Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів (стр. 5 из 19)
- визначення прямокутних координат X, Y та абсолютної висоти пунктів (точок встановлення приладів);
- визначення довжини бази ВА;
- визначення дирекційного кута бази αВА.
У випадку відсутності взаємної видимості між пунктами, крім того, визначають дирекційний кут з контрольного пункту на загальний орієнтир αАО, αВО (рис. 2.12).
49. Прямокутні координати пунктів спряженого спостереження визначають від точок геодезичних мереж або від однієї контурної точки карти (аерознімка). Координати командно-спостережного (основного) пункту визначають за допомогою приладів одним із способів вказаних у ст. 36-43.
50. При наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження координати бокового пункту визначають відносно основного в такому порядку:
- орієнтують теодоліт основного пункту за дирекційними кутами і знаходять дирекційний кут на боковий пункт;
- вимірюють найбільш точним способом довжину бази;
- розраховують прямокутні координати бокового пункту, вирішуючи пряму геодезичну задачу.
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження визначення координат бокового пункту виконують теодолітним (бусольним) ходом в дві-три сторони від основного пункту або від тієї ж контурної точки від якої визначені координати основного пункту.
51. Якщо контурна точка (місцевий предмет) знаходяться на великій відстані або в розташуванні противника і спостерігається з обох пунктів спряженого спостереження (рис. 2.13), то їх топогеодезична прив'язка виконується із засічкою в такому порядку:
- орієнтують теодоліти на обох пунктах за дирекційними кутами;
- визначають довжину бази ВА і дирекційний кут бази (αВА) якомога більш точними способами;
- вимірюють по контурній точці дирекційні кути з кожного пункту і розраховують відліки А і В та кут засічки С за формулами:
;
розраховують трикутник АВС, визначаючи дальності до контурної точки з лівого АС і правого ВС пунктів за формулами:
- змінюючи дирекційні кути з лівого αАО і правого αВО пунктів на 30-00 отримують дирекційні кути з контурної точки на лівий αОА і правий αОВ спостережні пункти;
- вирішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати спостережних пунктів за відповідними дирекційними кутами і дальностями від контурної точки до пункту.
Для контролю правильності обчислень за отриманими координатами спостережних пунктів обчислюють дирекційний кут і довжину бази і зрівнюють їх з отриманими шляхом вимірювань, різниця не повинна перевищувати 0-05 за напрямком і 5м за довжиною бази. У разі, коли різниця перевищує вказані межі, потрібно перевірити обчислення. Якщо помилка не знайдена то перевіряють орієнтування приладів і визначення координат виконують знову.
52. За довжину бази ВА в спряженому спостереженні приймають горизонтальну відстань між пунктами спряженого спостереження.
Довжину бази визначають:
- проміром за допомогою мірної стрічки або мірного шнура;
- вимірюванням за допомогою квантового далекоміра;
- за допомогою короткої бази, викинутої під прямим кутом до напрямку між пунктами;
- вирішенням трикутника за відомою дальністю до орієнтира (місцевого предмета);
- вирішенням зворотної геодезичної задачі за координатами спряженого спостереження.
53. Визначення довжини бази за допомогою короткої бази проводять в такому порядку:
- наводять теодоліт на одному з пунктів (як правило на боковому) в теодоліт на другому кінці бази і знімають відлік по лімбу;
- змінюють отриманий відлік на 15-00 (віднімають з відліку 15-00, якщо коротка база викинута вліво або додають до відліку 15-00, якщо коротка база викинута вправо);
- поворотом приладу в горизонтальній площині встановлюють на лімбі відлік, змінений на 15-00;
- відміряють від теодоліта в напрямку оптичної осі приладу за допомогою мірного шнура (стрічки) величину короткої бази і відмічають кінець бази віхою;
- з протилежного пункту спряженого спостереження вимірюють горизонтальний кут γ між теодолітом і кінцем короткої бази.
Обчислюють довжину бази спряженого спостереження за допомогою таблиці (додаток 2) або за формулою:
,де b - довжина короткої бази, яка приймається кратною 10м і повинна бути не менше 1/10 відстані між пунктами спряженого спостереження.
54. При визначенні довжини бази спряженого спостереження вирішенням трикутника потрібно:
- визначити дальність за допомогою квантового далекоміра до орієнтира, що спостерігається з обох пунктів спряженого спостереження;
- зорієнтувавши прилади за відліками, визначити відлік з лівого та правого пунктів на орієнтири і розрахувати кут засічки;
- розрахувати довжину бази рішенням трикутника за формулами :
- якщо дальність розраховувалась з лівого пункту;
- якщо дальність розраховувалась з правого пункту.
Для контролю правильності визначення довжини бази її розраховують від іншого орієнтира або іншим способом. Різниця не повинна перевищувати 5м. Якщо різниця не перевищує вказаної величини, то за довжину бази приймають середнє арифметичне з двох вимірів.
55. При значному перевищенні пунктів спряженого спостереження відносно один одного (більше 1/10 довжини бази) виміряну відстань між пунктами проміром і квантовим далекоміром приводять до горизонту (додаток 3).
56. За дирекційний кут бази в спряженому спостереженні приймають дирекційний кут з правого на лівий спостережний пункт, якщо для роботи застосовуються прилади, в яких оцифрування шкал (лімбів) проведене за ходом годинникової стрілки.
Якщо в приладі шкали оцифровані проти ходу годинникової стрілки (кутомірної шкали), то за дирекційний кут бази приймають дирекційний кут з лівого на правий спостережний пункт.
При наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження дирекційний кут бази визначають безпосередньо вимірюванням на місцевості.
При відсутності взаємної видимості, дирекційний кут бази розраховують вирішенням зворотної геодезичної задачі одночасно з розрахунком довжини бази.
Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків
57. Дирекційні кути орієнтирних напрямків в ході топогеодезичної прив'язки визначають способами, перерахованими в ст. 31.
58. При геодезичному способі дирекційний кут орієнтирного напрямку отримують:
- безпосередньо з каталогу (списку) координат геодезичної мережі;
- вирішенням зворотної геодезичної задачі за координатами пунктів геодезичної мережі;
- одночасно з визначенням координат прив'язки точок при засічках або прокладанні ходу.
59. При гіроскопічному способі орієнтування за допомогою гірокомпаса визначають істинний азимут А орієнтирного напрямку. Від азимуту орієнтирного напрямку до дирекційного кута α цього ж напрямку переходять за формулою:
.
В залежності від типу застосованого гірокомпаса, а також умов роботи, спостерігають і обробляють відмітки по двох - чотирьох точках реверсії.
При визначенні дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою гірокомпаса, стаціонарно встановленого на об'єкті (командирській машині, ПРП), спочатку визначають дирекційний кут повздовжньої осі машини, а потім кут між повздовжньою віссю об'єкта і напрямком на орієнтир βор, що розраховується за ходом годинникової стрілки.
До дирекційного кута орієнтирного напрямку переходять за формулою:
α ор = α осі + β ор .
60. Дирекційні кути орієнтирних напрямків із астрономічних спостережень визначають:
- за годинним кутом світила;
- за допомогою азимутальної насадки АНБ-1 бусолі ПАБ-2А із спостереження зірок α і β Малої Ведмедиці.
61. При визначенні дирекційного кута орієнтирного напрямку астрономічним способом за годинним кутом світила (рис. 2.13) вимірюють на місцевості за допомогою бусолі з азимутальною насадкою АНБ-1 кут β між напрямками на орієнтирну точку і світило, який відраховують за ходом годинникової стрілки від напрямку на орієнтир до напрямку на світило.
Рисунок 2.13 - Сутьність визначення дирекційного кута за годинним кутом світила
Дирекційний кут світила розраховують за збірником астрономічних таблиць, таблиць обчислення азимуту або визначають з таблиць раніше розрахованих дирекційних кутів світила для даного району.
62. Визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку застосуванням таблиць раніше розрахованих дирекційних кутів світила виконують в такому порядку:
- готують бусоль до роботи, встановлюють азимутальну насадку і горизонтують її;
- встановлюють по бусольних шкалах нульові відліки і наводять прилад установчим черв'яком на орієнтир;
- наводять прилад на світило (відліковим черв'яком) і супроводжують його;
- за командою "Стоп" припиняють супровід, фіксують момент часу за годинником і знімають відлік βсв;
- проводять двічі вимірювання βсв з інтервалом в одну хвилину кожне і перевіряють виконання умови: 
;