Живе у річках, водосховищах, проточних озерах, де обирає глибокі місця біля корчів. Для полювання виходить на мілководні ділянки, вкриті піском або сумішшю піску й гальки. Найактивніший перед сходом сонця та у вечірні години. Тоді він може близько підходити до берегів, а в погоні за здобиччю навіть вискакувати з води. Це надзвичайно ненажерливий хижак. Він нападає на табуни верховодок, молодих головнів та інших дрібних риб.
Нереститься в заплавах, у прибережних зонах озер, водосховищ. Ікру відкладає на прикореневі частини рослин. Плідники очищають їх від грунту й мулу, утворюючи гнізда. Після відкладання ікри й запліднення її самка залишає гніздо, а самець охороняє його доти, поки не виклюнуться личинки. Рухом своїх плавців він сприяє очищенню ікри від мулу і створює сприятливий кисневий режим. Цікаво, що при загибелі «сторожового» судака ікру охороняє інший самець. Інших риб, у тому числі й судаків, що наближаються до гнізда, самець-охоронець зустрічає агресивно: плавці й зяброві кришки розчепірюються, і він кидається на «ворога». Після відкладання та запліднення ікра близько двох годин набухає. Діаметр кожної ікринки збільшується. Швидкість розвитку ембріона залежить від температури води: при температурі +9...-)-11 °С він розвивається десять-одинадцять діб, при +15... +19 °С — п'ять-шість діб, при +18...+22 °С — три-чотири доби. Звільняється ембріон від оболонки за 2 — 3 с, а інколи може носити її на голові 2 — 3 хв. Довжина ембріонів становить 3,5 — 5,4 мм. Велика різниця в їх розмірах свідчить про неоднорідність розвитку. В ембріонів завдовжки до 4 мм голова нахилена донизу і щільно прилягає до жовтка, рота не видно, а на очах ледве помітна пігментація. Такі ембріони понад дві доби піднімаються вертикально вгору й опускаються пасивно до дна. І тільки згодом починають рухатись у горизонтальному напрямі. В ембріонів завдовжки понад 5 мм добре розвинений рот, голова відділена від жовткового міхура, очі добре пігментовані, Через 2 — 3 години після викльовування вони вже плавають у горизонтальному напрямі [6, 84].
У перші дні після народження ембріони ростуть найінтенсивніше. На шосту-сьому добу ріст їх майже повністю припиняється, а в наступні дні знову відновлюється. Це пояснюється характером живлення. У перші дні після викльовування ембріон живиться вмістом жовтка. На шостий день запаси його вичерпуються, в ембріона з'являється рот, і він переходить на активне живлення. З цього часу починається личинковий період життя судака.
Через два тижні після викльовування личинки досягають довжини 10,5 — 12,5 мм, а через чотири — 15,5 — 21,5 мм. За перші два з половиною місяці життя (в середині липня) молоді судаки досягають довжини близько 9 см, а за наступний такий самий період їх довжина збільшується ще на 5,3 см. До кінця вересня вона досягає 14,3 см. У середині лютого їх довжина досягає лише 14,8 см, тобто за чотири з половиною місяці приріст становить тільки 0,5 см, отже, молодь судака середньої течії Дніпра найінтенсивніше росте в перші три місяці (травень — липень), у наступні місяці (серпень — вересень) ріст сповільнюється, а з жовтня припиняється або дуже сповільнюється.
Цікаво, що для збільшення маси на 1 кг судак повинен з'їсти в середньому 3,3 кг риби. Він споживає риб, розміри яких коливаються від 3 — 4 до 20 — 24 см. У судака звичайного багато ворогів. Його личинок поїдають риби. Молоддю живляться окунь, щука, сом та інші хижаки. Найбільше її знищують на ранніх стадіях розвитку безхребетні тварини, особливо циклопи.
ЙОРЖ ЗВИЧАЙНИЙ. Gymnocephalus cernua (L.). Належить до родини окуневих. У нього велика голова, коротке тіло з товстим черевом, у плавцях багато колючих променів. Дуже поширений. Живе в річках, озерах і водосховищах із сповільненою течією, що мають чисту воду, у придонних шарах води, на досить великій глибині. Полює переважно вночі на мілководних ділянках. Більшу частину доби проводить у засідці, чекаючи на здобич. Живиться личинками комах, молюсків, черв'яками та іншими безхребетними тваринами, що їх споживають лящ, короп, густера, плітка. Отже, щодо живлення він є конкурентом більш цінних риб. Надзвичайно ненажерлива риба, яка не припиняє пошуків їжі ні взимку, ні влітку, ні вдень, ні вночі. Правда, в нього також є вороги, зокрема щука, судак, сом, великі окуні.
Для нересту йоржі збираються у великі табуни. Ікру відкладають кількома порціями. Діаметр ікринок близько 1 мм. Великі самки можуть відкладати до 200 тис. ікринок, їх інкубація відбувається біля дна. Довжина ембріонів, які виходять з оболонки ікринок, близько 4 мм. Більшу частину часу ембріони лежать на дні, зрідка піднімаючись у товщу води, щоб потім плавно опуститись на дно. Через місяць ембріони перетворюються на мальків, довжина яких становить близько 15 мм. їм властивий потайний спосіб життя. У табуни мальки не збираються і найбільшу активність виявляють у присмеркові години. Дуже бурхливо реагують на зовнішні подразники. Як показали спостереження в акваріумах, мальки можуть навіть вискакувати з води. Так само поводяться й дорослі особини [6, 86].
Йорж звичайний, як свідчать акваріумісти, відганяє всіх риб від корму доти, поки не наїсться сам. Проте окуня із своєї кормової ділянки він не відганяє. Можливо, цим пояснюється, що в місцях, де багато йоржів, ніякі інші риби, крім окунів, не зустрічаються.
У річках (басейни Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра) із швидкою течією та чистим піщаним дном трапляється йорж-носар, йорж смугастий живе тільки в басейні Дунаю. Великих розмірів йоржі не досягають, у зв'язку з чим господарського значення не мають.
В результаті проведених 10 контрольних виловів риби було виловлено близько 40 кг риби з річки Десна. Оскільки всю риби, яка перебуває на вибраній нами території, розглядаємо кількісний склад виловленої риби. Представимо одержані дані у вигляді таблиці
Таблиця 1. Дані про кількість видів виловленої риби, середню вагу та вік риби
| Видова назва | Загальна кількість | Середня вага рибини, кг | Вік риби, рік |
| щука | 10 | 0,3 – 0,7 | 1 - 2 |
| лящ | 7 | 0,5 – 1,0 | 2 - 3 |
| судак звичайний | 2 | 0,8 – 1,3 | 2 - 3 |
| в`язь | 5 | 0,1 – 0,3 | 3-4 |
| сом звичайний | 1 | 0,5 – 1,0 | 2 - 3 |
| підуст | 4 | 0,3 – 0,6 | 2 |
| лин | 3 | 0,5 – 0,8 | 2 - 3 |
| плітка | 15 | 0,2 – 0,5 | 2 |
| білизна | 5 | 0,2 – 0,4 | 3-4 |
| йорж звичайний | 10 | 0,2 – 0,6 | 1 – 2,5 |
| чехоня | 3 | 0,3 – 0,4 | 2 - 3 |
| густера | 2 | 0,3 – 0,5 | 2 - 3 |
| краснопірка | 8 | 0,3 – 0,4 | 2 - 3 |
Риба має важливе господарське значення. Понад 18 % населення земної кулі задовольняє свої потреби в тваринних білках за рахунок рибної продукції.
За хімічним складом риба багата на білки (14,5 — 22 % ), жири (0,4 — 33,5 % ), мінеральні речовини (0,9 — 2,0 % ), вітаміни, які є в ікрі, молочку та інших органах. Висока засвоюваність організмом людини риби й рибних продуктів зумовлює важливе їх місце в ряді основних харчових продуктів.
Звичайно споживають не цілу рибу, а лише їстівні частини тіла, переважно м'язи тулуба, а інколи — ікру, молочко, печінку, м'язи голови. Харчову цінність різних риб характеризують калорійністю їх м'яса.
Цінність риби залежить не тільки від кількості жирів і білків у її м'ясі, а й від смакових якостей м'яса, його кольору, а також від співвідношення їстівних і неїстівних частин. Наприклад, м'ясо судака менш калорійне, ніж хамси, але судак ціниться в кілька разів дорожче.
Рибу їдять свіжою, мороженою, соленою, копченою, в'яленою, сушеною та консервованою. Найпоживніша свіжа та солена риба, найменш поживна — сушена. До надзвичайно цінних рибних продуктів належить ікра.
М'ясо риб надзвичайно багате на мінеральні речовини. Серед них переважають кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, сірка, хлор. їх називають макроелементами, бо вміст цих речовин становить десяті й соті частини процента. В рибі є й мікроелементи — залізо, мідь, марганець, кобальт, цинк, молібден, йод, бром, фтор та деякі інші. Вміст їх невеликий — від тисячних до мільйонних частин процента. Але фізіологічне значення їх дуже важливе. Залізо входить до складу гемоглобіну крові, мідь, цинк і марганець — до ферментів тканин, плазми крові і білкових речовин печінки, йод міститься в гормонах, а разом з хлором, бромом і фтором присутній у тканинній рідині.
У м'ясі риб є сполуки, які називаються екстрактивними азотистими речовинами, їх небагато — близько 2 % , і на харчову цінність рибних продуктів вони майже не впливають. Але вони надають м'ясу риб специфічного смаку і запаху, сприяючи таким чином виділенню травних соків, збудженню апетиту, кращому засвоєнню їжі.
З риби виробляють медичний і технічний жири. Медичний жир виготовляють з печінки тріски, акул, скатів, а технічний — з маси, яка залишається після вироблення медичного жиру. З дрібної битої риби також виробляють технічний жир.
Вживання медичного жиру запобігає виникненню в дітей тяжкого захворювання — рахіту. Крім цього, він зміцнює організм, підвищує його стійкість проти інфекційних захворювань. Технічний риб'ячий жир застосовують у шкіряній промисловості для дублення шкір, для їх змащування, а також у миловарній промисловості. У суміші з іншими жирами його використовують як мастило.
Риб'ячий клей добувають з плавальних міхурів деяких риб, луски, кісток і хрящів (з голів). Його використовують для освітлення деяких напоїв, у текстильному виробництві, у кондитерській промисловості, зокрема для виготовлення желе, мармеладів, а також у медицині для виготовлення пластирів.
З риб'ячої шкіри виготовляють галантерейні вироби. Шкірою деяких акул іноді полірують дерево.
У лусці риб є кристали особливої речовини — гуаніну, наявність якої надає сріблястого кольору рибам. Гуанін добувають з луски верховодки, чехоні та деяких інших риб, дістаючи так званий перлівний пат. Змішуючи останній з лаками, до яких входять розчинники, що швидко випаровуються, і фарбуючи ним скляне намисто, виготовляють штучні перли.