У більшості птахів очі розміщені по боках голови. Поле зору кожного ока дорівнює 150—170 °С, однак поле бінокулярного зору невелике і становить у багатьох птахів лише 20—30°. У сов та деяких хижих птахів очі зміщуються до дзьоба і поле бінокулярного зору зростає. У деяких видів птахів поле зору може становити 360°.
Добре розвинений орган слуху, який має три відділи: внутрішнє, середнє і зовнішнє вухо.
Органи розмноження. У самців є парні статеві органи. У самок — тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, що відкривається в клоаку. Запліднення у птахів внутрішнє. Внутрішня частина яйця — жовток, на поверхні якого розміщений зародковий диск. Жовток вкритий тонкою жовтковою оболонкою, до неї з двох боків прикріплені скручені канатиками халази, які відходять від внутрішньої підшкаралупової оболонки. Вони підтримують жовток так, що зародковий диск знаходиться зверху, незалежно від положення яйця. Підшкаралупові оболонки розшаровуються і утворюють повітряну камеру. Крізь пори, що пронизують вапнякову шкаралупу, в яйце надходить повітря, а виділяються газоподібні продукти життєдіяльності зародка.
Зародок у яйці у птахів розвивається за певної температури. Тому дорослі птахи висиджують яйця до вилуплювання пташенят. В інкубаторах потрібні для розвитку зародка температура і вологість підтримуються автоматично.
Птахів поділяють на виводкових і нагніздних залежно від розвитку пташенят. До виводкових належать такі птахи, пташенята яких вилуплюються з яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатись у пошуках поживи. Пташенята нагніздних птахів голі, сліпі і не можуть самостійно живитися.
У птахів добре розвинені складні інстинкти, пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів виявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, оберігають їх від ворогів, зігрівають або захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту в гнізді тощо. У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.
6. Поведінка і походження птахів
Поведінка птахів набагато складніша й різноманітніша, ніж земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його з відповідного матеріалу, висиджують і годують пташенят, захищають їх від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі перелічені дії птахів інстинктивні. Інстинкти поєднуються у них з набутими умовними рефлексами. В ході еволюції у птахів виробилась властивість не лише співати, а й подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку тощо. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів зі злітної смуги аеродромів, з виноградників і садів. Уміння орієнтуватись у просторі має велике значення при перельотах птахів. Цю здатність птахів раніше використовувала людина (голубина пошта).
Деякі види птахів (папуги, граки, ворони, шпаки) добре піддаються дресируванню, оскільки у них легко виробляються умовні рефлекси.
Сезонні явища в житті птахів: гніздування, кочування і перельоти. Сезонної періодичності в житті птахів, як правило, немає лише в смузі екваторіального клімату, де сприятливі умови для життя є цілорічне. Тут замість сезонних циклів спостерігаються видові та індивідуальні цикли, зумовлені віком, настанням статевої зрілості, тривалістю гніздового періоду тощо. Проте деякі види птахів здійснюють перельоти і з тропіків, де часто бувають посухи або зливові дощі. В інших районах земної кулі, що мають несприятливі умови для життя птахів у певні періоди року, в житті птахів існують річні цикли. Птахи, поперше, гніздяться і виводять пташенят у найсприятливішу пору року і, подруге, пристосовуються до кочування або перельотів.
Повернувшись навесні з теплих країв на батьківщину, птахи створюють пари і будують гнізда. Одні види птахів (гуси, дрібні горобині) створюють пари на один сезон, інші (фазани, качки) тримаються разом лише до насиджування яєць, треті (лелеки, чаплі, хижаки та ін.) живуть парами впродовж багатьох років. Такі види птахів, як тетеруки й глухарі, не створюють постійних пар взагалі.
Птахи надзвичайно стійко утримують гніздовий район з року в рік. Більшість видів птахів відкладають свої яйця в гнізда, які будує зазвичай самка (рідше один самець або обоє батьків разом). Птахи будують гнізда в різних місцях: на гілках, у дуплах і серед коренів дерев, у норах берегових обривів, під карнизами будинків, на землі тощо. Лише небагато видів птахів зовсім не будують гнізд (кайри, гагари та ін.).
Птахи ведуть різноманітний спосіб життя. Є птахи осілі (сойки, синиці), кочівні (снігурі, граки) і перелітні (стрижі, солов'ї, вивільги, качки, гуси, лебеді та ін.). Перелітні птахи змінюють місце свого життя у зв'язку з наближенням зими. Одні з них (качки, лебеді) відлітають у теплі краї пізньої осені, коли не можуть живитися на батьківщині. Інші (вивільги, стрижі, солов'ї) відлітають на зимівлю наприкінці літа, коли стоїть тепла погода і достатньо поживи. Щороку птахи використовують один і той самий шлях перельоту.
Усі особливості птахів, що відрізняють їх від плазунів, мають переважно характер, пристосувальний до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, задні кінцівки яких були побудовані так само, як і у птахів. "Перехідні" форми — археоптерикс (археорніс) — у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів.
Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування: до життя в болотах, водного способу життя, у повітрі, лісах і кущах, на рівнинах чи скелях.
Для деяких птахів (стрижів, ластівок тощо) повітря є основним середовищем існування, оскільки вони живляться в повітрі різними літаючими комахами. Птахи, що добувають поживу в повітрі, є мешканцями обривів, скель і дерев. Ластівки і "стрижі, наприклад, вторинно пристосувались будувати свої гнізда в будівлях людини, які замінюють собою схили берегів і скель.
Птахи, що використовують повітря і як середовище пересування, і як середовище добування поживи, більшу частину доби проводять у польоті. Вони мають найдосконаліший літальний апарат. Дрібні та середні птахи (стрижі, ластівки, соколи) мають надзвичайно видовжене крило, загострене до вершини. Хвіст у них частіше глибоко вирізаний, або вилчастий. Ці птахи літають дуже швидко і можуть робити несподівані повороти. У більших птахів літальний апарат пристосований до ширяння. Наприклад, у морських форм (чайок, буревісників) крило відносно довге й вузьке, а у сухопутних (хижих птахів) воно ширше і коротше.
Птахи, що використовують як середовище існування й добування поживи воду, також мають відповідні пристосування, які розвивались у двох напрямках: пристосування крил і пристосування ніг. Одні птахи (буревісники) мають надзвичайно довгі крила і цілими днями ширяють над водою, хапаючи побачену здобич. Такі птахи можуть плавати на воді. Інші птахи (пінгвіни) для пересування у воді використовують крила, якими діють як веслами. Пір'я крил пінгвінів перетворилися на лускоподібні утвори, тому ці птахи зовсім не можуть літати.
У водяних птахів, які під час плавання й пірнання використовують ноги, в ході еволюції між пальцями з'явились плавальні перетинки. Винятком є водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.
Нині в світі налічують понад 8500 видів птахів, їх поділяють на три надряди: Безкільові, Пінгвіни та Кільогруді.
· Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
· Основи зоології / За ред. Верємєєва С.І. – К., 2000.