Номера «Іскри» передруковувались і в Росії – в Баку, Кишиневі.
Кругом «Іскри» склалася ціла сіть агентів, які розповсюджували газету в багатьох містах країни, направляли в редакцію кореспонденції, організовували іскрівські комітети та групи, установлювали зв’язки, таємні явки і т.д. Ця робота була для них серйозною революційною школою. Багато агентів «Іскри» стали потім видатними діячами партії: І. В. Бабушкін, Н.Е.Бауман, Р. С. Землячка, М. І. Калінін, Л. Б. Красін, Г. М. Кржижановскій, Н.П.Лепешинській, М. М. Литвинов, В. П. Ногін, Е. Д. Стасова, А. Д. Цюрупа, та інші.
Дуже гарно Володимир Ілліч сказав про агентів «Іскри» - чудового революціонера І. В. Бабушкіна. «Посмотрите первые 20 номеров «Искры», - писав Ленін, - все эти корреспонденции из Шуи, Иваново-Вознесенска, Орехово-Зуева и других мест центра России. Почти все они проходили через руки Ивана Васильевича, старавшегося установить тесную связь между «Искрой» и рабочими. Иван Васильевич был самым Усердным корреспондентом «Искры» и горячим ее сторонником».
«Іскра» постійно друкувала статті, кореспонденції про життя працівників, християн, солдатів, студентів; замітки про страйки, масовки, демонстрації, про права царизму з революціонерами. Газета відкликалась на всі важливі пригоди в країні. На її сторінках розкривалася широка картина життя Росії. «Іскра» допомагала працівникам та християнам правильно розібратися в різних ситуаціях0 відбувавшихся в Росії, та виховувала в них бойовий, революційний, інтернаціональний дух.
Газета придбала великий авторитет серед передових робочих та революційної інтелігенції. Один ткач в листі до редакції розповідав, що номер «Іскри» він показував багатьом товаришам, так що газета вся розійшлась. «Вона дуже дорога нам. В ній розповідається про всю нашу російську справу… Я минулої неділі зібрав 11 чоловік та читав «З чого почати?», тож ми до ночі не розходились. Як все правильно сказано, як до всього дойдено… Хочеться нам лист в цю саму «Іскру» написати, щоб вона тільки вчила, як почати, як жити, як помирати… Тепер вже нам не каси непотрібні, ні гуртки, навіть не книжки, тепер просто вчи, як в бій йти, я в бою воювати».
«Іскра» стала ідейним та організаційним центром російських революціонерів, політичним керуючим органом російського робочого руху.
Редакція «Іскри» після гострої полеміки між Леніним та Плехановим виробила марксистську програму партії, яка була опублікована в газеті в червні 1902 р.
Поступово більшість соціал-демократичних комітетів визнали ленінську «Іскру» своїм керуючим ідейним органом. «Весь цвет сознательного пролетариата стал на сторону «Искры», - писав В. І. Ленін.
Ленінська «Іскра» зіграла велику роль в підготовці // з’їзду РСДРП та в створенні більшовикової партії. З’їзд в спеціальному постановленні відмітив виняткову роль «Іскри» в захисті революційних марксистських поглядів, в боротьбі за створення партії та проголосив її центральним органом РСДРП.
З’їзд вибрав редакцію «Іскри» в складі Леніна, Плеханова та Мартова.. Останній демонстративно відказався увійти до редакції. З 45-го до 51-го номера газета редактувалася Леніним та Плехановим. Плеханов потребував включити до складу редакції інших минулих редакторів – меншовиків, з якими у Леніна були неузгодження по основних політичних питаннях. Ленін на початку листопада 1903 р. був змушений піти з редакції.
З 52-го номера «Іскра» перестала бути бойовим органом революційного марксизму, стала меншовистською газетою. Вона виходила до жовтня 1905 р. Більшовики з 1904 р. стали видавати газету «Вперед».
Використана література:
1. Дитяча енциклопедія 8 «Из истории человеческого общества» ст.467- 474.