Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів (стр. 2 из 19)
- вибрати місця для спостережних пунктів;
- керувати розгортанням спостережних пунктів, їх топогеодезичною прив'язкою та інженерним обладнанням;
- встановити і безперервно підтримувати стійкий зв'язок між спостережними пунктами і старшим командиром;
- вказати особовому складу умовне найменування місцевих предметів, орієнтири і поставити завдання;
- особисто вести розвідку противника, ставити завдання на засічку цілей і обслуговування стрільби артилерії, обробляти результати розвідки і доповідати старшому командиру;
- вести спостереження за діями загальновійськових підрозділів і результатами вогню артилерії;
- управляти взводом при переміщенні спостережних пунктів;
- вести необхідну документацію;
- обмінюватися розвідувальними даними з іншими підрозділами розвідки.
18. В розпорядженні щодо організації розвідки командир взводу вказує:
- орієнтири і умовне найменування місцевих предметів;
- наявні дані про противника;
- місця спостережних пунктів (позицію командирської машини) порядок їх зайняття;
- завдання розвідки (що, де і коли розвідати), смугу (сектор, напрямок) розвідки і райони особливої уваги;
- нумерацію цілей і порядок доповіді розвідувальних даних;
- порядок топогеодезичної прив'язки, способи орієнтування приладів і визначення координат спостережного пункту;
- послідовність інженерного обладнання та маскування;
- основний напрямок стрільби та розподіл особового складу і приладів на спостережних пунктах;
- порядок організації зв'язку, сигнали управління і дії за ними;
- час початку розвідки;
- порядок переміщення спостережних пунктів в ході бою та можливі рубежі їх розгортання;
- своє місце і заступника.
Крім того, командир взводу віддає вказівки щодо захисту від високоточної зброї і безпосередньої охорони спостережних пунктів.
19. Командир відділення розвідки (командир обслуги КМУ) несе відповідальність за постійну бойову готовність свого відділення (обслуги), технічний стан приладів, успішне виконання отриманого завдання щодо розвідки і обслуговування стрільби артилерії.
Він повинен: управляти особовим складом під час зайняття спостережного пункту відділення (обслугою командирської машини), проводити топогеодезичну прив'язку спостережного пункту; особисто вести розвідку противника і керувати роботою особового складу під час ведення розвідки, засічки цілей (орієнтирів, реперів) і обробки даних засічки; складати схему орієнтирів, схему полів невидимості (при необхідності) і вести журнал розвідки і обслуговування стрільби; перевіряти правильність орієнтування приладів спостереження; керувати підготовкою спостережного пункту та приладів до роботи вночі; організовувати роботи щодо інженерного обладнання та маскування спостережного пункту, доповідати про розвідані цілі командиру взводу; організовувати безпосередню охорону спостережного пункту і слідкувати за виконанням заходів маскування.
20. Командир відділення розвідки (командир обслуги) при постановці завдання особовому складу вказує: орієнтири і умовну назву місцевості та місцевих предметів; дані про противника і завдання загальновійськового підрозділу; завдання і смугу (сектор, об'єкт, напрямок) розвідки; основний напрямок стрільби; місця встановлення приладів спостереження і способи їх орієнтування; порядок інженерного обладнання, сигнали і порядок дії за ними; спостерігача за сигналами і свого заступника.
21. Старший розвідник (розвідник-далекомірник) повинен: розставити прилади і підготувати їх до роботи; допомагати командиру відділення здійснювати топогеодезичну прив'язку спостережного пункту; з'ясувати орієнтири і умовне найменування місцевості та місцевих предметів, знати їх положення на місцевості; працювати на приладах спостереження; вести розвідку противника, знаходити цілі, проводити їх засічку і вести записи; негайно доповідати командиру відділення про кожну розвідану ціль; періодично перевіряти правильність орієнтування приладів спостереження; виконувати роботи щодо інженерного обладнання і маскування спостережного пункту; відпрацьовувати дані засічки цілей (орієнтирів, реперів) на обчислювальних приладах, знати сигнали оповіщення і порядок дії за ними, приймати та передавати команди і цілевказівки.
Розділ 2
ПІДГОТОВКА СПОСТЕРЕЖНИХ ПУНКТІВ ДО РОБОТИ
2.1 Загальні положення
22. Підготовка спостережних пунктів до роботи включає:
- вибір і зайняття спостережного пункту;
- орієнтування приладів;
- топогеодезичну прив'язку спостережного пункту;
- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;
- встановлення зв'язку з вогневими підрозділами та вищестоящим командиром;
- інженерне обладнання та маскування спостережного пункту.
23. Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:
- забезпечувати виконання поставлених завдань;
- мати добрий огляд місцевості, що знаходиться перед фронтом і в глибині оборони противника в смузі (секторі) розвідки;
- мати приховані підступи;
- бути невидимими для спостереження противника;
- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.
Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:
- схили висот, що звернені в бік противника;
- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;
- високі дерева в глибині лісу або на узліссі лісових масивів;
- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби.
Віддалення спостережних пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленого завдання.
24. Зайняття спостережних пунктів проводиться потайно, по можливості вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При висуванні на спостережний пункт вдень використовують складки місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противником.
2.2 Орієнтування приладів на спостережних пунктах
25. Для ведення розвідки, цілевказівки та засічки цілей (реперів) розвідувальні прилади повинні бути орієнтовані. Перископічні артилерійські бусолі та далекоміри орієнтують за дирекційним кутом орієнтирного напрямку.
26. Для орієнтування приладів за дирекційним кутом потрібно знати дирекційний кут з точки стояння приладу на орієнтир.
Для орієнтування перископічної артилерійської бусолі потрібно на бусольному кільці та барабані встановити відлік, рівний дирекційному куту орієнтирного напрямку, та, не збиваючи встановленого відліку, маховиком установочного черв’яка навести перехрестя монокуляра на орієнтир.
Для орієнтування далекоміра за дирекційнмм кутом орієнтирного напрямку потрібно:
- навести центральну марку (перехрестя) далекоміра на орієнтир, дирекційний кут напрямку на який відомий;
- встановити на лімбу та барабані точних відліків (по шкалах дирекційних кутів) відлік рівний величині дирекційного кута.
27. Розвідувальні теодоліти на пунктах спряженого спостереження орієнтують за дирекційними кутами та відліками.
Орієнтування за дирекційними кутами при наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження (рис. 2.1) виконують в такій послідовності:
- наводять вертикальний штрих сітки приладу основного пункту на орієнтир, дирекційний кут на який відомий;
- поворотом лімба встановлюють відлік, який відповідає дирекційному куту із спостережного пункту на орієнтир і виключають маховичок повороту лімба;
- наводять теодоліт основного пункту в прилад бокового пункту, знімають дирекційний кут (αАВ – якщо основний лівий, або αВА – якщо основний правий), змінюють на 30-00 і передають його на боковий пункт;
- наводять теодоліт на боковому пункті в прилад основного пункту, встановлюють переданий дирекційний кут і виключають маховичок лімба.
Рисунок 2.1 – Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за дирекційними кутами
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження визначають дирекційні кути з кожного пункту спряженого спостереження на загальний орієнтир, а потім наводять теодоліти в орієнтир і поворотом лімба встановлюють відповідні дирекційні кути на лівому (aАО) і на правому (aВО) спостережних пунктах. Після установки відліків виключають маховички повороту лімба.
При орієнтуванні приладів за дирекційним кутом відліки по будь-якій цілі (орієнтиру, реперу) будуть відповідати дирекційному куту на ціль.
28. Для орієнтування теодолітів за відліками (рис. 2.2) при наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження необхідно:
- навести теодоліти, які знаходяться на кінцях баз спряженого спостереження один в одного у встановлені на теодолітах візирні віхи;
- натиснути маховички повороту лімба і поворотом лімба встановити відмітки: на лівому - 30-00, на правому - 0-00;
- виключити маховички повороту лімба.
Рисунок 2.2 – Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за відліками
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження орієнтування по відліках виконують в такому порядку :
- визначають дирекційні кути з лівого αАО і правого αВО пункту на загальний орієнтир та дирекційний кут бази (αВА);
- розраховують відліки з лівого (А) і правого (В) пункту по орієнтиру за формулами:
;- наводять теодоліти в загальний орієнтир та встановлюють поворотом лімбів відліки: на лівому - А, на правому - В і виключають маховички повороту лімба.