Калина невимоглива до умов, легко переносить посухи й морози, однак, найпоширеніша в помірномукліматі Європи й Азії. У степових районах росте звичайно в устях рік, у лісовій зоні віддає перевагу зволоженим грунтам, зустрічається як на берегах водойм, так і на лісових галявинах, узліссях, на вирубках. Зустрічається також і в гірських лісах Кавказу й Криму.
Роздiл 4. Репродуктивна здатнiсть
Дослiдження питаннь розмноження э необхiдним при iнтродукцiї рослин. Ступiнь i перспективи практичного використання iнтродуцентiв значною мiрою визначаються їх репродуктивною здатнiстю та пiдбором оптимальних способiв розмноження.
4.1 Насiннєве розмноження
Проходження повного циклу розвитку є одним з найважливiших показникiв успiшного пристосування рослин до нових умов середовища. Наявнiсть насiннєвої репродукцiї у iнтродукованих рослин обумовлює отримання в наступних поколiннях ще бiльш пристосованих особин.
У видiв Viburnum утворюється одна кам'яниста кiсточка вiд округлої, яйцевидної форми до сплющеної серцевидної; у видiв секцiй lentago та opulus з чiтким серединим ребром на однiй з сторiн; у видiв секцiй lantana з одним з одним подовжним ребром на однiй з сторiн та з двома – на другiй сторонi. Поверхня кiсточки тонко шорстка, матова, червонувата, сiрувато – коричнева або жовтувато – сiра. Розмiр кiсточки мало варiює у рiзних видiв. Так, у Viburnum opulus кiсточка досягає 6 – 8 мм довжини, 5 – 7 мм ширини, 1,5 – 2 мм товщини; у Viburnum lantana вiдповiдно 6 – 8 мм, 4 – 6 мм та 2 – 2,5 мм.
Насiнина крупна, плоска, повторює форму кiсточки, складається з насiнної шкурки, потужного ендосперма та маленького недиференцiйованого зародка (1/5 - ¼ довжини насiння). За даними деяких авторiв зародок диференцiйований.
Успiх вирощування багатьох видiв деревних рослин з насiння значною мiрою визначається правильнiсть длбору способу предпосiвної пiдготовки. Це питання дуже актуальнее для видiв роду Viburnum l.
Насiнню калини властивий перiод морфофiзiологiчного стану спокою, що значно ускладнює роботу з насiнєвого розмноження. Таке насiння навiть за сприятливих для проростання умов неспроможне проростати зовсiм або має знижену схожiсть. У деяких видiв спокiй насiння настiльки глибокий, що в природних умовах проростання розпочинається через 1 – 2 роки пiсля висiву, поява сходiв розтягується на декiлька рокiв. На думку А.В.Попцова бiологiчне значення органiчного спокою насiння полягає в тому, щоб уникнути проростання в перiоди, умови яких не перешкоджають процессу проростання, але при цьому подальший розвиток проросткiв через тi чи iншi причини не забезпечується.
В лiтературних знаходимо суперечливi вiдомостi щодо способiв предпосiвної пiдготовки калин, для деяких iнтродуцентiв даних немає взагалi. Класичним способом вважається тривала (6 – 7 мiсяцiв) холодна стратифiкацiя, однак, для деяких видiв це призводить до утворення так званих "мертвих посiвiв": насiння, посiяне весною, дає сходи лише через рiк. Деякi автори рекомендують осiннiй посiв свiжезiбраним насiнням. За М.Г. Нiколаєвою насiнню бiльшостi видiв калин властивий комбiнований тип спокою: екзогений та морфофiзiологiчний глибокий епiкотельний: поєднання недорозвинення зародку та сильного фiзiологiчного механiзму гальмування розвитку епiкотеля, внаслiдок чого насiння потребує двоетапної стратифiкацiї: спочатку тепла стратифiкацiя для дозрiвання зародку, проростання насiння i розвитку кореневої системи; потiм холодна стратифiкацiя для усунення спокою епiкотеля i утворення пагiнця. Для деяких видiв роду Viburnum властивий iнший тип комбiнованого спокою: екзогений та морфологiчний (недорозвинення зародку). Iснують розробки можливих модифiкацiй предпосiвной пфдготовки калини звичайної.
Були випробуванi рiзнi варiанти теплої та холодної стратифiкацiї, осiннiй посiв свiжозiбраним насiнням з урахуванням рекомендацiй. Були застосованi такi субстрати для стратифкацiї: прокалений рiчний пiсок, торф, тирса. Проводилась робота з визначення ефективних способiв предпосiвної пiдготовки видiв роду Viburnum, отриманих по делектусам з iнших ботанiчних установ. В цiлому дослiджувались особливостi предпосiвної пiдготовки 46 видiв калин, для 12 видiв данi наведено вперше.
На основi проведених дослiджень встановлено, що види роду Viburnum можна розподiлити на двi групи за умовами оптимальної предпосiвної пiдготовки:
1) види, що потребують двоетапної стратифiкацiї змiнними температурами;
2) види, що потребують одноетапної стратифiкацiї (холодної або теплої).
Встановлено, що види секцiй lentago та opulus належать до першої групи, а види секцiй lantana – до другої. При застосуваннi тривалої стратифiкацiї були отриманi високi показники грунтової схожостi (40,4 – 55,6 %), однак в рiк посiву з'явилися сходи тiльки у видiв другої групи. Висiяне весною насiння видiв першої групи починає проростати лише в липнi, спочатку росте корiнець та пiдсiм'ядольне колiно, сiм'ядолi не звiльняються вiд ендоскарпiю, лише набухають i зеленiють, сходи на поверхнi грунту з'являються лише наступного року.
При застосуваннi осiннього посiву свiжозiбраним насiнням весною наступного року поодинокi сходи (5 – 17 % ) з'явилися лише у V.lantana, V.burejaeticum, V.rhytidophyllum, V.vietchii, через рiк у V.opulus та V.sargentii. Решта видiв не проросли зовсiм.
У видiв роду Viburnum будова насiння однакова. За бiохiмiчним складом насiння калин також дуже подiбне: в них мiститься велика кiлькiсть жиру та розчиних вуглеводiв. Крохмаль вiдсутнiй. Характер бiохiмiчних перетворень запасних поживних речовин пiд час проростання насiння також подiбний: в них зменшується вмiст жиру, зростає кiлькiсть розчиних вуглеводiв i з'являються слiди крохмалю. Вмiст азоту лишається незмiнним. Однак не зважаючи на однакову морфологiчну та анатомiчну будову насiння i тотожнiсть бiохiмiчних процесiв, що проходять в них при пророщуваннi, характер проростання у них рiзний.
Отже, для проростання насiння видiв першої групи необхiдна пiдвищена температура, при якiй розпочинається рiст корiнцiв та вiдбуваються змiни в конусi наростання пагiнця. За даними Заборовського при ростi корiнця зародкова брунька не залишаяться в станi спокою, в конусi наростання її утворюються 4 – 10 листкiв. Однак, для усунення спокою епiкотеля необхiдна знижена температура. З насiння що прошло холдну стратифiкацiю утворюються нормальнi проростки. За вiдсутнiстю холодного етапу у видiв першої групи можливе утворення поодиноких нерозвинених сходiв, якi незабаром гинуть.
Для видiв секцiї lantana доцiльна холодна стратифiкацiя.Поряд з цим встановлено, що насiння V.lantana добре проростає в умовах теплої стратифiкацiї, а для розвитку пагона холод не потрiбен. Схожiсть насiння при цьому способi досягла 75,8 %. Позитивнi результати при застосуваннi теплої стратифiкацiї, отриманi також для V.buddleifolium, V.rhytidophyllum. Однак, схожiсть в цьому випадку значно нижча, нiж при холоднiй стратифiкацiї.
4.2 Вегетативне розмноження
Вегетативний спосiб розмноженння має переваги перед насiннєвим, якi полягають у скороченнi строкiв вирощування посадкового матерiалу, швидкостi переходу до регенеративного етапу розвитку, забезпеченнi передачi нащадкам всiх господарсько – цiнних якостей. Цей спосiб розмноження дає можливiсть отримати репродукцiю вiд iнтродуцентiв, якi не плодоносять або не утворюють повноцiного насiння в нових умовах iснування.
Для калини вегетативне розмноження має велике значення. Для форм - це єдиний спосiб розмноження, що дозволяє зберегти iндивiдуальнi особливостi рослин. Калина розмножується живцями, вiдсадками, щепленням, кореневими паростками та подфлом куща.
Серед рiзних способiв вегетативного розмноження значне мiсце займає розмноження живцями. Теорiя цього питання булла розроблена ще в 1878 роцi Германом Вехтингом. Вiн показав, що кожна гiлочка, вiдокремлена вiд материнської рослини, здатна утворювати на морфологiчно верхньому кiнцi бруньки, а на нижньому – коренi.
Ряд видiв Viburnum має високу коренеутворюючу здатнiсть, їх можна зi значним ефектом розмножувати зеленими живцями. На думку Б.С.Єрмакова зелене живцювання є основним виробничим способом розмноження калин. Не для всiх видiв зеленее живцювання дає високi результати обкорiнення, але для деяких видiв всi 100% живцiв утворюють коренi. В лiтературi зустрiчаємо суперечливi вiдомостi вiдносно оптимальних строкiв живцювання. За даними Вакули, Бiбiкової висока здатнiсть до обкорiнення зберiгається протягом тривалого перiоду (з 10 VI по 30 VII ). За iншими даними обкорiнення краще проходить в обмежений термiн живцювання ( з 5 по 10 VII), що пов'язане з вiдповiдним станом погонiв. Оптимальний для живцювання стан пагонiв характеризуєтья невеликим накопиченням крохмалю, вiдсутнiстю жиру, досить високою оводненiстю. Однак невеликий вмiст крохмалю, як i висока активнiсть ферментiв та наявнiсть гетероауксину в погонах, не може бути надiйним показником придатностi пагонiв до живцювання. О.В.Бiлик вважає, що оптимальнi строки живцюванняможуть бути спiввiднесенi з вiдповiдними фенофазами маточної рослини, а сааме – з фазою массового цвiтiння.
Немає одностайної думки щодо доцiльностi розмноження калин здерев'янiлими живцями . На думку ряду авторiв розмноження калин здерев'янiлими живцями мало ефективне. О.В.Бiлик наводить данi про високу укорiнюванiсть здерев'янiлих живцiв.
З метою удосконалення прийомiв вегетативного розмноження калин нами був проведений ряд дослiдiв з урахуванням рекомендацiй З.Я.Iванової, О.В. Бiлик. Випробувано методи вегетативного розмноження шляхом укорiнення зелеги i здерев'янiлих живцiв, iз застосуванням рiзних субстратiв, стимуляторiв та строкiв живцювання, розмноження вiдсадками, подiлом куща, кореневими паростками.