Родина платанові Рlatanaceae
Родина платанові складається з одного єдиного роду платан. Відомо десять представників роду платан поширених в теплому і помірному кліматі Північної півкулі, від Балканського півострова до Гімалаїв, в Індокитаї, а також в Америці від Канади до Мексики. Платани - світолюбиві листопадні дерева,з густою широкою кроною,яка несе довго черешкове, звичайно широке лопатне листя. Ці дерев’янисті рослини мають тенденцію до утворення головчастих суцвіть та характеризується наявністю стаміноїдів у маточкових квітках. Гінецей і окремі його капели достатньо примітивні (гінецей апокарпний, з простих карпел, які ще не повністю замкнуті). За будовою гінецея платанові ще більш примітивні ніж Гамамелідові. Молоді листки вкриті зірчастими волосками, пізніше стають майже голими, іноді опушення залишається біля основи жилок. Прилистники великі,тонкі,згодом опадають,залишаючи кільцевидні рубці. Весною ці волоски легко відриваються вітром і в місцях великого скупчення дерев перебувають у повітрі у вигляді пластівців. Вони можуть визивати алергію. Квітки маточкові і тичинкові, без оцвітини, зібрані в кулясті, головчасті суцвіття, які по одному або по кілька розміщені на довгих звисаючих квітконосах, між квітками знаходяться булавовидні лусочки. Тичинкових квіток від трьох до восьми в голівці, пиляки двогніздні, на дуже коротких тичинкових нитках, перемежовуються з булавоподібне–клиновидними лусочками. Маточкові квітки з одногніздною зав’яззю, яка на верхівці закінчується зігнутими стовпчиками. Шаровидне суцвіття розхитується на вітру, розповсюджуючи пилок,який сприймається великим рильцем, розташованих поруч квіток жіночих суцвіть. Після запліднення утворюються багато численні плодики-горішки, вкриті біля основи волосками. Платани ростуть на багатих алювіальних грунтах по берегам річок та озер. Це однодомні дерева до 50 метрів заввишки. Цвітуть у травні. Листки чергові, лопатеві або пальчасто-лопатеві.
Рід платан Platanus
Платан — невеликий рід дерев, що походить з північної півкулі, єдиний сучасний рід родини платанових (Platanaceae). В Північній Америці відомий як сикомор. Це великі дерева висотою до 30-50 м, листопадні (за виключенням P. kerrii), що у дикому вигляді зазвичай ростуть в прирічкових та інших вологих районах, хоча відносно стійки до засух, якщо вирощуються у віддаленні від струмків та річок. Гібридний лондонський платан особливо добре адаптується до міських районів. Деякі види ростуть в Криму. А він має циліндричну форму, із зеленувато-сірою корою, що відшаровується. Листя чергується, пальчасто-лопатеве, на довгих черешках. Плід — складний горіх, що залишається на дереві всю зиму і навесні розпадається на окремі горішки, що розносяться вітром. А в Україні як оригінальні декоративні дерева в садах парках і скверах вирощують платан західний (Platanus occidentalis) родом з північної Америки Платан Керрі та платан східний, або чинар (Platanus orientalis) родом з Малої Азії. Відомий у культурі гібрид (Platanus occidentalis+ Platanus orientalis) описаний під назвою Platanus acerifolia і відомий також під назвою лондонський платан. В Україні він зустрічається частіше ніж інші, від Києва до Одеси, а у Прикарпатті і Закарпатті. В культурі з’явився близько 1700 р. В Криму ще зустрічається платан пальчатолистий (Platanus digitifolia) родом із Середньої Азії. Деревина платана легка, міцна, її використовують для виготовлення меблів. Деревина швидкоросла, доживають до 2000 років.
3. Характеристика родини Самшитові
Систематичне положення
Відділ ПокритонасінніMagnoliophyta
Клас Дводольні Magnoliopsida
Підклас Гамамеліди Нamamelіdidae
Порядок Самшитоцвіті Buxales
Родина Самшитові Buxaceae
Рід Самшит Buxus
Вид Самшит вічнозелений
Buxus sempervirens
Порядок самшитоцвіті - Buxales
Дерева і чагарники, рідко багаторічні трави зі здерев’янілими основами стебел. Листки або частіше супротивні, цілісні, цілокраї або зубчасті, перисте нерівні або рідше дуго нерівні, без прилистників. Квітки звичайно в колосках, густих китицях або головках в пазухах брактей, дрібні, маточкові і тичинкові іноді з рудиментами гінекею або андроцею, деякі з них рідко маточково-тичинкові, однодомні або рідше дводомні, актиноморфні, безпелюсткові. Чашолистиків чотири інколи п’ять-шість рідко відсутні. Тичинок шість, рідко до 30, якщо тичинок чотири, вони розміщені супротивне чашолистикам, нитки тичинок вільні досить часто широкі, пиляки великі розкриваються поздовжньо. Гінекей синкарпний, творений з трьох карпел (рідше з двох або чотирьох), з вільними біля основи коротко зрослими стило діями з низхідною приймочковою поверхнею на внутрішньому боці, з двома висячими насінними зачатками в кожному гнізді. Плоди коробочки або кістянки. Відомо дві родини.
Родина самшитові Buxaceae
Дерева, кущі, рідше трави з цільнокраїми вічнозеленими листками без прилистників. Відомо 4 роди і 80-90 видів, поширених переважно у тропічних та субтропічних областях обох півкуль, відсутні лише в Австралії. По зовнішньому вигляду самшитові дуже відрізняються один від одного. Більшість самшитових-вічнозелені,невисокі дерева та кущі,а види палісандри - багаторічні трави. Листя у всіх самшитових прості,цільні або зубчасті, супротивні або очеретяні, прилистників немає. Анатомічна будова стебла самшитових дуже примітивна. Членики сосудів в них вузькі,з драбинчастою перфорацією,а кількість перекладин доходить до 30.Квітки в пазушних головчастих суцвіттях, зверху маточкові, знизу тичинкові. Оцвітина чотирилиста, чашечко видна або редукована, тичинок чотири або багато. Зав’язь три гнізда, з одним двома насінними зачатками в гнізді. Запилення у самшитових відбувається комахами. Відомо також самозапилення. У більшості самшитових плід – трирога коробочка, що розкривається стулками,але у саркококки та стілоцераса-костянка. У самшиту плоди вибухаючи: внутрішній шар околоплодника відділяється від зовнішнього,та,швидко вигибаючись,вистрілює чорне насіння. Найбільшим є рід самшит (Buxus), який налічує до 20 видів. Види самшита - невеликі деревця або чагарники з супротивним, цельнокрайнім, перистонервним, коротко черешковим листям. Невзираючи на невеликі невзрачні квітки самшиту, яскраве темне листя робить його однією з цінних декоративних порід. У культурі для живих парканів і фігурної стрижки широко використовується Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens), що походить із Середземномор’я. Він має міцну і важку деревину, відзначається дуже повільним ростом і довговічністю. Дуже близький до нього японо-китайський самшит мілколистний,а також декілька більш крупнолистний і дуже гарний самшит балеарський (південна Іспанія,Балеарські острова і острів Сардинія). Культивують й інші види-китайський самшит Харланда. Найбільший ареал у самшиту вічнозеленого. Область його розповсюдження-Південна Європа,Західна Азія,Північна Африка. Через дуже повільний ріст рідко можна побачити дерева вище 10-12 м. Навіть 500-літні екземпляри ледве досягають висоти 18-20 м і товщини стовбура 50 см. Деревина цінується дуже високо і використовується у токарних виробах. Самшитові гребні знайдені в розкопках древнього Новгорода. У Х1Х ст. з деревини самшиту робили ткацькі човники. Зараз з деревини роблять шкатулки, трості. У кінці минулого століття Росія кожного року вивозила на світовий ринок до 2500 т цінної деревини:для цього рубили декілька тисяч дерев. В нашій країні місця його зростання незначні і майже всі заповідні. З явилась необхідність зменшити не тільки вирубку,а й зламування його гілок для букетів. Унікальним природним пам’ятником є тисо-самшитовий гай біля Хости - майже цілий масив самшиту площею 300 га-об’явленою заповідною ще в 1930 р. У культуру для озеленення самшит вічнозелений введений ще у античні часи. Завдяки повільному росту він добре переносить стрижку. Інший, також відомий у декоративному садоводстві представник самшитових-рід пахісантра. Всі представники багаторічні трави. Листя в них осередні, вічнозелені і дуже рідко опадають. Зацвітає весною. Найменш відома саркококка. Всі види саркококки - вічнозелені чагарники з осереднім, цельнокрайнім, перистонервним листям.
Висновок
Виконуючи цю роботу,я ознайомилася з великою кількістю літератури по покритонасінним і зокрема з Червоною книгою України. Передивляючись сторінки Червоної книги,я зрозуміла, що рослинний світ нашої країни надзвичайно багатий і різноманітний, але все багатство, що розміщене на її сторінках зникає. В тому,що зникають такі рослини винні самі ж люди. Тому ми повинні вивчати, зберігати, і робити все можливе для збереження рослин, які занесені до Червоної книги України. Але піклуватися треба не тільки про захист рідкісних рослин,а й про кожний вид,бо саме цей вид через деякий час може стати рідкісним. У своїй роботі я звернула увагу на Папоротеподібних, які занесені до Червоної книги України. Окрім Папоротеподібних, я також звернула увагу на родини Платанові та Самшитові. Розглянувши представників цих родин та їх систематичне положення можна зробити висновок, що це доволі цікавий матеріал для вивчення та дослідження, а також цінний матеріал для селекціонерів.
Література
1. Жизнь растений в шести томах: том5 часть первая; под. ред. проф Н.А. КрасильниковА и проф. А.А. Уранова
2. Ботаника. Систематика растений Н.А. комарницкий, Л.В. Кудряшов, А.А. Уранов.,м-1975.
3. Систематика высших растений Н.А. Буш;М-1959.
4. Курс систематики высших растений Б.М. Козо-Подолянский. Воронеж-1965.
5. Введение в систематику цветкових растений- Н.В. Комаров.,Огиз-1936.