де y – розміри господарства; хi– значення i-го об’єктивного фактора умов виробництва (i=1,2,…, n); x – вірогідна помилка опису форми зв’язку.
Для проведення серії розрахунків у рамках моделі була розроблена програма AGROSTAT мовою Visual Basic, що дає змогу автоматизувати процес статистичного моделювання, починаючи з уведення вхідної інформації і закінчуючи одержанням конкретного результату, побудови ряду різних діаграм і графіків, що мають необхідну наочність. До переваг програми можна зарахувати простоту у використанні і невибагливість до апаратного забезпечення, що значно впливає на широке впровадження цієї програми у виробничу практику.
Для проведення досліджень був зібраний матеріал з 20 районів Запорізької області. Як показники, що характеризують розміри підприємств, використовувалася площа ріллі на одне господарство у гектарах для таких організаційно-правових форм: у1 – особисті селянські господарства; у2 – фермерські господарства; у3 – підприємства колективних форм господарювання.
Агрокліматичні, природноекономічні, техніко-економічні умови визначені такими факторами:
а) спеціалізація виробництва: х1 – питома вага зернових у структурі товарної продукції, %; х2 – питома вага картоплі в структурі товарної продукції, %; х3 – питома вага молока в структурі товарної продукції, %; х4 – питома вага м’яса свиней у структурі товарної продукції, %; х5 – питома вага м’яса ВРХ у структурі товарної продукції, %;
б) комплекс природно-кліматичних умов: х6 – бал бонітету ґрунтів, ц.к.од.;
в) техніко-економічні фактори: х7 – фондоозброєність, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь; х8 – забезпеченість робочою силою на 100 га с/г угідь, чол.; х9 – грошово-матеріальні витрати на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.
Розглянуті моделі зведені до наступного математичного формулювання:
для особистих селянських господарств;
у1=0,0007х1 – 0,0006х2 + 0,0006х3 + 0,0021х4 – 0,0001х5 + 0,0035х6 +
+0,0001х7 – 0,0016х8 – 0,0002х9 + 0,2564
для фермерських господарств:
у2=0,104х1 + 0,309х2 – 0,09х3 + 0,699х4 – 0,563х5 + 0,948х6 + 0,099х7 +
+ 0,424x8 – 0,023x9 + 23,048
для сільськогосподарських підприємств:
у3= 2,78х1 + 7,48х2 – 6,15х3 +14,2х4 – 4,89х5 + 37,28х6 – 13,74х7 – 6,92 х8 –1,3х9 + 2492,87
Отримані в результаті функції можуть бути використані в аналізі і плануванні розмірів підприємств різних організаційно-правових форм, у тому числі сільськогосподарських кооперативів, асоціацій, як у середньому по області, так і по окремих агрокліматичних зонах чи районах.
Використовуючи розроблені моделі, фактичні показники техніко-економічних факторів впливу у Запорізькій області здійснено розрахунок перспективних розмірів господарств різних форм господарювання. Визначений середній розмір господарств є таким: ОСГ – 0,36 га, фермерських господарств – 46,89 га, сільськогосподарських підприємств – 3089,00 га.
Висновки
Враховуючи соціально-економічні функції особистого селянського господарства, які воно виконує у сучасних реаліях економіки України, його слід розглядати як форму дрібнотоварного виробництва сільськогосподарської продукції громадянами не тільки для особистого споживання, а й для реалізації на ринку з метою одержання доходів. Тому під особистим селянським господарством слід розуміти організаційно-правову форму сільськогосподарського виробництва, багатогалузеве споживчо-товарне господарство, історично зумовлений соціально-економічний феномен у вигляді самозайнятості сільської родини, що спрямована на задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції, а також можливе фінансове забезпечення шляхом реалізації надлишків виробництва.
Відносно до ОСГ поняття економічної ефективності можна конкретизувати як порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами (землі, праці, матеріальних та інших засобів). Основною вихідною позицією в оцінюванні порівняльної ефективності ОСГ є забезпечення порівнянності інформації щодо природно-економічних умов господарювання та часу дослідження, а також усебічне і повне урахування всіх задіяних у процесі виробництва продукції ресурсів: витрати праці усіх членів родини і залучених осіб, використання ресурсів суспільних підприємств. Без таких порівнянь масштаби цієї оцінки будуть неточними.
Оцінювання ефективності господарської діяльності ОСГ з використанням показників прибутку, собівартості, рентабельність продукції сьогодні є обмеженим і умовним через недосконалість методів обліку витрат праці та її оплати, неточність обліку витрат у суспільному господарстві на допомогу власникам ОСГ, нелегальне використання кормових та інших ресурсів суспільного господарства. Порівняльне оцінювання ефективності ОСГ має здійснюватися з використанням натуральних (врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин) і вартісних (виробництво валової продукції з розрахунку на одиницю використовуваних ресурсів: земельних; праці; фондів) показників.
За матеріалами проведеного вибіркового обстеження сільськогосподарських підприємств і ОСГ та розрахунку порівняльної ефективності їх господарської діяльності на основі комплексного урахування задіяних ресурсів встановлена значна перевага підприємств суспільної форми господарювання за показниками продуктивності праці та вартісної оцінки виробленої продукції на одиницю використаних ресурсів. Встановлено, що успішне функціонування особистих селянських господарств значною мірою залежить від стану економіки великих сільськогосподарських підприємств.
З метою підвищення ефективності функціонування запропонована методика розрахунку параметрів ОСГ згідно зі встановленими нормативами потреб у кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, потреб ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин, нормативних витрат на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин, нормативів витрат на роботи, виконувані технікою сільськогосподарських підприємств з урахуванням рівня товарно-споживчих відносин ОСГ та потреб в додаткових матеріальних ресурсах, обсягу послуг з виконання механізованих польових і транспортних робіт.
Проведені в особистих селянських господарствах Запорізької області дослідження дають змогу зробити прогноз розвитку форм взаємодії між ОСГ і підприємствами суспільного сектора за такими напрямами: спільне використання землі; створення спеціалізованих підрозділів у сільськогосподарських підприємствах при сільських адміністраціях з обслуговування ОСГ, а також кооперативів громадян; організація спільного виробництва; надання взаємних послуг з використання техніки, допомога в проведенні різних сільгоспробіт, передача певних ресурсів й об’єктів виробничої інфраструктури із застосуванням різних схем взаєморозрахунків; забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями, з використанням результатів науково-технічного прогресу.
Подальший розвиток ОСГ як складової аграрного сектора економіки має базуватися на основі активізації міжгосподарських інтеграційних зв’язків. З метою вирішення даного завдання, а також є усунення розосередженості фінансового, виробничого та товарного капіталів в АПК України розроблена організаційно-економічна модель кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілок з участю банківсько-кредитних установ, особистих селянських господарств, підприємств-виробників, переробників і збутових структур.
З використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, факторного аналізу на базі матеріалу 20 районів Запорізької області запропонована економіко-математична модель визначення раціональних розмірів особистих селянських господарств з урахуванням таких факторів: спеціалізація виробництва (питома вага зернових у структурі товарної продукції, питома вага картоплі в структурі товарної продукції, питома вага молока в структурі товарної продукції, питома вага м’яса свиней у структурі товарної продукції, питома вага м’яса ВРХ у структурі товарної продукції); комплекс природно-кліматичних умов (бал бонітету ґрунтів); техніко-економічні фактори (фондоозброєність, забезпеченість робочою силою, грошово-матеріальні витрати).
Список опублікованих праць
1. Чорна Ю.М. Особисті господарства у перспективній моделі аграрної економіки // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – №1 (14). – С. 200–204.
2. Чорна Ю.М. Розвиток особистих селянських господарств в ринкових умовах // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – №2 (15). – С. 222–225.
3. Чорна Ю.М. Особисті селянські господарства серед суб’єктів власності і господарювання в аграрній сфері економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №3. – С. 76–80.
4. Чорна Ю.М. Особливості використання землі новоствореними аграрними підприємствами // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2003. – №4. – С. 69–75.
5. Акчуріна Ю.М. Формування організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі економіки // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. – 2005. – №12. – С. 52–55.
6. Чорна Ю.М. Фінансування діяльності особистих підсобних господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи розвитку». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 25–26
7. Чорна Ю.М. Економічні зв’язки особистих селянських господарств з організаціями постачання сировини та переробки продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том 1. – С. 107.