Захворювання кролів, що спричиняють павукоподібні (стр. 2 из 4)

Частими клінічними ознаками є манежні, гвинтоподібні (через голову і спину) рухи хворих кролів. У проміжках між припадками кролі довго залишаються нерухомими. Хворі кролі дуже виснажуються і ослаблюються. До всього цього приєднується нетримання сечі і калу, розлад дихання, а потім настає агонія і смерть.

За спостереженнями автора, тяжка форма псороптозу відмічається у 37,4% захворілих кролів.

У кролів спостерігають також клінічно майже непомітну, безсимптомну псороптозну інвазію, єдиною ознакою якої є легкий періодичний свербіж. Ця форма псороптозу має важливе значення в епізоотології згаданої інвазії, оскільки вона межує з кліщоносійством і зумовлює можливість зараження здорових кролів. Особливо часто безсимптомну форму псороптозу спостерігають у кролиць, які є одним із основних джерел зараження псороптозом новонародженого молодняка.

Діагноз. При розпізнаванні псороптозу кролів необхідно проводити клінічну діагностику, враховуючи епізоотологічні показники, і застосовувати акарологічну діагностику.

Слід мати на увазі, що основним місцем ураження при псороитозі кролів є ділянка вушної раковини і зовнішнього слухового проходу, звідки він може поширитися і на інші частини тіла: в ділянку загривка, голови та кінцівок.

На відміну від псороптозу нотоедрозна короста характеризується іншими місцями ураження тіла (губи, спинка, носа, лоб) і коростяний процес спочатку проявляється у вигляді виражених вогнищ, які бувають вкриті тонкими, сухими, висівкоподібними лусочками.

При вошивості хворобливий процес звичайно протікає у вигляді сухої екземи, на уражених місцях можна легко помітити наявність самих вошей або їх яйця.

Парші характеризуються появою на уражених місцях тіла товстих, блюдцеподібних, круглуватих жовтуватих або сріблясто-сірих, вдавлених посередині кірок, при цьому уражена паршами шкіра не пахне пліснявою..

Стригучий лишай проявляється появою на різних частинах волосяного покриву (частіше на голові) різко обмежених, круглуватих, висівкоподібних сіро-білих сухих товстих кірок.

Основним сезоном псороптозної корости кролів є зимово-весняний період (січень — березень), після чого настає зменшення і, нарешті, припинення корости влітку.

Для виявлення коростяних кліщів у скрібках можна користуватися мортальним і біотичним методами. При мортальному методі дослідження зскрібки попередньо обробляють протягом 1—2 год 10% -процентним розчином їдкого калію. Потім підготовлений таким способом із скрібок досліджують під мікроскопом на предметному склі.

У разі потреби обліку ефективності проведеного лікування користуються біотичним методом. Для цього з скрібок від хворих кролів вміщують у бактеріологічну чашку, старанно розщеплюють на якнайдрібніші шматочки і досліджують під препарувальною лупою або під малим збільшенням мікроскопа. Для кращого виявлення кліщів з скрібки злегка підігрівають на полум'ї спиртівки. Після підігрівання в досліджуваному матеріалі можна виявити кліщів, які рухаються.

Лікування. Уражені ділянки тіла обробляють 2-процент-іною емульсією кам'яновугільного креоліну або чистим скипидаром. Обробку проводять за допомогою добре змочених у цих розчинах ватних тампонів. Для досягнення стійкого лікувального ефекту обробку слід проводити 2 рази з проміжком 4—5 дні. При псороптозі вушних раковин з лікувальною метою можна застосовувати фенотіазин у дозі 0,5 г на кожну вушну раковину або 5—7-процентний дуст хлорофосу.

Для лікування кролів, уражених вушною коростою, рекомендують застосовувати аерозольну піну ціодрину та дикрезилу. Для одержання аерозольних пін цих акарицидів використовують аерозольні упаковки «Аерозоль-ціодрин» та «Аерозоль-дикрезил». Аерозольну піну одержують, натискаючи протягом 1—2 сек на клапан голівки аерозольної упаковки, при цьому струмінь піни спрямовують на уражену псороптозом вушну раковину кроля на відстані 10—15 см. Попередньо видаляти з вушних раковин кірки та струпи не потрібно. Лікування провадять двічі з інтервалом 7 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Основним заходом проти захворювання на псороп-тозну коросту є суворе додержання зоогігієнічного режиму утримання кролів. Дезинвазію всіх кліток, вольєр й інвентаря слід проводити не менше 2 разів на рік: навесні з настанням відлиги і восени до настання дощового періоду.

Кролів, завезених на ферму з інших місць, необхідно протягом місяця витримувати на карантині. У цей період тварин потрібно старанно досліджувати для виявлення коростяних захворювань.

З профілактичною метою у кролівницьких господарствах належить 1 раз у 2 місяці піддавати все поголів'я кролів клінічному ветеринарному огляду, а кролиць, крім того, ще і за 15 днів до окролу.

У неблагополучних щодо псороптозу кролів господарствах разом із лікуванням явно хворих необхідно 1 раз з метою профілактики обробити всіх кролів, які були в контакті з хворими.

Для знезараження приміщень і різних предметів від коростяних кліщів можна користуватися низькими температурами. Для цього взимку неблагополучні щодо корости приміщення і різні предмети необхідно протягом 3—4 днів піддавати дії температури від мінус Б до мінус 20° і нижче.

У теплу пору року для знезаражування зовнішнього середовища може бути використана гаряча вода температурою від 80° і вище або емульсія креоліну 5-процентної концентрації.

Хоріоптоз — хвороба, що протікає у вигляді вушної корости, але повільніше, ніж псороптозна короста.

Етіологія. Хоріоптоз, або шкіроїдну коросту, кролів спричиняє кліщ Chorioptesspathiferiscuniculi. Ці кліщі мають овальну форму тіла. Довжина самки 0,345 мм, ширина 0,205 мм; довжина самця 0,235 мм, ширина — 0,170 мм. Задній кінець тіла в самця закінчується двома листоподібними лопасями (рис. 32). Ротовий апарат у кліщів гризучого типу. Живляться кліщі-шкіроїди поверхневими клітинами епідермісу.

Епізоотологія при хоріоптозі кролів вивчена недостатньо. Пояснюється це тим, що звичайно у практиці хоріоптоз помилково діагностують як псороптоз. Відомо, що хоріоптозна короста кролів посилюється у холодну пору року і клінічно не проявляється із настанням літа.

Діагноз. Вирішальним при поставленні діагнозу є дані акарологічного дослідження. Матеріалом для цих досліджень є скрібки, взяті у кролів із внутрішньої поверхні вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та інших ділянок тіла. Лікування, профілактика та заходи боротьби при хоріоптозі такі ж, як і при псороптозі.

Нотоедроз — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.

Етіологія. Збудником захворювання є коростяний кліщ — Notoedrescuniculi. Це дрібні кліщі: самці завдовжки 0,14—0,15 мм і завширшки 0,11—0,12 мм, самки — відповідно 0,21—0,23 і 0,16— 0,17 мм (рис. 33). На спинній поверхні тіла кліща є лусочки і ості. Кліщі живуть і розмножуються у глибині епідермального шару шкіри, де самки відкладають до 50—60 яєць, з яких потім утворюються личинки. Після цього кліщ проходить дві німфальні стадії і досягає дорослого стану. На розвиток однієї генерації кліща у шкірі кролів потрібно 3—4 тижні.

Епізоотологія. Нотоедроз порівняно дуже поширений серед кролів. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися хворі тварини. Провідна роль у зараженні молодняка належить кролицям, ураженим нотоедрозом.

Патогенез. Оселившись на тілі, кліщ спричиняє механічне подразнення епідермісу, а це посилює виділення отруйної слини кліщів. У зв'язку ,з цим у місцях перебування кліща з'являється свербіж. У міру розвитку коростяного процесу свербіж може бути алергічного характеру і проявлятися на місцях, де немає жодного коростяного кліща. Тварини пробують гризти зубами або чухати сверблячі місця об оточуючі предмети. У зв'язку з цим вириваються клапті шерсті і на шкірі з'являються розчухи.

Трохи пізніше на уражених місцях з'являється шкірний висип. Спочатку утворюються рожеві різної величини папули, що є на

слідком серозно-клітинної інфільтрації сосочкового шару шкіри і шарів епідермісу. Надалі на верхівці напули скупчується серозна рідина і папульозна ефлореценція перетворюється в пухирець. При проникненні у вміст пухирця гноєтворної інфекції пухирець може набути характеру пустули. Через кілька днів пухирець або пустула лопається і на їх місці утворюється невелика червонувата шерехата, суха кірочка, що іноді займає центральну частину попульозного підвищення. Внаслідок розчухів до вилитої з пухирців серозної або гнійної рідини може домішуватися кров, від чого кірки стають червонуватими, сухішими і твердішими.

Хворобливий процес найчастіше протікає у вигляді сухої висівкоподібної екземи.

Клінічна картина. З самого початку захворювання у тварин виникає сильний свербіж, який призводить до розчухів, ушкоджень шкіри і випадання шерсті. На шкірі між волоссям при розсуванні біля його основи виявляють маленькі кірочки, що охоплюють два або три волоски і легко знімаються, після видалення таких кірочок залишається ерозія діаметром 2—3 мм. Спочатку дрібні коростяні вогнища розсіяні, а надалі, зливаючись, вони охоплюють значну площу, яка не має волосся, суха, вкрита злущеним епідермісом і різної товщини кірочками.