Смекни!
smekni.com

Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу (стр. 7 из 7)


де

Кз — коефіцієнт тривалості робочої зміни (робочого дня);

Кк.з — коефіцієнт корисних затрат робочого часу;

Кз.п — коефіцієнт завантаження працівника;

Кв — коефіцієнт втрат робочого часу;

Тз — встановлена тривалість робочої зміни;

Тз.ф — фактична тривалість робочої зміни;

Тз.ч — загальна тривалість корисних затрат змінного часу;

Тв.з — час внутрішньозмінних зупинок;

Тп.з — час підготовчо-заключної роботи;

Тор — оперативний час основної і допоміжної роботи;

Тпр — час організаційно-технічного обслуговування робочого місця;

Тфіз — час перерв на відпочинок і фізіологічні потреби працівника.

4. Раціональна зайнятість механізаторів протягом року

В завдання інженерного менеджменту входить раціоналізація річної зайнятості механізаторських кадрів шляхом доцільного поєднання суміжних професій і додаткових робіт по їх завантаженню. Це сприяє стабільності праці, заробітку і закріпленню механізаторів на селі.

Трудова активність механізаторів на протязі року різна і залежить від закріпленого класу трактора. З даних таблиці 10 видно, що затрати праці механізаторів на використання, технічне обслуговування і ремонт значно варірують по марках тракторів. На легких колісних тракторах (МТЗ-80/82, ЮМЗ‑61, Т-40АМ, Т-25А) річна зайнятість трактористів-машиністів, за рахунок виконання тракторно-транспортних робіт, на 45…50% вища ніж в механізаторів, які працюють на потужних колісних або гусеничних тракторах.

Використання останніх обмежується обсягами робіт(К-700А, К-701) або виробничим призначенням (Т-150, ДТ-75М). Механізатори, які працюють на тракторах класу 3…5 тс зайняті ремонтно-обслуговуючими роботами 40…55 днів проти 20…30 днів, що використовують на ці роботи механізатори з тракторів 0,9…1,4 тс.

В основному на польових роботах працюють механізатори з III декади березня по I декаду листопада.

Весною і осінню максимально зайняті трактористи-машиністи, які працюють на тракторах загального призначення, літом – на універсально-просапних тракторах. В цей же час механізатори працюють на зернозбиральних комбайнах (30…35 днів).

Таблиця 10.

Річне розподілення трудозатрат на експлуатацію тракторів різного класу

Показники К‑700А, К‑701 Т‑150К Т‑150, ДТ‑75 (всіх модифікацій) МТЗ і ЮМЗ (всіх модифікацій) Інші (Т‑40АМ, Т‑40М, Т‑25А)
Кількість обстежених тракторів 13 66 67 175 37
Приходиться на один трактор, люд./год.:
на виконання механізованих робіт 1100 1219 1032 1630 1799
в т.ч. тракторно-транспортних робіт 351 813 1379 1515
на технічне обслуговування машин 95 97 74 86 35
на ремонт і зберігання техніки 346 344 252 186 140

Для вирівнювання річної зайнятості механізаторів рекомендується наступна структура розподілу трудозатрат:

виконання механізованих робіт 1130…1270 люд/год (60…68%) фонду робочого часу);

виконання ремонтно-обслуговуючих робіт 350…420 люд/год (20…22%);

роботи по додатковій зайнятості (включаючи виробниче навчання) 150…350 люд/год (10…20%).

Загальною закономірністю для господарств, що характеризуються високим рівнем забезпеченості механізаторськими кадрами, є наявність міцної ремонтно-технічної бази, чим досягається річна зайнятість трактористів-машиністів і покращуються умови праці в зимовий період. Наявність кваліфікованих механізаторських кадрів і необхідної ремонтно-технічної бази дозволяють виконувати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту засобів механізації силами господарств. Рівномірна зайнятість механізаторів в окремі періоди року досягається шляхом оволодіння ними суміжних професій. Переважно це професії, пов’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням машин (слюсар з ремонту МТП, майстер-діагност, електрогазозварник, майстер-налагоджувальник, слюсар з ремонту машин на фермах тощо).

В структурно-технологічній схемі виконання ремонтно-обслуговуючих робіт на машинному дворі господарства трактористи-машиністи задіяні на одинадцяти видах робіт (рис. 7).

У трактористів-машиністів, які оволоділи суміжними професіями ремонтників, річна зайнятість збільшується на 150…250 годин, або на 10…15%.

Якщо в період сільськогосподарського року (березень-жовтень місяці) робочим місцем трактористів-машиністів є поле, то в період закінчення польових робіт (листопад-лютий місяці) таким же робочим місцем їх повинен стати машинний двір.

В умовах сільськогосподарського підприємства професія механізатора об’єднує декілька спеціальностей, які на промислових підприємствах мають самостійне значення. Можна вважати, що в аграрному виробництві спеціальність тракториста-машиніста стає частковим випадком із цілого набору спеціальностей, якими він повинен володіти. Тому добиватися універсалізації механізатора по всім видам робіт з кожним роком стає все важче із-за ускладнення техніки і збільшення робочих швидкостей.

В процесі функціонування сільськогосподарського виробництва змінюється характер і зміст сільськогосподарської праці. Одночасно поглиблюється спеціалізація і розширюється універсалізація працівників однієї професії.

В сільському господарстві, як і в інших сферах виробництва, діє закон зміни праці – закон функціонування робочої сили в умовах технічного розвитку. Закон зміни праці виражає об’єктивну необхідність в умовах машинного виробництва, розвитку фізичних і розумових здібностей працівника, без чого не можливо поєднання його з складними механізованими знаряддями праці. Ключовою рисою закону змін праці є вираження функціонального зв’язку між технічним рівнем галузі і культурно-технічним рівнем робочої сили, що характеризує придатність працівників в разі зміни потреби в праці, всебічний розвиток їх здібностей. Забезпечення круглорічної зайнятості трактористів-машиністів досягається шляхом оволодіння ними додаткових професій (рис. 8) в системі професійної освіти і навчально-курсової мережі Міністерства аграрної політики.


Рис. 7. Структурно-технологічна схема виконання механізаторами ремонтно-обслуговуючих робіт на машинному дворі господарства

Рис. 8. Схема додаткових професій тракториста-машиніста


Крім слюсарних і інших ремонтних спеціальностей в господарствах все більше виникає потреба в машиністах і апаратниках по обслуговуванню переробних галузей і комунальних потреб. Таких спеціальностей механізаторського профілю налічується понад 10 видів. Ними вирівнюється 40% (100…105 днів) річного фонду робочого часу трактористів-машиністів, що залишаються після роботи на машинно-тракторних агрегатах.


Використана література

1. «Методика определения потребности сельскохозяйственных предприятий в механизаторах», Москва – 1979

2. Журавлев Г.Е., Лобань В.Г. Определение состава машинно-тракторного парка для сельскохозяйственных предприятий. // Определение состава МТП с использованием математического программирования. Материалы выездного пленума отд-ния механизации и электрификации сел. хоз-ва ВАСХНИЛ в 1964г. [Ред. коллегия: акад. Лучинский и др.] — М., «Колос» 1966. — С. 3-23.

3. Губко В.Р., Финн Э.А., Варшавский М.Л., Определение состава машинно-тракторного парка для хозяйств основных зон Украинской ССР. — К.: УкрНИИНТИ, 1972. — 44с.

4. Губко В.Р., Фінн Е.А., Комзакова Л.М. Питання методики і результати розрахунків машинно-тракторного парку на ЕОМ. // Застосування математичних методів у дослідженнях складних процесів сільськогосподарського виробництва. / Ред. кол.: В.С. Крамаров / — К., Урожай, 1972. — С. 10-17.

5. Определение оптимальной потребности в тракторах и сельхозмашинах (методические рекомендации по проектированию и эксплуатации автоматизированной системы расчетов) / — Минск, НИИЭиЭММП при Госплане БССР. 1979. — 114с.

6. Л.В. Погорелый, В.Г. Бильский, Н.П. Кононенко Научные основы повышения производительности сельскохозяйственной техники. — К.: Урожай, 1989. — 240с.