Смекни!
smekni.com

Дендрофлора і рослинність Чорнотисянського лісництва. Використання і охорона (стр. 2 из 6)

Хвоя. Колюча, голковидна, голобувато-зелена, зверху з білою полоскою, майже плоска.

Стробіли. Чоловічі – маленькі кулевидні колосочки; жіночі – світло-зелені маленькі шишечки, розміщені в пазухах хвої на вкорочених пагонах. Розпускаються в травні.

Плоди. Шишкоподібні діаметром 5-9 мм, темносині або майже чорні із сіруватим нальотом, смолисті з характерним запахом, на верху з пупком. В шишкоягоді, як правило, но 3 насінини, дозрівають восени другого або третього року.

Ялівець звичайний росте повільно, не вибагливий до родючості грунту. Розмножується насінням.

Туя західна (“дерево життя”) – thyjaoccidentalis

Вічнозелене деревце висотою 10-15 м, іноді великий кущ з пірамідальною кроною, покритий сіро-коричневою, мілкотріщинистою корою.

Хвоя. Луската, зверху темно-зелена, знизу більш світліша (без білого нальоту). Крайні луски яйцевидні, серединні – трикутні, довжиною біля 4 мм і шириною 2 мм з випуклою залозкою на спинці. Взимку хвоя буро-зеленого корьору.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – маленькі, кулевидні, сидячі в пазухах хвої колосочки; жіночі – маленькі шишечки з 3-5 парами лусок. Розпускаються в травні.

Плоди. Продовгувато-яйцевидні шишечки, довжиною до 1,5 см, які складаються із шкірястих коричневих лусок, дозрівають восени першого року. Насіння маленьке, плоске, з 2 крильцями.

Туя західна морозостійка, відносно світлолюбива, до родючості грунту маловибаглива; хвоя пахуча, фітонцидна. Цінна деревна порода в зеленому будівництві.

Покритонасінні – Magnoliophyta (Angiospermae)

Родина Березові – Betulaceae Agardh.

Береза бородавчаста - BetulaverrucosaEhrh (B.pendulaRoth)

Дерево висотою 20-25 м. Крона ажурна, гілки звисаючі. Кора стовбура і основних гілок у молодих дерев гладка, біла, у старших дерев біля основи стовбура стає чорно-сірою, груботріщинистою.

Листки. Трикутно-ромбічні, двоякогострозубчасті, 3-7 см довжини, голі. Молоді листочки липкі смолисті. Черешки тонкі, довжиною 2-3 см. Молоді пагони голі, покриті смолистими бородавочками (звідси видова назва – “бородавчаста”).

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – подовжені, розміщені на кінцях гілок, з червоно-бурими віїстими лусками, закладаються з осені; жіночі циліндричні, зелені, довжиною 2-3 см, на вкорочених бокових пагонах. Розпускаються в квітні-травні.

Плоди. Зібрані в продовгуваті супліддя – “шишечки” коричневого кольору. Дозрівають літом і розсипаються. Насіння маленьке – крилаті горішки, масово розсіваються вітром.

Береза – швидкоростуча, світлолюбива, морозостійка, витримує засуху; росте на різних по родючості і вологості грунтах. Плодоносить з 10 років, недовговічна, повного розвитку досягає у віці біля 50 років. Сильно розвинена коренева система, тому вітростійка. Розмножується насінням і вегетативно.

Береза карпатська – Waldst et Kit (B. pubescens var carpatica K. Koch)

Кущ або деревце із схожими з березою пухнастою біоекологічними і деякими морфологічними ознаками. Кора на стовбурах не біла, а темна. Росте у верхній границі лісу (на схилах гір). Дуже морозостійка, світлолюбива, невибаглива, цінна гірсько-лісомеліоративна порода. Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха чорна (клейка) – AlnusglutinoraGalrth

Дерево висотою до 25-30 м. Крона вузькопірамідальна, пізніше – яйцевидна, густа. Стовбур добре сформований, повнодеревний, циліндричний, покритий коричневою тріщинистою корою. Молоді пагони і листочки клейкі (звідси назва “вільха клейка”).

Листки. Оберненояйцевидні або круглі, на вершечку з виямкою або тупі, двоякозубчасті по краях, довжиною 4-9 см; молоді листочки яскраво-зелені, клейкі, пізніше – темно-зелені, неклейкі, блискучі.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – продовгуваті звисаючі, появляються на коротких черешках ще восени попереднього року, спочатку сірі, пізніше жовтуваті; жіночі – прямостоячі, з’являються в квітні одночасно з розпусканням листків.

Плоди. Зібрані в продовгуваті яйцевидні “шишечки” довжиною біля 2 см; дозрівають восени, не розпадаються. Насіння – маленьке (до 2 мм), плоскі горішки, червоно-буре, з дуже прозорим крилом.

Вільха чорна морозостійка, відносно світлолюбива, вибаглива до вологи і родючості грунту. Швидко росте, цінна лісова деревна порода. Коренева система пластична, добре розвинена, вітростійка, на коренях в результаті симбіозу з бактеріями утворюються нарости, які мають таке ж значення у засвоєнні азоту, як у бобових рослин. Тому вільха чорна підвищує родючість грунту (забезпечує азотом). Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха сіра (біла) – AlnusincanaMoench

Деревце або кущ висотою 5-15 м. Крона вузькояйцевидна. Стовбур у молодих дерев покритий світлосірою корою, у старих – слабо тріщинистою. Молоді пагони опушені, неклейкі.

Листки. Овальні або яйцевидно-округлі, гострокінечні, по краях двоякогостропильчасті, довжиною 4-10 і шириною 4-7 см, зверху темно-зелені, знизу сірі, густо опушені.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – майже такі, як у вільхи чорної; жіночі – округло-продовгуваті, майже сидячі, опушені. Розпускаються до появлення листків, на два-три тижні раніше, ніж вільха чорна, в кінці березня-квітні.

Плоди. Зібрані в супліддя, здерев’янілі “шишечки”, маленькі. Насіння – плоскі горішки з темними крильцями.

Вільха сіра росте швидше, ніж вільха чорна. До грунтуо менш вибаглива, росте на заболоченій місцевості із застійною водою, а також і на досить сухому грунті. Збагачує грунт азотом і пепельними елементами. Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха зелена – Alnus viridis DC

Невеликий розлогий кущ висотою 1-2 м. Пагони червоно-коричневого кольору.

Листки. Еліпсо-яйцевидні із серцевинною основою, довжиною 4-6 см і шириною 2-3 см, загострені, гострозубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу світло-зелені, по жилках короткоопушені. Листок має п’ятдесят пар жилок.

Квітки. Роздільностатеві, продовгуваті зелені сережки; чоловічі (по 2-3 шт.) – майже сидячі; жіночі – маленькі, на довгих черешках. Розпускаються в квітні-червні.

Плоди. “Шишечки” менші (довжиною до 1 см) і світліші, ніж у вільхи чорної. Насіння – крилаті горішки, плоскі, маленьки, як у берези.

Росте на вологих, тінистих, кам’яних схилах гір, утворюючи чагарники – криволісся. Коренева система добре розвинена, укріплює схили. Морозостійка, не вибаглива до родючості грунту, світлолюбна. Розмножується насінням і вегетативно.

Ліщина звачайна – Corylus avellana

Кущ висотою до 5 м, інколи деревце (до 7 м). Крона розгалужена овальна. Пагони залозисто опушені. Кора на стовбурах і гілках гладка, коричнево-сіра.

Листки. Округло-яйцевидні, величиною до 12 см, коротко-загострені, по краях двозубчаті, зверху темно-зелені, матові, знизу – світло-зелені, по жилках опушені.

Квітки. Роздільностатеві; з’являються до розпускання листків; чоловічі сережки звисаючі (по 2-4 шт.), циліндричні, формуються з осені; жіночі – маленькі, заховані в кулевидній бруньці, з якої виступають червонуваті луски. З’являються в березні-квітні.

Плоди. Округлі горіхи, покриті листковидною обгорткою, виступають на кінцях гілок по 1-5 шт. Обгортка коротша від горіха. Насіння – коричневі горішки, овальні, їстівні, діаметром біля 2 см. Ліщина звичайна тіневитривала, морозостійка, вибаглива до родючості і вологості грунту.

Граб звичайний – Carpinusbetulus

Дерево висотою до 20 м. Крона густа, яйцевидна. Стовбур хвилясто-ребристий, покритий гладкою сірою корою.

Листя. Овально-продовгувате, загострене, довжиною 5-15 см і шириною 3-5 см, по краях двоякозубчасте, зверху темно-зелене, знизу світліше, по жилках пушене, з 10-15 жилками з обох боків.

Квітки. Роздільностатеві; чоловічі – циліндричні, зелено-червонуваті сережки; жіночі – рідкі зелені колосочки. Розпускаються разом з листками, у квітні.

Плоди. Звисаючі сипкі супліддя. Насіння – широко-овальні ребристі горішки з трійчатим крилом. Дозрівають восени.

Граб звичайний тіневитривалий, відносно теплолюбивий, вибагливий до родючості грунту і вологості. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Вербові – SalicaceaeLindl

Верба біла – Salixalba

Дерево висотою до 25-30 м. Крона широка, шатровидна. Стовбур добре розвинений, діаметром до 2 м. Кора на старих деревах глибоко-тріщиниста, стовбури дуплисті. Молоді гілки тонкі, звисаючі, на кінцях серебристі, опушені, старі – блискучі, жовто-червоні. Бруньки подовжені, гострі, притиснуті до пагонів, червоно-жовті, шовковисто-волосисті. Всі верби – дводомні рослини.

Листки. Ланцетні, довжиною 5-13 см і шириною 1-2 см із загостреним вершком, по краях пильчасті; з 8-12 парами жилок; молоді листки зверху темно-зелені, голі. Прилистники маленькі, вузькі, швидко опадають.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – продовгуваті, жовто-червонуваті, на коротких черешках; жіночі – тонкі. Зеленуваті, довші, ніж чоловічі. З’являються одночасно з розпусканням листків.

Плоди. Двохзатворчасті коробочки, зібрані в продовгуваті супліддя. Насіння маленьке з пучком волосків. Плоди дозрівають в травні-червні.

Верба біла росте швидко, світлолюбива, морозостійка, мало вибаглива до родючості грунту, переносить затоплення водою, а також загрязнення повітря димом, газом, пилом. Розмножується насінням, вегетативно.

Верба козяча – Salixcaprea

Деревце або кущ висотою до 8-10 м. Крона густа, молоді пагони опушені. Кора на старих гілках і стовбурах повздовжньо-тріщиниста. Деревина під корою червоновата. Бруньки голі, великі, коричневі.

Листя. Широке, яйцевидно-овальне, довжиною 6-15 см, шириною 4-8 см, зубчасте, темно-зелене, морщинисте, блискуче, знизу сіровате, волокнисте. Прилистники бруньковидні, швидко обпадають.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – яйцевидні, жовті; жіночі – продовгуваті, зеленоваті. З’являються ранньою весною (березень-квітень), до розпускання листків. Медоносні.