romanica Prod.). Багаторічна рослина висотою 40 - 80 см. Цвіте в червні - серпні. Тривалість цвітіння 25-30 днів.

Люцерна румунська добрий медонос. Медопродуктивність всередньому становить 40 - 80 кг/га.

Чина бульбиста(LathyrustuberosusL.).

Багаторічна рослина з тонким стеблом, що стелиться між травами або чіпляється за них вусиками і зеленими гірляндами перекидається з рослини на рослину, високо підносячи розкішні суцвіття пурпурово-рожевих запашних квіток, зібраних у китиці. Листки з однією парою довгасто-еліптичних листочків і невеликими напівстріловидними прилистками закінчуються розгалуженими вусиками. Віночок з великим округлим парусом. З десяти тичинок 9 зростаються, а десята залишається вільною. Цвіте в червні — липні. Росте в степах, на степових схилах, рідше на остепнених луках і як бур'ян на обніжках на півдні лісостепової, степової зон і в Криму.

Видова назва в перекладі з латинської мови — бульбиста (відбиває особливості будови кореневої системи: на тонкому кореневищі утворюються потовщені корені, схожі на редьку).

Вусики, які є видозміненими листочками, відіграють велику роль у житті рослини. Вони підносять кволе стебло чини до світла, тримають його вертикально, рухомо з'єднуючи рослину з опорою, що захищає її від зламування вітром або пошкоджень. Вусики дуже чутливі, реагують на найменші подразнення.

Чина запилюється бджолами, яких приваблюють яскравий віночок, ніжний аромат і солодкий нектар. Розмножується насінням і живцями. Живе до 8 років.

Добра кормова рослина, багата протеїнами. V потовщених коренях, так званих кореневих бульбах або кореневих шишках, містяться запаси поживних речовин. Варені корені їдять. З молодих листків готують салати. Чина бульбиста — медоносна і декоративна рослина. Серед родичів чини є й отруйні види. Так, чина посівна (L. sativus L.) призводить до паралічу кінцівок і ядухи у людей і тварин.

Чина бульбиста посередній медонос, але його активно відвідують бджоли і використовують як джерело підтримуючого медозбору. Медопродуктивність до 20 кг/га.

Горошок мишачий (Vicia cracca L.)

Багаторічнічний, кореневідприсковий бур’ян з глибоко йдучим товстим стрижи, коренем та міцними підземними пагонами під орним шаром. Надає перевагу гумусним, муловатим або піщано-суглинистим ґрунтам, що не містять вапна.

Час проростання: переважно весна; глибина прорастания до 15 см.

Сім’ядольні листки: парноперисті, однак не помітні (розвиток під ґрунтовим шаром).

Листя: багатопарно-перисте, розподіляється на роз’єднані скручені вусики; перисті листки видовжені до ланцетних, з притисненим м’яким опушенням; перші листки лише з однією-двома парами листкових пер.

Стебло: м’яке, гранчасте, голе або м’яко опушене, має чіпкі, повзучі листкові вусики, висотою до 120 (150) см.