Реферат
На тему: Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу
Зміст
1. Потреба господарств в механізаторах
2. Закріплення техніки за механізаторами
3. Режими роботи механізаторів
4. Раціональна зайнятість механізаторів протягом року
1. Потреба господарств в механізаторах
Питання про механізаторські кадри не можна відривати від механізації сільськогосподарського виробництва. Для того, щоб досягти максимізації прибутку потрібно домогтися гармонічного поєднання механізаторів і техніки.
На всіх етапах розвитку сільського господарства відбувався активний науково-виробничий пошук раціональних форм поєднання техніки і механізаторів, щоб забезпечити найбільш повне використання обох чинників для підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.
До широкого поняття “механізатор” або “механізаторські кадри” відносять сільськогосподарських працівників, які пов’язані в процесі праці з машинами і механізмами. У вузькому значенні механізатори – це працівники, які зайняті експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом машинно-тракторного парку. Таке визначення може бути прийняте за основу.
В зв’язку з розширенням в господарствах сфери сільськогосподарського виробництва і комунального обслуговування налічується понад тридцять спеціальностей механізаторського профілю.
В нашому суспільстві, не залежно від системи виробничих відносин і рівня розвитку виробничих сил, механізатор є основним виробником сільськогосподарської продукції.
Трудова діяльність механізатора багатогранна. Сучасний тракторист-машиніст – це і землероб, що володіє методами вирощування сільськогосподарських культур, і водій енергомашин (трактора, самохідного комбайна, автомобіля), і машиніст, який знає основні сільськогосподарські машини і вміє на них працювати, і кваліфікований ремонтник.
Посилення ролі механізаторських кадрів визначається також зростаючою напругою балансу праці в агропромисловому комплексі.
Суттєвою причиною зниження забезпеченості машинно-тракторного парку господарств механізаторськими кардами є інтенсивний відтік їх із села. Висока плинність механізаторів в сільськогосподарському виробництві обумовлена складним комплексом взаємопов’язаних економічних і соціальних факторів: ненормований робочий день, надання відпустки тільки в зимовий період, нерівномірність зайнятості протягом року, відсутність постійної роботи, важкі умови праці, а також незадоволення режимами праці і відпочинку, санітарно-гігієнічними умовами праці, станом організації роботи, оплатою праці.
В даний час немає узагальнюючого критерію (якщо не рахувати класність), яким можна було б найбільш повно відображати якісну характеристику механізаторів.
Умови реструктуризації сільськогосподарського виробництва нагально потребують формування механізатора нової формації, який вміє працювати на трьох-чотирьох типах енергомашин, володіє двома-трьома суміжними професіями, досконало знає агротехніку і технологію виробництва рослинницької продукції.
Загальна потреба сільського господарства України в механізаторах становить 500…505 тис. чол., а на періоди “пік” виконання механізованих робіт зростає до 675…680 тис. чол.
У глобальній економіці XXI сторіччя істотно значущою конкурентною перевагою стають людські ресурси. Якщо люди – основний ресурс, то основне завдання менеджменту – управління людьми.
В нашому випадку теорія і практика інженерного менеджменту знаходить застосування в оптимальному формуванні та раціональному використанні механізаторських кадрів.
Формування кадрів механізаторів і рівень організації їх праці у вирішальній мірі обумовлені методами планування їх потреби і використання. Зміна технології, техніки і організації проведення механізованих робіт викликали необхідність розробки нових методичних підходів до визначення потреби і зайнятості механізаторів.
Труднощі у формуванні механізаторських кадрів знаходяться не в абсолютному збільшенні обсягів їх підготовки, а перш за все в оптимальній потребі даних працівників і закріпленні їх в господарствах.
Під потребою сільськогосподарського підприємства в механізаторах розуміють їх чисельність, необхідну для виконання в установлені строки всіх робіт з урахуванням агротехнологічних вимог, науково-обґрунтованих нормативів затрат праці, трудового законодавства і забезпечення круглорічної зайнятості.
Для окремих господарств практичне вирішення трудозабезпеченості пов’язано з методично обґрунтованим визначенням кількісного співвідношення між потребою в механізаторах і фактичною їх чисельністю в середньому за рік і в трудонапружені (“пікові”) періоди року. Якщо встановлення фактичної чисельності механізаторів не представляє принципової складності, головним стає визначення обґрунтованої потреби в них господарств різних форм власності.
Визначення потреби і зайнятості механізаторів на основі розрахунків обсягів робіт і розподілу затрат праці на їх виконання вкладені в загальноприйнятій методиці («Методика определения потребности сельскохозяйственных предприятий в механизаторах», Москва – 1979).
Методика передбачає наступну послідовність роботи:
виділення об’єктів-представників (типових господарств);
визначення реально очікуваного складу машинно-тракторного парку;
визначення обсягу механізованих робіт і розподілення його на протязі року;
складання зведеного робочого плану виконання механізованих робіт;
визначення обсягу робіт по технічному обслуговуванню і ремонту машин;
визначення потреби в механізаторах для господарств-представників;
розрахунки обласних, зональних, республіканських нормативів і потреби в механізаторах.
За даною методикою в таблиці 1-3 приведені розрахунки оптимальної чисельності і зайнятості механізаторів в типових колективних сільськогосподарських підприємствах різних регіонів України.
Крім середньорічної чисельності механізаторів визначена їх потреба при 8-ми і 10-ти годинних змінах для п’яти періодів року: посівний (1.IV-31.V); догляд за посівами і збирання трав (1.VI-30.VI); збирання зернових культур (1.VII-31.VII); збирання просапних культур і сівба озимих зернових (1.VIII‑31.X); зимовий період (1.Х1-31.III).
Домінуючі (83%) трудозатрати механізаторів припадають на використання машинно-тракторного парку і 17% на його ремонт і технічне обслуговування. Причому 58…71% трудозатрат на виконання ремонтно-обслуговуючих робіт приходиться на зимовий період.
Як правило, один з періодів збирання сільськогосподарських культур стає “піковим” і потреба в механізаторах зростає на 40…70% проти середньорічної чисельності. При 10-ти годинній робочій зміні потреба в механізаторах знижується на 20%.
Приведені в розрахунки визначають мінімальну чисельність механізаторів, якою забезпечується виконання сільськогосподарських робіт в сприятливі агротехнічні строки.
Оптимальний склад механізаторських кадрів в господарстві дозволяє застосовувати найбільш прогресивні методи використання техніки, вдосконалювати форми організації праці, створює можливості для ефективного закріплення за кожним механізатором машин, що підвищує відповідальність і зацікавленість їх в збереженні, використанні та зберіганні техніки.
Приведена союзна методика досить складна у визначенні трудозатрат механізаторів на використання, технічне обслуговування і ремонт машинно-тракторного парку. Тому, авторами був розроблений експрес-метод визначення потреби в механізаторах залежно від обсягів механізованих (тракторних) робіт і структури тракторного парку стосовно різних типів господарств основних зон України.
Середньорічна чисельність постійних механізаторів (пмех) визначається з розрахунку співвідношення трудомісткості тракторних робіт (Ттр) в людино-годинах, до затрат часу на виконання даних робіт в рік одним механізатором (Nтр) в нормо-годинах:
Таблиця 1.
Розрахунок оптимальної потреби та зайнятості механізаторів в колективних сільськогосподарських підприємствах Степу України
| Показники | Типове господарство Степу | |||||
| За рік (в середньому) | по періодах | |||||
| 1.IV-31.V | 1.VI-30.VI | 1.VII-31.VII | 1.VIII-31.Х | 1.Х1-31.III | ||
| Календарних днів | 365 | 61 | 30 | 31 | 92 | 151 |
| Затрати праці механізаторів на використанні та обслуговуванні МТП – всього, тис. люд./год. | 187,8 | 25,1 | 14,3 | 24,9 | 71,1 | 52,4 |
| в т.ч. на: тракторних роботах | 115,1 | 16,9 | 8,5 | 11,7 | 50,8 | 27,2 |
| комбайнових роботах | 12,5 | - | 1,1 | 7,8 | 3,6 | - |
| стаціонарних роботах | 0,8 | - | - | 0,5 | 0,3 | - |
| невідкладних роботах (усунення несправностей, агрегатування, переобладнання машин) | 22,2 | 3,1 | 2,2 | 2,3 | 11,0 | 3,6 |
| ремонтно-обслуговуючих роботах | 37,2 | 5,1 | 2,5 | 2,6 | 5,4 | 21,6 |
| Коефіцієнт метеоумов | 0,95 | 0,99 | 0,99 | 0,90 | 1,0 | |
| Коефіцієнт невиходів на роботу | 0,05 | 0,05 | 0,05 | 0,05 | 0,05 | |
| Тривалість робочої зміни, год. | 8/10 | 8/10 | 8/10 | 8/10 | 8 | |
| Фонд робочого часу на одного механізатора: днів | 270 | 49 | 24 | 26 | 76 | 95 |
| годин | 1985 | 353 | 180 | 195 | 535 | 722 |
| Потреба механізаторів, чол.: при 8-ми годинній робочій зміні | 95 | 71 | 80 | 127 | 133 | 73 |
| при 10-ти годинній робочій зміні | 82 | 57 | 64 | 102 | 107 | - |
| Потреба механізаторів, чол.: для механізованих робіт | 65 | 48 | 54 | 102 | 102 | 38 |
| для ремонтно-обслуговуючих робіт | 30 | 23 | 26 | 25 | 31 | 35 |
Таблиця 2.