На третьому етапі екоаудиту узагальнюють зібрану інформацію, підводять підсумки, обговорюють попередні результати з керівництвом підприємства, складають заключний звіт та висновки, розробляють рекомендації та передають звіт замовнику аудиту.
Екологічний аудит аграрної сфери представляє собою організаційно-економічний механізм незалежного (внутрішнього і зовнішнього) контролю й контролінгу виробничо-екологічної і природоохоронної діяльності, незалежно від форм господарювання, у взаємозв’язку і взаємообумовленості з фінансово-економічним станом підприємств сільського господарства і АПК, та існуючою системою екологічного управління й природоохоронного законодавства, а також з урахуванням територіально-галузевих особливостей агроприродокористування.
Особливістю даного визначення є те, що екоаудит представляється як: організаційно-економічний механізм, і відповідно, має елементи планування (програмування), мотивації, організації і регулювання; система, орієнтована не тільки на оцінку відповідності екологічної діяльності існуючому природоохоронному законодавству, а й аналіз взаємозв’язку екологічної діяльності з кінцевими фінансово-економічними результатами виробництва й господарським механізмом природокористування, і тому вона є елементом контролінгу; система, що враховує трансформацію форм господарювання.
Екологічний аудит повинен бути не тільки засобом аналізу поточного стану агро екосистем і сільськогосподарського виробництва. Необхідно, щоб екоаудиювання було орієнтовано на аналіз еконебезпечних, кризових ситуацій у сфері агроприродокористування на основі оцінки еколого-економічних ризиків господарювання. Як елемент екоконтролінгу екоаудит як раз і направлений на аналіз потенційно несприятливих ситуацій господарсько-екологічного напрямку.
Основна мета аудиту сільськогосподарських підприємств (господарств) – оцінка еколого-економічної спрямованості господарювання і управління агро природними ресурсами з позиції зниження негативного впливу виробничих процесів на навколишнє середовище і формування оптимальних агроприродних ландшафтів.
Екоаудит в АПК повинен стати ефективним засобом регулювання взаємовідносин виробництва з навколишнім середовищем. За результатами аудиту розробляються плани агроприродоохоронних заходів як для окремих сільськогосподарських підприємств, так і для регіонів, визначаються розміри дотацій, правомірність надбавок до цін і їх величина, а також санкції до правопорушників.
Висновки до розділу 1
В даному розділі проаналізовані і узагальнені теоретико-методичні підходи до формування складових концепції переходу України до стійкого розвитку – екологізації виробництва і екологічного менеджменту.
1. Показано, що однією з пріоритетних задач екологічної політики України є збір, обробка і аналіз об'єктивної статистичної інформації. Доведено, що особливого значення інформація про природоохоронні витрати набуває при проведенні поточної екологічної політики.
2. Проведений аналіз основних положень інформаційного забезпечення діяльності підприємства показав, що метою роботи з інформаційними потоками є оптимізація роботи підприємства в цілому.
3. Рекомендована безпосередня участь служби контролінгу на підприємстві для ефективного управління інформаційними потоками.
4. В розділі розглянуті науково-методичні принципи визначення суті і змісту екоконтролінгу як інформаційно-аналітичного інструменту екологічного менеджменту, а також проведений аналіз науково-методичних підходів до визначення економічного змісту таких понять як “екологічний облік на підприємстві” і “облік екологічних витрат”.
5. Як основи впровадження екоконтролінгу на підприємствах запропоновано використовувати екологічний облік, оскільки саме з його допомогою можна отримати початкову інформацію про екологічну діяльність підприємства. На основі аналізу існуючої в Україні системи бухгалтерського обліку і розподілу його на фінансовий, управлінський і податковий, був зроблений висновок про те, що екологічний облік повинен входити в склад управлінського і бути невід'ємною його частиною.
6. Другою обов’язковою складовою екоконтролінгу повинен стати екологічний аудит, як ефективний засіб регулювання відносин виробництва з навколишнім природним середовищем.
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБЛІКУ ТА ЕКОКОНТРОЛІНГУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
2.1 Вплив рівня забруднення навколишнього середовища регіону на сільськогосподарське виробництво
Навколишнє середовище є необхідною умовою і складовим елементом процесу відтворення матеріальних цінностей, воно одночасно виконує функції сировинних ресурсів і життєвого простору. Відтворюючи навколишнє середовище, суспільство відтворює і свої продуктивні сили. Деградація довкілля скорочує забезпеченість виробництва сировиною, ускладнює технологічні цикли і погіршує загальний стан біогеоценозів.
В умовах посиленого реформування усіх ланок аграрного виробництва особливого значення набувають питання дотримання вимог екологічної безпеки в АПК, забезпечення культури виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, які в свою чергу мають стати головними чинниками у процесі відродження аграрного потенціалу країни. Саме орієнтування на зрівноважений розвиток сільськогосподарських підприємств дозволить створити необхідні передумови раціонального використання природних, трудових, технологічних, фінансових та інших ресурсів для забезпечення процесу суспільного відтворення.
Загострення екологічної ситуації, зумовлене надмірним навантаженням довкілля, змушує підприємства до пошуку відповідних шляхів вирішення даної проблеми. В умовах ринкової економіки успіх підприємств все більше залежить від врахування екологічних чинників власної діяльності. У зв’язку із збільшенням забруднення навколишнього середовища в останні роки знизилася кількість використання в Запорізькій області свіжої води на 76,6%, заготівлі ліквідної деревини від рубок, пов’язаних із захаращенням збільшилося на 1,69% (табл. 2.1).
При цьому про збільшення рівня забруднення свідчить збільшення майже в 3 рази скидання забруднених стічних вод. Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря більш ніж на 55% як стаціонарними так і пересувними джерелами забруднення є наслідком як застосування нових технологій очистки, так і зменшення завантаження виробничих потужностей.
Таблиця 2.1
Основні показники, які характеризують вплив господарської діяльності на довкілля та використання природних ресурсів у Запорізькій області
1990р. | 1995р. | 2000р. | 2002р. | 2005р. | 2005 р. у % до 1990 р. | |
Використано свіжої води, млн. куб.м | 4598 | 2635 | 1702 | 1449 | 1076 | 23,4 |
Загальне відведення (скинуто) забруднених стічних вод, млн. куб.м | 168 | 343 | 299 | 467 | 498 | 296,43 |
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря – всього, тис. т | 887,1 | 346,1 | 333,3 | 334,3 | 383,4 | 43,22 |
у тому числістаціонарними джерелами | 587,5 | 268,8 | 231,2 | 233,5 | 262 | 44,6 |
автотранспортом | 299,6 | 77,3 | 102,1 | 100,8 | 118,5 | 39,55 |
Наявність токсичних відходів І – ІІІ класів небезпеки у сховищах організованого складування поховання, на кінець року, млн. т | – | 25,3 | 6,0 | 6,4 | 7,5 | – |
Відтворення лісів на землях лісового фонду, га | 351 | 550 | 438 | 438 | 645 | 183,76 |
Заготівля ліквідної деревини від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, інших рубок та очищення лісу від захаращеності тис. щільних куб. м | 17,7 | 11,8 | 21,6 | 16,0 | 18,0 | 101,69 |
В 2005 р. порівняно з 1990 р. знизилася кількість забраної води з природних об’єктів на 76,27%, з підземних джерел – на 59,86%. Це було причиною зменшення використаної води на зрошення на 95,61%, на інші сільськогосподарські потреби – на 93,9%.
Зазначені тенденції підтверджуються аналізом наступної табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Основні показники водопостачання по Запорізькій області, млн. куб.м
1990р. | 1995р. | 2000р. | 2002р. | 2005р. | 2005р у % до 1990р. | |
Забір води з природних водних об’єктів | 4699 | 2763 | 1815 | 1500 | 1115 | 23,73 |
Забір води з підземних джерел | 147 | 110 | 60 | 59 | 59 | 40,14 |
Використано свіжої води | 4598 | 2635 | 1702 | 1449 | 1076 | 23,40 |
з неї на господарсько–питні потреби | 226 | 242 | 175 | 155 | 138 | 61,06 |
виробничі потреби | 3603 | 2013 | 1374 | 1203 | 864 | 23,98 |
зрошення | 690 | 323 | 139 | 58 | 34 | 4,93 |
сільськогосподарські потреби | 82 | 57 | 14 | 7 | 5 | 6,10 |
Якщо проаналізувати викиди забруднюючих речовин в розрізі видів економічної діяльності в останні роки то можна дійти наступних висновків (табл. 2.3).
В 2005 р. порівняно з 2004 р. продовжувалося збільшення викидів стаціонарними джерелами по всіх галузях економіки крім будівництва.
Найбільшими забруднювачами атмосфери в 2005 р. були металургійні підприємства, з яких на одне припадало 4539,3 т викидів, найменшими – по галузі будівництво – 5,4 т.