Смекни!
smekni.com

Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації (стр. 10 из 17)

Розглянемо фінансовий стан банківської установи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Аналіз фінансового стану КБ „Приватбанк”

Показники Нормативне значення Формула 2003 2004 2005
Норматив платоспроможності Н3 не менше 8% (Капітал / Активи)*100 9,75 9,53 21,96
Норматив достатності капіталу Н4 не менше 4% Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100 6,67 10,02 14,02
Норматив миттєвої ліквідності Н5 не менше 20% (Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100 28,37 19,86 18,56
Норматив загальної ліквідності Н6 не менше 100% Активи / Зобов’язання * 100 123,03 123,71 128,14

Продовження таблиці 2.7

Показники Нормативне значення Формула 2003 2004 2005
Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів Н7 не менше 20% Високоліквідні активи / Робочі активи * 100 77,75 46,18 39,52
Максимальний розмір ризику на одного позичальника Н8 не більше 25% Сукупна заборгованість за позичками, міжбанківським кредитами і врахованими векселями / Капітал банку *100 1,62 0,00 3,77
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н12 не більше 200% Надані міжбанківські позики / Капітал банку * 100 14,67 12,60 11,09
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н13 не більше 300% (Отримані міжбанківські позики + Залучені централізовані кошти) / Капітал банку * 100 43,29 49,37 40,38

З таблиці 2.7 бачимо, що всі основні нормативи знаходяться в межах рекомендованих значень. Тільки норматив миттєвої ліквідності у 2005 році не відповідає рекомендованому значенню, це пов’язано із зменшенням високоліквідних активів підприємства через направлення їх в сферу кредитування.

Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).

2.3 Практика мінімізації кредитного ризику в Ємільчинському ТВБВ КБ "Приватбанк"

Здійснення кредитних операцій будь-яким банком безперечно пов’язане із застосуванням заходів щодо мінімізації кредитного ризику. В першому розділі цієї роботи розглянуті теоретичні засади таких заходів, тепер розглянемо як на практиці банківська установа здійснює захист від можливого невиконання позичальниками своїх зобов’язань.

Оцінка кредитоспроможності позичальника.. Враховуючи те, що Національний банк України запропонував ряд показників для оцінки фінансового стану позичальника без певних нормативних значень (а лише з віддаленими від дійсності теоретичними значеннями, виконання яких у більшості випадків є неможливим для українських підприємств), застосування їх для об’єктивної оцінки кредитного ризику майбутнього кредиту не є корисним. Деякі з банків опрацювали запропоновану НБУ методику, змінивши її і наблизивши до реального життя.

Працівники кредитного відділу Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” велику увагу приділяють оцінці звіту про фінансові результати підприємства. Майже повністю обмежується видача кредитів підприємствам, що в звітному році отримали збитки.

По випискам з особового рахунку клієнта кредитний інспектор може зробити висновок про співвідношення надходжень і витрат клієнта підчас операційної діяльності. На користь позичальника слугує висновок про значні постійні залишки коштів на поточних та інших рахунках. Дані відділу грошового-готівкового обороту про своєчасне отримання клієнтом готівки у повному обсязі для виплати заробітної плати – це ще один додатковий плюс.

Нормування.Такий метод застосовується у разі невірного розрахунку позичальником суми необхідного йому кредиту. Кредитний інспектор перевіряє документи, що стосуються кредитованого заходу, проводить аналіз техніко-економічного обґрунтування. Надлишковість кредитних коштів визначається методом підрахування затрат. Наприклад, позичальник подав заявку на відкриття кредитної лінії для будівництва ресторану на трасі республіканського значення на 75000 грн.. Працівник банку має підрахувати загальну суму витрат, які необхідно здійснити для здійснення проекту (на здійснення ремонту приміщення, закупівлю необхідних меблів, посуду, обладнання, на оплату роботи декораторів, тощо). Не допускаються великі суми непередбачуваних витрат. У разі відхилення суми кредиту у заявці від розрахованої кредит може бути наданий, але на меншу суму, ніж того бажає позичальник. У прикладі, що аналізується, сума позички була зменшена до 50000 грн. по тій причині, що клієнт використав у розрахунках витрат ціни на товари, завищені порівняно із середньоринковими . До того ж на непередбачувані витрати позичальник мав бажання отримати близько 10000 грн., що складало 20% від суми запрошеного кредиту. У Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк” питання нормування суми кредиту вирішується на засіданні кредитної комісії.

Граничним варіантом застосування такого методу мінімізації кредитного ризику, як нормування, є відмова позичальнику у наданні позики. Це застосовується працівниками досліджуваної банківської установи у разі кардинального неспівпадання інтересів банку і позичальника. Так у другому кварталі 2004 року у багатьох підприємств, які обслуговуються у банківській установі, виникла недостатність обігових коштів, у зв’язку з чим клієнти почали звертатися до банку з проханням надати їм кредити на тимчасове поповнення обігових коштів. Але разом із тим в Україні зросли ціни на ринку кредитних ресурсів. Ємільчинське ТВБВ також вимушена була збільшити процентну ставку за користування позичками. Лише частина клієнтів мала змогу запропонувати банку процент по кредиту, вищий за той, за яким ТВБВ купує кошти у Головного банку. Тому відмова клієнтові була економічно вигіднішою для банку, особливо якщо врахувати підвищення кредитного ризику по кредитуванню підприємств у другому кварталі 2004 року.

Також нормування використовується у випадках пролонгації дії кредитних договорів. Отримавши заяву позичальника на пролонгацію кредиту, банком в свою чергу виставляються зустрічні вимоги, які повинен виконати клієнт :

· або зменшити кредитний ризик шляхом часткового погашення основної суми заборгованості за кредитом;

· або сплачувати банку більші проценти за користування позичкою.

Звичайно виконання обох цих вимог є найоптимальнішим варіантом для банківської установи, але складним для позичальника, якщо потреба у пролонгації виникла з причини ускладнень у фінансовому становищі підприємства. За даними, отриманими у Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк”, у 13 з 31 випадку пролонгацій додаткова угода укладалась на суму меншу , ніж у основному договорі, і ще в кількох випадках сума кредиту зменшувалась підчас дії договору про пролонгацію.

Лімітування.Основна і найпоширеніша форма лімітування – це встановлення банком ліміту по кредитній лінії, коли кредитний ризик мінімізується через кількісне обмеження. Ємільчинське ТВБВ КБ „Приватбанк” теж практикує таку форму кредитування як відкриття кредитних ліній. Але роль ліміту, встановленого філіалом, в мінімізації кредитного ризику майже зводиться до нуля. Кредитні лінії відкриваються на короткі строки і передбачають погашення основної суми боргу за один раз в кінці строку дії кредитного договору. Тобто характер надання такої форми кредиту мало чим відрізняється від простого кредитування (не вимагається періодичне погашення суми боргу по частинам).

Інша форма лімітування – встановлення граничних меж кредитування для окремих груп позичальників (така вимога, як правило, включається до методики оцінки кредитоспроможності та табличних і нормативних додатків до внутрібанківського положення про кредитування ).

В Положенні про кредитування Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” немає окремих пунктів, в яких би обмежувалась можливість кредитування будь-яких груп населення.

Диверсифікація кредитного портфеля.Диверсифікація покликана мінімізувати кредитний ризик в масштабі всього кредитного портфеля. Але аналіз структури кредитного портфеля Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” довів, що значну питому вагу займають кредити в сферу торгівлі. Майже відсутнє кредитування виробництва. Тому, коли торгові підприємства мають ускладнення в своїй роботі, це автоматично погіршує стан портфелю банку.

Що стосується диверсифікації кредитного портфеля за строками, то ТВБВ надає тільки короткострокові позички. При чому якщо до середини 2003 року це були, в-основному, кредити строком від 3 до 6 місяців, то в третьому, четвертому кварталі при наданні кредитів перевага надавалась кредитам на термін до 3 місяців. Зросла також питома вага позик до 1 місяця. Лише з початку 2005 року банк відновив кредитування на більш тривалі терміни: було видано кілька кредитів строком до 6 та 9 місяців.

Взагалі слід відмітити, що за теперішніх умов українські банки мало приділяють уваги урівноваженню ризику неповернення довгострокових кредитів видачею більш короткотермінових позичок. Пов’язане це із малою питомою вагою довгострокових кредитів.

Забезпечення. Забезпечення кредиту ще називають останньою лінією оборони для банку. В науковій літературі про банківську діяльність акцент робиться на тому, що рішення про надання кредиту повинно завжди базуватися на привабливості проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Щоб видача кредиту не перетворилася на обмін кредитних коштів на забезпечення, питання про останнє повинно вирішуватися вже після того, як кредитна угода була визначена як прийнятна для банку.