3) Царство Animalia
Тип: Chordata
Клас: Mammalia
Ряд:Insectivora
Родина: Soricidae
Вид: Sorex araneus
4) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Chiroptera
Родина: Rhinolophidae
Вид: Rhinolophus hipposideros
5) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Ряд:Chizopteza
Підряд: Dilambodonta
Родина: Vespertilionidae
Вид: Myotis Borkhausen
6) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Carnivora
Родина: Canidae
Вид: Vulpes vulpes grusigera
7) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Chiropteza
Родина:Vaspertilionidae
Вид: pipisttelus pipistrelus
8) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Родина: Vespertilionidae
Ряд:Chiropteza
Вид: Vespertilio serotinus
9) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Charnivora
Родина: Mustelidae
Вид: Martes martes
10) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Charnivora
Родина: Mustelidae
Вид: Putorius putorius
11) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Charnivora
Родина: Mustelidae
Вид: Mustela nivalis vulgaris Erx leben
12) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Charnivora
Родина: Lanidae
Вид: Canis lupus lupus
13) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Artiodactyla
Родина: Suidae
Вид: Sus scrofa scrofa
14)Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Artiodactyla
Родина: Cervidae
Вид: Capteolus capteolus capteolus
15) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд:Rodentia
Родина: Loporidae
Вид: Lapus europaeus transilvanicus
16) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Rodentia
Родина: Sciridae
Вид: Sciurus vulgaris europaeus
17) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Rodentia
Родина: Muridae
Вид: Apodemus agrarius nicolscii
18) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Rodentia
Родина: Muridae
Вид: Silvimus silvaticus silvaticus
19) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Rodentia
Родина: Muridae
Вид: Сletrionomys glareolys istericus
20) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Carnivora
Родина: Ursidae
Вид: Ursus arctos arctos
21) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Carnivora
Родина: Felidae
Вид: Felis lunx lunx
Розділ 5. Характеристика поширених видів на території
Вид - Бурозубка звичайна— Sоreх аrаnеus L.
Фоновий вид західноукраїнських комахоїдних, однак кількість бурозубок не всюди однакова, що залежить від мікро- і мезоекологічних умов. Чисельність цих звірків у погадках сипухи, зібраних у Львівській області, така: у 70 погадках виявлено 3796 фрагментів кісток, з яких звичайні бурозубки становили 6,95%. У погадках така ж кількість лісових і жовтогорлих мишей, що свідчить про приблизно однакову чисельність бурозубок та мишей. І.І.Турянин для Українських Карпат подає вищу чисельність (0,1—0,5 на 100 пастко-діб). Слід відзначити, що землерийок погано ловити пастками, а тому визначати їх чисельність, орієнтуючись на наслідки такого відлову, неможливо. Об'єктивні показники про кількісний стан популяції можна одержати при відлові дрібних ссавців циліндрами, якими ми користувалися протягом всього часу збираючи звірків на Поділлі, Прикарпатті та в Карпатах. Такий метод обліку допоміг визначити, що звичайні бурозубки за чисельністю не поступаються лісовим полівкам та жовтогорлим мишам. Максимальна кількість їх на 1 га у лісах Полісся становить 430 особин. Аналогічну картину, яка характеризує високу чисельність бурозубок, ми одержали при розташуванні пасток з урахуванням індивідуальних районів окремих особин цього виду. Розміщуючи пастки на 30—40 см одна від одної у зволожених лісо-чагарникових біотопах Волинської області, на 100 пастко-діб ми мали цих комахоїдних 30% від загальної кількості спійманих дрібних звірків. Віковий склад популяції залежить від періоду року. Взимку це виключно дорослі звірки, влітку і восени 85% становлять молоді.
За нашими спостереженнями та даними О М. Білоконь, із зовнішніх паразитів на бурозубках виявлені блохи — Ceratophyllus turbidus Roths., Ctenophthalmus assimilis Tasch., C. Obtusus Roths., C. Agyrtes Hell., C. Soctodentatus Kolen., Hystrichopsylla talpae Curtis; гамазові кліщі — Poecilochirus necrophori Vitz., Macrocheles glaber Muller, Euriparaetus emarginatus Koch, Laelaps agillis Koch та багато інших.
Вид - Їжак південний — Erіnaceus europaeus rumanicus Barret-Hamilton.
Зареєстрований в усіх обстежених пунктах. Віддає перевагу окультуреним угіддям (городи, парки, сквери у містах, приміські садиби), чагарникам, гаям та листяним лісовим масивам. Весняний вихід після сплячки — у кінці березня (м.Кременець, с. Биндюга), у Карпатах—в кінці квітня. В урочищі Гниле Озеро біля м. Кременця с. Олексіївки Волинської області,. були активні особини. Отже, на Волино-Поділлі їжаки активні з другої половини березня до початку листопада, а в горах —з початку травня до половини жовтня, інколи до кінця вересня. Молоді з'являються в кінці травня — на початку червня. Влітку 1995-2001 рр. на околицях м. Кременця їжаки поїдали гусінь різних метеликів, найчастіше капустянок. За нашими спостереженнями протягом 2000-2002 рр. у їжі цих звірків на заході домінують комахи та дощові черв'яки ; але часом вони живляться хребетними. Наприклад, у першій половині травня, у с. Вільховому Сокальського району Львівської області на подвір'ї Н. Я. Андрейчука під старими колодами, вкритими соломою, їжачиха влаштувала гніздо і вивела 8 малят. Коли їжаченята стали добре бігати, їжачиха вдень почала ловити курчат і згодовувати їх своїм нащадкам.
З ектопаразитів знайдено бліх Archaeopsylla erinacei Curt.
Досліджував за допомогою методу облік на відповідній частоті зустрічей.
Вид - Кріт звичайний —Talpa europaea brauneri Satunin.
На обстежуваній території фоновий, домінуючий вид. Зареєстрований у всіх пунктах. За останнє десятиріччя чисельність західноукраїнської популяції помітно скоротилась у зв'язку з непомірним промислом. Охоче заселюють узлісся широколистих лісів, вологі луки в заплавах подільських і поліських рік (Золотої і Гнилої Липи, Стрипи, Ікви, Горині, Случа, Циру, Стохода, Турії). Кріт трапляється рідше на підвищених і добре дренованих вододілах з потужними відкладами лесовидних суглинків.
Чисельність кротів на Прикарпатті залежить від зволоженості грунту і характеру угідь. І. Д. Шнаревич і К. І. Янголенко найбільшу кількість кротів бачили у заплаві р. Черемошу в червні—липні (с. Башківці Чернівецької області). У серпні поблизу с. Новоселиці Чернівецької області на лузі понад р. Прутом на 1 га зареєстровано 5986 кротовин, що свідчить про високу щільність кротів. У цьому біотопі зволоженість грунту коливалась у межах 14—18%. У грабово-буковому лісі при зволоженості грунту- 12—18% кротів менше. Якщо у заплаві протягом доби здобуто 26 кротів, то в лісі — 9, а на сіно-косних луках — 5. Біотопічннй розподіл крота у Чернівецькій області свідчить, що найбільша щільність популяції — на цілинних ділянках міжрічкового простору, а також у заплавах; найнижча на оброблюваних землях. Аналогічне явище ми спостерігали у заплаві р. Циру (Волинське Полісся). На Закарпатті найщільніша густота поселень у річкових долинах (4,3—5.2 тис. кротовин на 1 га).
Вагітні самки на Поділлі в околицях Кременця здобуті ,(розмір чотирьох ембріонів — 3 мм). На півдні Буковини та в Закарпатті вагітних самок здобували у березні. Кількість ембріонів коливалась від трьох до семи. У карпатському високогір’ї вагітних самок спостерігали у кінці квітня — першій декаді травня, зрідка — у червні (молоді). Структура популяції протягом року помітно змінюється. У зимово-весняний період вона складається з статевозрілих особин, серед яких 3/5 самців, а 2/5 — самок. У літньо-осінній час популяцію представляють молоді звірки, що становлять майже 70% поголів'я при співвідношенні статей 1:1. Живлення крота на Буковині, за І. Д. Шнаревичем (1959). Кріт — важливий об'єкт промислу і заготівель хутрової сировини.
Досліджував за допомогою методу облік на відповідній частоті зустрічей на ділянці 1 га я нарахував 7 особин.
Вид - Підковоніс малий
Розміри підковоносів малих із західних областей України (30 екземплярів): довжина тіла і голови 34,5—41,0 мм (середня — 38,2 мм), довжина хвоста 25,0—30,0 мм (середня — 27,5 мм), довжина вуха 12,0—20,0 мм (середня — 15,3 мм), довжина передпліччя — 36,0— 40,0 мм (середня — 38,0 мм), загальна довжина черепа 15,0—15,9 мм (середня — 15,4 мм), кандилобазальна довжина черепа 13,5—14.1 мм (середня — 13,8 мм), вилична ширина 7,2—8,0 мм (середня — 7,7 мм), довжина верхнього ряду зубів 4,8—5,9 мм (середня — 5,3 мм), вага -4,2-6,3 г (середня — 4,8 г).
Забарвлення хутра варіює від яснодимчатого до злегка кремового.
В західних областях підковоноси малі, були здобуті нами в таких пунктах: у Закарпатській області — с. Глибоке Ужгородського району, сс. Куклябаня і Мужієве, м. Берегове Берегівського району, с. Кайданове, м. Мукачів Мукачівського району; у Тернопільській області — с. Більче-Золого і Королівка Борщівського району. В Станіславській області Б. М. Попов знайшов цих підковоносів в с. Ликітках Тлумацького району, в с. Бубнищах Болехівського району, в с. Маняві Солотвинського району. В Закарпатті В. І. Абалєнцев знайшов підковоносів малих в 31 пункті. Доцент Львівського сільськогосподарського інституту зоолог С. Е. Пилявський передав нам свою колекцію рукокрилих, серед яких були три підковоноси малі, здобуті ним і колектором І. Козел 13 квітня 1930 р. і 27 липня 1939 р. в печері Вертеба Заліщицького району Тернопільської області.
В експозиційних фондах Науково-природознавчого музею Львівського філіалу АН УРСР є три екземпляри цього кажана, здобутого в околицях м. Заліщики і в Темчинському замку (Краків). Таким чином, підковоніс малий в західних районах України знайдений тепер в ряді пунктів. Всі пункти, де було встановлено місцезнаходження кажана, розташовані або в рівнинних районах, або в карпатських передгір'ях, з півдня цієї гірської системи. Вище 400—500 м над рівнем моря підковоноса малого не було знайдено.
Наші спостереження за способом життя підковоноса малого були проведені в підземних лабіринтах, в печерах і ходах, розташованих на відстані 0,5—1 км від с. Більче-Золото Борщівського району Тернопільської області, в старих каолінових шахтах поблизу с. Куклябаня Берегівського району і в печерах с. Глибока Ужгородського району Закарпатської області.