- склад і зміст функцій фінансового менеджменту банку й механізмів їх реалізації через об'єднання у функцію управління активами й пасивами завдань з управління ліквідністю й управління банківськими ризиками, чим досягається оптимізація вартості активів і пасивів й поліпшення (або збереження) рентабельності в умовах можливих ризиків у майбутньому;
одержали подальшого розвитку:
- методи оцінки фінансового потенціалу підприємства-позичальника шляхом уточнення показників платоспроможності, що надає можливість банку об'єктивно визначити обсяг кредитних ресурсів для підприємства-позичальника;
- методичний підхід до зниження ризиків кредитування за рахунок організації системи взаємин банку з підприємством-позичальником у вигляді поетапного процесу, який охоплює весь період кредитних відносин, що дозволить вчасно аналізувати умови комерційної діяльності позичальника й рівень менеджменту кредитним ризиком.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження. Розроблений механізм полягає в тому, що його теоретичні положення доведені до рівня узагальнення, конкретних методик і практичних рекомендацій щодо механізму управління ризиками, які можна використати в роботі кредитних відділів комерційних банків, фінансових, аналітичних і економічних відділів підприємств легкої промисловості при обґрунтуванні одержання позичок, при проведенні моніторингу кредитів, при розрахунку показників платоспроможності підприємств-позичальників.
Використання окремих елементів механізму було застосовано в Севастопольській філії ВАТ “ВТБ-Банк” при організації кредитного процесу (довідка № 1117 від 23.08.2007 р.). Запропоновані напрямки зниження ризиків кредитування оборотних коштів використані у діяльності ЗАТ “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” (справка № 213 от 02.07.2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрах економіки і управління Чорноморської філії МДУ ім. М.В. Ломоносова при викладенні курсів “Фінансовий менеджмент”, “Фінансовий аналіз”, “Банкрутство й санація підприємств” (довідка № 278 від 25.10.2007).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові результати, висновки, рекомендації й пропозиції належать особисто авторові і є його науковою розробкою.
Дисертація є самостійно виконаною кваліфікаційною роботою, яка містить нове рішення конкретного наукового завдання – розробки механізму управління ризиками кредитування банками оборотних коштів підприємств легкої промисловості.
Наукові результати, які виносяться на захист, отримані автором особисто й відображені в опублікованих працях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи оприлюднені автором на конференціях і семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах” (Севастополь, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах” (Севастополь, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми й перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів, молодих учених “Ломоносов – 2007” (Севастополь, 2007 р.).
Публікації. Основні положення й найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковані у 9 одноосібних працях, в тому числі – 6 у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг матеріалу, що належить особисто автору, становить 2,61 друк.арк., у тому числі у наукових виданнях 2,11 друк.арк.
Структура та зміст дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 178 сторінок, робота містить 13 рисунків, 7 таблиць, 2 додатки – на 3 сторінках, список використаних джерел із 155 найменувань викладено на 13 сторінках.
ОСНОВНий зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Увступі визначається актуальність теми, предмет, об'єкт, мета, завдання, методи й інформаційна основа дослідження; зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі дисертації „Теоретичні основи управління ризиками кредитування банками підприємств” розкривається сутність категорії “ризик”, “банківський ризик”, “спільний ризик кредитування підприємств і банків”, підходи, які існують у науковій літературі до визначення цієї категорії, розглядаються форми, методи й функції управління спільними ризиками кредитування підприємств, а також методи оцінки рівня економічних ризиків підприємств і комерційних банків.
Спільний ризик кредитування, як імовірнісна категорія, передбачає врахування таких випадків:
- ризик – це події з негативними наслідками: грошові збитки, втрата ресурсів, недоодержання очікуваного прибутку;
- ризик – це подія, що може відбутися або не відбутися;
- ризик – це міра розсіювання (дисперсії) отриманих у результаті множинного прогнозу оціночних показників (прибуток, рентабельність тощо) розглянутого рішення.
При визначенні спільного ризику підприємств і банків, як економічної категорії, що пов'язана із кредитуванням оборотних коштів перших пропонується розрізняти такі ситуації:
- можливість відхилення фактичного результату (показників) діяльності підприємства від очікуваного;
- загроза втрати контролю над величиною доходів (видатків) у ході реалізації проекту (бізнес-операції).
Отже, під спільним ризиком кредитування як економічною категорією доцільно розуміти вартісне вираження можливої події, а мірою його появи є ймовірність або похідні від неї характеристики – дисперсія, середнє квадратичне відхилення, варіація тощо.
Наведені поняття ризику в роботі узгоджені з конкретними видами діяльності, як підприємницької, так і банківської. Так, особливого значення набувають ризики, які виникають у діяльності банку, коли вони, кредитуючи економіку, виступають посередниками в перерозподілі капіталу, істотно підвищують загальну ефективність промислового виробництва, сприяють росту продуктивності суспільної праці й розвитку економіки в цілому.
В умовах, коли банки ризикують не тільки власними, але й запозиченими коштами, у разі невдачі втрати виникають не тільки у банка, але й у клієнтів-підприємств. Подібна ситуація провокує кризи, які спричиняють численні фінансові втрати у обох учасників кредитного процесу, пов'язаних між собою ланцюжком грошово-кредитних відносин.
В процесі дисертаційного дослідження виявлено, що особливість ризику кредитування полягає в тому, що він, відображаючи процеси виробництва та обігу суспільного продукту, проявляється як у сфері обміну, так й у платіжному обороті.
Оскільки кількість банківських установ, виключених з Державного реєстру банків, або банків, які перебувають у стадії ліквідації, не зменшується, можна зробити висновок, що чинні способи розпізнавання, оцінки й управління ризиками ще не є ефективними.
Спектр ризиків, які властиві вітчизняним банкам, й пов'язані з ними процеси кредитування підприємства, рекомендується групувати за певними ознаками:
- чинники, що спричиняють ризики (зовнішні ризики – політичні, економічні, соціальні, інші); внутрішні ризики – пов'язані з активами або пасивами банку, з якістю управління й реалізацією фінансових послуг).
- ступінь забезпечення стійкого розвитку підприємства й банку (ризик втрати ліквідності, ризик втрати конкурентоспроможності).
- характер банківських продуктів (кредитний ризик, процентний ризик, валютний ризик).
- масштаб дії ризику – ризик, який виходить від групи операцій певного виду (сукупний ризик), ризик від окремих операцій з певним клієнтом (індивідуальний ризик), спільний ризик кредитування банками підприємств.
- величина ризику (високі ризики, середні ризики, низькі ризики).
Світовий досвід засвідчує, що кредитні операції – найбільш прибуткова стаття банківського бізнесу, але разом з тим і найбільш ризикована через значне число чинників, що впливають і на діяльність банку, і на діяльність підприємства.
В роботі виявленні наступні чинники за спільним ризиком кредитування банками оборотних коштів на макро- та мікрорівні (табл. 1).
Таблиця 1
Склад ризикоутворюючих чинників за спільним ризиком кредитування банками оборотних коштів підприємств*
| Макроекономічні чинники | Мікроекономічні чинники |
| Загальний стан економіки країни: рівень інфляції, темпи росту ВВП, дефіцит бюджету тощо.Активність грошово-кредитної політики НБУ, застосовувані ним інструменти й методи.Регіональні особливості функціонування підприємства й банку.Рівень конкуренції на товарному й кредитному ринках.Рівень цін на банківські продукти й послуги, а також цін на товари.Попит на кредит з боку підприємств | Якість кредитної політики банку відносно підприємств.Кредитний потенціал банку.Стабільність депозитної бази.Склад підприємницької клієнтури банку.Якість кредитного портфеля.Забезпечення позичок.Цінова політика банку відносно кредитування підприємств.Ступінь ризикованості й прибутковості окремих видів позичок.Обмеженість інформаційного потоку від підприємств при кредитуванні.Професійна підготовленість, кваліфікація й досвід персоналу банку й підприємства. |
* узагальнено автором за даними Національного банку України.
На підставі статистичних матеріалів комерційних банків і аналітичних даних Національного банку України узагальнені методи управління ризиками кредитування оборотних коштів, що використовуються банками (табл. 2).