Однією з основних форм участі робітників і службовців в управлінні виробництвом є постійно діючі виробничі наради. Вони організовуються в господарствах, де працюють сто і більше чоловік, на строк дії повноважень місцевих комітетів профспілки. При меншій чисельності працюючих виробничі питання розглядають на загальних зборах робітників і службовців.
Залежно від виду, розміру і характеру діяльності виробничих бригад визначається і їх управлінсько-обслуговуючий персонал.
При визначенні складу керівного персоналу слід виходити з оптимальних розмірів бригад. Необхідно враховувати площу посівів у бригаді, кількість закріпленої худоби, наявність техніки, населених пунктів та інші особливості. Узагальнення досвіду роботи багатьох бригад дозволяє рекомендувати для виробничих одиниць оптимального розміру такий управлінський і обслуговуючий персонал.
Тракторно-рільнича бригада
1. Бригадир (агроном чи технік-механік).
2. Помічник бригадира (агроном чи механізатор).
3. Обліковець.
4. Заправник. Рільнича бригада
1. Бригадир (агроном).
2. Обліковець (призначається лише на період напружених польових робіт).
Садівницька і овочівницька бригади
1.Бригадир (спеціаліст даної галузі).
2,Обліковець (у напружений період роботи). Самостійна тракторна бригада
1. Бригадир (технік-механік).
2. Обпіковець.
3. Заправник. Тваринницька бригада
1. Бригадир.
2. Обліковець (лише у великих бригадах по обслуговуванню дійного стада).
Бригадир будує свою роботу на основі річного госпрозрахункового завдання і поточних вказівок акціонерних зборів або господаря підприємства. Перед виконанням чергової роботи бригадир разом з помічниками, ланковими і членами бригадної ради планує розстановку людей, машин і знарядь, технологію проведення робіт і строки їх виконання. Вік слідкує за використанням техніки, робочої худоби, утриманням тварин на фермах та ходом виконання сільськогосподарських робіт. За якість і строки виконання робіт на полі і на фермах насамперед відповідає бригадир.
У тваринництві бригадир організовує заходи по підвищенню продуктивності худоби і зниженню виробничих витрат. Він несе відповідальність за збереження поголів'я, будівель, засобів механізації та інвентарю, господарське використання кормів, слідкує за дотриманням зооветеринарних правил, а також заходів по безпеці праці.
Бригадир зобов'язаний підтримувати в бригаді міцну трудову дисципліну. Він слідкує за виконанням правил внутрішнього розпорядку, своєчасним виходом працівників на роботу, дотриманням часу перерв і закінчення роботи, дає дозвіл на короткотермінові відпустки для особистих потреб, подає відомості керівнику підприємства на преміювання ї нагороди працівників.
Якщо бригадир механізованої бригади за фахом агроном, його помічником слід призначати механізатора. Помічник бригадира по техніці відповідає за зберігання пального і мастильних матеріалів, машин і знарядь та правильне їх використання протягом року. Він слідкує за своєчасним і якісним проведенням ремонтів і техдоглядів, доставкою і правильним використанням запасних частин, пального і мастильних матеріалів, контролює якість механізованих робіт. Помічник бригадира надає допомогу механізаторам у підвищенні їх кваліфікації, навчає економити пальне, кошти на ремонтах і техдоглядах, високопродуктивне використовувати машинно-тракторний парк. Бригадири через ланкових, старших груп повинні щодня направляти і контролювати роботу працівників бригад. Як у цілому по господарству, так і по бригадах наряди повинні займати не більше години. Бажано проводити їх під час обідньої перерви.
Важливо встановити в кожному господарстві чіткий розпорядок робочого дня, з якого робітники знали б час виходу на роботу, обіду і закінчення робочого дня. Час роботи і перерви в кожному виробничому підрозділі повинні ув'язуватися так, щоб працівники, зайняті безпосередньо на виробництві, могли під час обідньої перерви або після закінчення роботи зробити свої особисті справи у конторі чи коморі. В конторі і майстернях в особливо відповідальні періоди треба мати чергових працівників.
Для швидкого вирішення різних оперативних питань і економії часу керівного та обслуговуючого персоналу на польових станах, фермах, відділках господарства, виробничих дільницях підприємства бажано мати телефони для зв'язку з центральною садибою господарства. З цією метою необхідно запровадити диспетчерський зв'язок.
Контрольні питання
1. Дайте оцінку поняттю "Управління виробництвом".
2. Розкрийте сутність форм внутрішньогосподарського управління.
3. Переваги та недоліки бригадної форми управління.
4. Переваги та недоліки галузевої структури управління.
5. Особливості застосування первинних форм управління виробництвом.
6. Управління різними формами господарювання на селі.
РОЗДІЛ 4
Організація використання земельних угідь в сільському господарстві
4.1 Експлікація та трансформація земельних угідь в сільському господарстві
Земельні ресурси відіграють важливу роль у любих галузях народного господарства. Особлива їхня роль у сільському господарстві.
Досить відзначити, що на нашій планеті близько 30% усієї поверхні займає суша. Сільськогосподарським угіддям відведене усього лише 10% цієї площі. 3 14 млн.кв.км сільськогосподарських угідь 42% (зона тундри) непридатна для ефективного використання в сільському господарстві. Під лісовими масивами знаходиться 23% придатної для сільського господарства землі.
Пасовища і сінокоси займають 17% сільгоспугідь, 8% земельних ресурсів приходиться під дорогами, населеними пунктами, промисловими об'єктами і т.д.
Земля в сільському господарстві - це один з основних засобів виробництва, що виконує подвійну функцію. Тобто одночасно є засобом праці і предметом праці. Земельні ресурси в сільському господарстві розрізняються на окремі групи, такий розподіл називається експлікацією:
1. Уся закріплена площа за підприємством, включає площу зайняту під населеними пунктами, дорогами, сільськогосподарськими угіддями, лісами, ставками й іншою площею не сільськогосподарського використання.
2. Сільськогосподарські угіддя включають ріллю, переліг, багаторічні насадження, (без лісової площі), косовиці, пасовища.
3. Рілля - земельний масив, що зайнятий під досівами, багаторічними насадженнями, парами.
4. Переліг - ділянка ріллі, що більш одного року не оброблялася і не використовувалася під посів. До переліку відносяться розорані ділянки сінокосів і пасовищ, залишені на природне заростання.
5. Багаторічні насадження - це штучно створенні насадження дерев, чагарників, трав'янистих рослин термін експлуатації яких більш одного року.
6. Косовиця - земельна ділянка з природним травостоєм чи з підсівом (поліпшені косовиці) призначені для виробництва сіна.
7.Пасовища - земельний ділянка з природним травостоєм чи з підсівом (поліпшені пасовища) призначені для випасу тварин.
Усі ці угіддя під дією організаційних напрямків удосконалення виробництва можуть трансформуватися.
Трансформація угідь - переклад одних видів угідь в інші. Основна задача трансформації угідь - максимально інтенсивне використання землі не втрачаючи при цьому родючості ґрунту. При трансформації угідь враховується:
• скільки додаткової продукції долучено завдяки даному заходу;
• які додаткові витрати здійснені на трансформацію угідь;
•яка буде повна собівартість продукції. Раціональне й ефективне використання землі залежить не
тільки від оптимальної експлікації угідь але і:
• від місця розташування земельних угідь;
• погодно-кліматичних умов;
• родючості ґрунту, що визначається утриманням гумусу й мінеральної складової;
• додаткових вкладень (інтенсифікації використання землі).
4.2 Реформування земельних відносин в ринкові умови
Україна має значний і високоякісний фонд сільськогосподарських угідь, більше як третина з них - особливо цінні продуктивні землі. Проте рівень їх сільськогосподарського використання значно поступається розвинутим країнам світу. На нашу думку, головна причина цього - недосконалість земельних відносин, що випливають із форм власності і господарського механізму з недостатньо розвинутими ринковими структурами.
Виняткове право державної власності на землю протягом тривалого часу призвело до відчуження селянина від землі, зниження мотивації до праці, її продуктивності, а звідси - до спаду сільськогосподарського виробництва. Адже відомо, що продуктом праці може володіти і розпоряджатися лише той, кому належать засоби виробництва. Оскільки земля продовжує бути власністю держави, то вона й розпоряджається результатами праці сільського виробника.
Тому виробник незаінтересований у результатах праці, бо він ними не розпоряджається. З цієї причини держава поступово втратила справжнього господаря землі. Обставини, що склалися, вимагали зміни земельних відносин. Результати наукових пошуків і практичний досвід нових господарських формувань однозначно підтвердили необхідність реформування економічних відносин на селі, у тому числі основної їх ланки - земельних відносин. Слід зазначити, що орієнтація всієї економіки України на ринкові відносини значною мірою прискорила цей процес. Не можна погодитися з тим, що реформування економіки стосуються однієї будь-якої сфери агропромислового комплексу. Розпочаті реформи у першій сфері АПК відразу ж зачепили другу і третю. Реформування економіки у сфері виробництва засобів виробництва особливо відчутно відбилося на сільському господарстві. З об'єктивних і суб'єктивних причин досить тривалий час стримувалося реформування економіки на селі. З великими зусиллями пробивали собі дорогу в життя нові господарські формування. Головною перешкодою на шляху розвитку багатоукладної економіки стало монопольне право держави на землю.