Фінансове забуспечення недержавних пенсійних фондів (стр. 8 из 13)

Рис. 2.6. Фактори, що приваблюють працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні

Факторами, що стримують працівників брати участь у нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.7):

Рис. 2.7. Фактори, що стримують працівників брати участь у НПЗ

Факторами зацікавленості керівників у нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.8):

Рис. 2.8. Фактори зацікавленості керівників у НПЗ

Отже, можна зробити висновок, що рівень поінформованості про впровадження пенсійної реформи в Україні є досить високим як серед працівників, так і серед керівників, проте у більшості є лише загальне уявлення про пенсійну реформу. Також існує значна різниця в рівні поінформованості про пенсійну реформу та розумінні її суті між Києвом та іншими регіонами України – В Києві вона є суттєво вищою. Існує значна різниця в ставленні до пенсійної реформи працівників та керівників: переважна більшість керівників підприємств підтримує реформу, в той час як майже половина працівників не може визначитися відносно підтримки чи не підтримки пенсійної реформи. Майже половина опитаних керівників підприємств готові брати участь у системі недержавного пенсійного забезпечення і основним фактором, який їх приваблює – це можливість матеріального стимулювання працівників через наявність «пенсійного пакету». Головним фактором, який їх від цього утримує – це нестача інформації про функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення.

Прчинами такого ставлення населення до діяльносіт недержавних пенсійних фондів є насамперед недовіра до них, низька поінформованість, відсутність доступної інформації про діяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктури недержавних пенсійних фондів у регіонах.

2.3 Аналіз сучасного стану ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів України

На відміну від розвинених країн світу, в Україні ринок недержавного пенсійного забезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основною проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувального рівня, який би суттєво мобілізував діяльність недержавних пенсійних фондів.

Готовність вітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи з пенсійними внесками підтверджується створенням відповідної інфраструктури ринку, налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗ тощо. Система добровільного пенсійного забезпечення в Україні нині перебуває на початковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України.

Швидкий вихід на ринок був пов’язаний з деякими новоствореними НПФ, які приваблювали учасників, не приділяючи уваги грошовим внескам. З 1 січня 2004 року введений в дію Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». В інших країнах не спостерігалося діяльності таких пенсійних фондів з великою кількістю учасників і близькими до нуля активами. На момент прийняття Закону в Україні вже існували 47 недержавних пенсійних фондів, проте, після введення нового закону лише 5 із них реорганізувалися, інші ж припинили своє існування [5].

Наразі показники зростання ринку, на перший погляд, вражають, однак його обсяг є все ж таки невеликим. У США та Великій Британії активи НПФ становлять 60% ВВП. У країнах, що розвиваються, наприклад у Росії та Казахстані, активи недержавних пенсійних фондів сягають 10% ВВП, в Україні це лише соті частки ВВП [7].

Темпи збільшення накопичень в системі НПЗ у відсотковому відношенні є найбільшими порівняно з іншими фінансовими ринками, але при цьому обсяги накопичень все ще залишаються занадто малими. Сьогодні зі всіх сегментів фінансового ринку недержавні пенсійні фонди демонструють найшвидші темпи росту (рис. 2.9) [3]:

Рис. 2.9. Динаміка розвитку НПФ у порівнянні з іншими ринками у 2005-2007 рр.

Починаючи з 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, які надають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Кількість НПФ, адміністраторів, компаній з управління активами НПФ та зберігачів НПФ, внесених до реєстру

Реєстрація суб’єктівсистеми недержавного пенсійного забезпечення	2004	2005	2006	І півріччя2007
Кількість НПФ на кінець періоду	29	54	79	85
Кількість адміністраторів на кінець періоду	21	37	41	45
Кількість компаній з управління активами НПФ (КУА)	44	75	135	218
Кількість банків-зберігачів пенсійних активів	68	80	95	107

Кількість НПФ, що мають статус фінансової установи, на кінець 2007 року збільшилась на 17, або 21, 5 % порівняно з 2006 роком і становила 96 одиниць. Серед них налічується 75 відкритих, 13 корпоративних та 8 професійних фондів (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Розподіл недержавних пенсійних фондів за видами станом на 31.12.2007 року

Висока частка відкритих НПФ пояснюється більшою свободою вступу до них нових учасників, без прив’язки їх до конкретної галузі або підприємства.

Активну діяльність по залученню вкладників і учасників та формуванню пенсійних активів здійснюють лише 50 фондів. Слід зазначити, що вже цієї кількості НПФ достатньо для обслуговування всіх бажаючих роботодавців та громадян країни брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні. Для прикладу, в Польщі, де учасників НПФ більше 11 млн. громадян, працює всього 16 фондів. В Угорщині із 60 НПФ, створених у перші декілька років, зараз залишилось всього 21 фонд, в яких бере участь більше 40 відсотків зайнятого населення. В Чилі 80 відсотків учасників зосереджені у 5 великих фондах [3].

З урахуванням світового досвіду можливо зробити висновок про поступове зниження динаміки росту чисельності в Україні недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує з одночасним їх укрупненням в процесі зростання конкуренції переваг, які несе консолідація цього ринку.

Питання формування пенсійних активів та функціонування всієї системи НПЗ напряму пов’язане із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у задоволенні своїх економічних потреб шляхом участі у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 01.07.07 з одного мільйона суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб виступило засновниками недержавних пенсійних фондів лише 198, а в якості вкладників – 1729. Це свідчить про незначну зацікавленість на цьому етапі розвитку економіки власників та керівників підприємств і установ у створенні та участі в діяльності недержавних пенсійних фондів.

Серед засновників НПФ майже 60% складають підприємства реального сектора економіки, 12% – фінансові компанії. Найбільший інтерес до участі у системі недержавного пенсійного забезпечення виявили представники промислових підприємств. Це пов’язано як із необхідністю залучення додаткових «довгих» фінансових ресурсів, так і закріплення професійних кадрів на виробництві. В той же час, кількість підприємств і установ, які виступають засновниками та вкладниками пенсійних фондів постійно зростає, що свідчить про поступове розуміння власниками та керівниками підприємств користі накопичувального пенсійного забезпечення з одного боку, та тиску трудових колективів, профспілок на роботодавців з метою покращення соціального захисту найманих працівників.

Слід зазначити, що загальна кількість вкладників НПФ у 2007 році склала 42 315 осіб, що на 12 842 особи, або на 43, 6 % більше, ніж на кінець 2006 року, серед них кількість вкладників НПФ – юридичних осіб складає у 2007 році 1764 проти 1098 на кінець 2006 року (збільшення на 60,7 %), а кількість вкладників НПФ – фізичних осіб становила в 2007 році 40 551 особу (збільшення складає 12 176 осіб, або 42, 9 %) (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Динаміка зростання вкладників недержавних пенсійних фондів

Проаналізувавши кількість вкладників, необхідно також виділити, що загальна кількість учасників НПФ на кінець 2007 року становила 278 687 осіб, що на 85352 особи, або на 44, 2 % більше, ніж на кінець 2006 року. У розрізі вікових груп найбільшою є кількість учасників у віковій групі від 40 до 55 років і складає 43% від загальної кількості учасників та від 25 до 40 років – 35% від загальної кількості учасників.

Як підтверджує досвід інших країн, така кількість учасників цілком достатня для ефективного управління мільярдами пенсійних коштів, які могли б потрапили на ринок спільного інвестування після запуску другого рівня пенсійної системи.

Проте навіть такі темпи ще не можуть забезпечити найближчими роками запровадження добровільного пенсійного накопичення в масштабах, які б суттєво впливали на економіку та розв’язання проблем пенсіонерів.