Смекни!
smekni.com

Аналіз продуктивності праці в рослинництві (стр. 8 из 9)

Рівень механізації окремих виробничих процесів у сільському господарстві визначають у процентах і розраховують відношенням обсягу механізованих робіт до загального обсягу відповідних робіт. Роботи, які вимірюються в різнойменних одиницях і їх не можна підсумувати в однакових фізичних одиницях, переводять у застановлений вигляд – умовні еталонні гектари.

Ступінь механізації виробничих процесів у рослинництві постійно зростає, багато видів робіт комплексно механізовані. Водночас рівень механізації окремих робіт в „Приморському” залишається невисоким. Особливо це стосується овочівництва і баштанництва.

Істотно підвищити продуктивність праці, забезпечити підвищення ефективності виробництва може впровадження системи машин. Така система повинна забезпечити механізацію всіх процесів, створити умови для впровадження потокової технології виробництва, скорочення потреб у робочій силі, полегшення праці трудівників. Вона повинна охопити всі процеси, починаючи від передпосівного обробітку ґрунту й закінчуючи транспортуванням готової продукції.

Економічна ефективність механізації та автоматизації виробництва продукції рослинництва проявляється в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, збільшенні валового виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості продукції.

Економічну ефективність використання нової техніки різних варіантів механізації та автоматизації того чи іншого виду робіт розраховують порівнянням затрат праці і коштів при існуючому та пропонованому варіантах. Для цього визначають систему показників, що порівнює затрати праці, експлуатаційні витрати, питомі капітальні вкладення, приведені витрати, визначає строк окупності капітальних вкладень.

Ступінь зниження затрат праці розраховують за формулою:

Сn = [(Зс – Зн) : Зс] * 100 %, де Сn – зниження затрат праці, %; Зсн – затрати праці на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці робіт при відповідно старому та новому варіантах системи машин чи агрегатів.

Ступінь зниження питомих капітальних вкладень дорівнює:

Ск = [(Кс –Кн) : Кс] * 100 %, де Ск – зниження капітальних вкладень, %; Кс н - питомі капітальні вкладення на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці робіт при відповідно старому та новому варіантах системи машин чи агрегатів.

Строк окупності додаткови капітальних вкладень у нову техніку визначають за формулою: Т = (Кн - Кс ):(Сn– Сн), де Т – строк окупності додаткових капітальних вкладень, років; Кс, Кн – капітальні вкладення на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці робіт при відповідно старому та новому варіантах системи машин чи агрегатів; Сс, Сн – собівартість одиниці продукції або витрати на виконання одиниці робіт при відповідно старому та новому варіантах системи машин чи агрегатів.

Рівень цих показників в ПСП „Приморський” залишається досить високим, тому необхідно шукати шляхи суттєвого їх зниження. Головними що до цього є грамотна технічна експлуатація сільськогосподарської техніки, своєчасне здійснення ремонту і технічного обслуговування, раціональна організація виробничих процесів, правильне агрегатування силових та робочих машин і механізмів, повне завантаження енергонасичених тракторів, оптимізація структури машинно-тракторного парку.


3. ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРЕСИВНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ.

Усі речові елементи виробничого процесу – засоби і предмети праці – перетворюються на продуктивну силу лише тоді, коли у виробничий процес включається людина, застосовуючи працю.

Результативність праці називається її продуктивністю. Підвищення продуктивності праці у будь-якій державі має велике значення, оскільки дає змогу збільшувати та здешевлювати виробництво продукції, економлячи при цьому живу працю.

Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.

Наукова організація праці – це комплекс заходів, що забезпечують найефективніше поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду.

Основні завдання й принципи наукової організації праці такі: поділ та кооперування праці, найповніше використання знань, уміння й навичок кожного працівника; вдосконалення виробничих процесів і робочих місць та обслуговування їх із метою збільшення корисного час протягом зміни: створення для працюючих найкращих умов праці та відпочинку, поліпшення трудової дисципліни; розробка і впровадження науково обґрунтованих норм праці; безпека праці та підвищення професійного і культурного рівня працівників; зростання відповідальності й матеріальної заінтересованості в кінцевому результаті виробництва, кращому використанні землі, основних і оборотних засобів; дотримання режиму економії.

Під поділом і кооперуванням праці розуміють форми організації трудових колективів, тобто найдоцільніше розчленування виробничого процесу, добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організацію орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм.

Кооперування включає в себе наступні елементи:

- розподіл робочої сили по галузям господарства з урахуванням рівня механізації виробництва і раціональне використання її шляхом правильного розміщення по робочих місцях;

- створення найбільш досконалих форм первинних виробничих одиниць (бригад, ферм) і методи управління ними;

- організація праці в середині виробничих одиниць;

- раціональну організацію окремих виробничих процесів.

Розрізняють цехову й бригадну організаційні системи. У великих за розміром господарствах найчастіше функціонує цехова організація. Але однією з основних форм є виробнича бригада.

Виробнича бригада – це постійний колектив робітників, об’єднаних єдиним виробничим процесом. Цей колектив виконує, як правило, своїми силами весь цикл робіт по виробництву продукції і відповідає за кінцевий результат праці.

Також однією з важливіших умов підвищення продуктивності праці, тобто її ефективності, є поліпшення умов, в яких здійснюється процес виробництва.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоров¢я людини. Тому поліпшенню таких умов як елемента наукової організації праці необхідно приділити особливу увагу.

У сільському господарстві робоче місце – зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. На ньому залежно від виду роботи може працювати один чи кілька чоловік.

До організації робочого місця ставляться такі вимоги: точне виконання прийнятої в господарстві технології; по можливості скорочення ручної праці; створення умов для застосування передових методів і прийомів роботи; дотримання ергометричних вимог при забезпеченні працівника засобами виробництва, сировиною та матеріалами, тарою то що; раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням; створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.

Найбільш економічний ефект одержують при впровадженні не окремих пропозицій, а комплексу заходів, що передбачають поліпшення умов і безпеки праці, раціональний режим праці та відпочинку, використання передової техніки й технології виробництва.

Організація праці в господарстві повинна постійно вдосконалюватись. Але при будь-якій її зміні повинні зберігатися наступні основні умови:

- постійний склад робітників в галузі або у виробничій одиниці господарства;

- закріплення за бригадою землі (на строк не менше повної ротації сівозміни) і техніки;

- плановість в роботі і внутрішньогосподарський розрахунок;

- матеріальна відповідальність кожного колективу і кожного працівника за кінцевий результат праці;

- послідовне впровадження в життя принципу матеріальної відповідальності робітників, оплата праці за кількість виробленої продукції з урахуванням її якості.

Оплата праці – це частина одержаного продукту, виділена на особисте споживання відповідно до кількості та якості затраченої праці. Основними завданнями її організації є стимулювання підвищення продуктивності праці, врожайності сільськогосподарських культур, запобігання втратам продукції, економія грошових і матеріальних ресурсів.

Основні принципи організації праці – її гарантованість, розмір оплати відповідно до кваліфікації працівника, кількості, якості та строку виконання робіт; матеріальна заінтересованість працівника в підвищенні продуктивності праці; простота й зрозумілість зв’язку оплати з кінцевим результатом виробництва.

На сільськогосподарських підприємствах оплату праці всіх учасників виробництва доцільно ставити в пряму залежність від валового або госпрозрахунку доходу, зберігаючи її гарантовану частину. На розпайованих підприємствах дивіденди, які нараховують на пай кожному членові колективу, також поліпшують матеріальний стан працівників і соціальні умови на селі.

Проаналізуємо рівень оплати в господарстві.

Таблиця 3.2 –

рівень оплати праці в ПСП „приморський”

Показники 2002 2003 2004 Зміна
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. % Варт.% Питомваг. пункти
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Фонд оплати праці всіх працівників 569.4 100 586 100 496.6 100 100 -
Фонд оплати праці штатних працівників 569.4 100 586 100 496.6 100 100 -
В т. ч.: фонд основної заробітної плати 375.4 65.9 420.5 71.7 295.9 59.6 9.5 -6.3
Фонд додаткової заробітної плати 191.9 33.7 163.6 27.9 146.9 29.6 12.2 -4.1
Показники 2002 2003 2004 Зміна
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. % Варт.% Питомваг. пункти
1 2 3 4 5 6 7 8 9
З нього: на добавки та виплати до тарифних ставок та посадових окладів 38.3 6.7 82.1 14.0 66.7 13.4 100 6.7
-премії виробничі результати 2.1 0.4 10.2 1.7 9.2 1.8 350 1.4
-інше 151.5 26.6 71.3 12.2 71 14.3 46.2 -12.3
Натуральна оплата праці штатних працівників 32 5.6 35.6 6.07 27.5 5.5 1.8 -0.1
Продано продукції та надано послуг в рахунок заробітної плати 238.2 41.8 297.7 50.8 185.3 37.3 10.8 -4.5
Показники 2002 2003 2004 Зміна
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. % Варт.% Питомваг. пункти
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Сума заборгованості із виплати заробітної плати (на кінець року), всього, тис. грн. 156 27.4 144.4 24.6 113.3 22.8 16.8 -4.6

Аналізуючи таблицю 3.2 можна відмітити, що фонд оплати праці штатних працівників в 2004 р. зменшився на 72.8 тис. грн. в зрівнянні з 2002 р. так фонд основної заробітної плати в 2004 р. скоротився на 21.2 % і в 2004 р. питома вага фонду основної заробітної плати становить 59.6 5 від фонду оплати праці штатних працівників. Фонд додаткової заробітної плати складає 29.6 % від фонду оплати праці штатних працівників. Цей фонд в 2004 р. скоротився в порівнянні з 2002 р. на 23.4 %. В господарстві в 2004 р. збільшились виплати премій за виробничі результати і надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів в зрівнянні з 2002 р., але зменшились по відношенню до 2003 р. сума заборгованості із виплати заробітної плати (на кінець року) в 2004 р. скоротилася в зрівнянні з 2002 р. і відхилення склали 27.4 %.