Міністерство аграрної політики україни
Уманський державний аграрний університет
Факультет плодоовочівництва та лісівництва
Кафедра лісівництва та екології
До захисту допускається
Зав. кафедри:
___________________________
„____”__________________2007 р.
Деркач ольга петрівна
особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу україни
Садово-паркове господарство
(Бакалаврська робота)
Науковий керівник – доктор с.-г. наук,
професор _____________Балабак А.Ф.
Консультанти з питань:
економіки – канд. економ. наук,
доцент _________________Бурляй О.Л.
охорони праці – канд. с.-г. наук,
ст. викладач _____________Єщенко О.В.
Умань — 2007
Зміст
Вступ
Розділ І. Стан вивчення та шляхи поліпшення вирощу-вання садивного матеріалу Обліпихи крушиновидної
на основі стеблового живцювання (огляд літератури
1.1. Господарське значення і морфолого-біологічні особливості обліпихи крушиновидної
1.2.Особливості вирощування кореневласного садивного
матеріалу обліпихи крушиновидної
Розділ 2. Умови проведення дослідів, методика і об’єкти дослідженнь
2.1. Умови та місце проведення досліджень
2.2. Методика проведення досліджень
2.3. Об’єкти досліджень
2.4. Схема досліду
Розділ 3. Особливості кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної
3.1. Вплив строків живцювання, типу пагона на укорінюваність
зелених живців
3.2. Дорощування укорінених живців
Розділ 4. Економічна ефективність вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної із зелених живців
Розділ 5. Охорона навколишнього природного середовища при кореневласному розмноженні обліпихи
Розділ 6. Аналіз умов і заходів охорони праці при кореневласному розмноженні обліпихи
Висновки
Рекомендації виробництву
Список використаних джерел
Вступ
Великим резервом розширення породного складу вітчизняного декоративного садівництва є малопоширені плодові і ягідні культури. Впровадження цих культур у сільськогосподарське виробництво багато в чому залежить від наявності необхідної кількості якісного садивного матеріалу [3, 37].
Об’єктом дослідження є малопоширена в садівництві обліпиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides L.). Обліпиха крушиновидна – лікарська, харчова, вітамінна, медоносна і декоративна рослина. За природними умовами багато регіонів України придатні для вирощування цієї культури, але її поширення лімітується обмеженим виробництвом садивного матеріалу.
Актуальність теми. Забезпечення потреби в садивному матеріалі обліпихи крушиновидної в основному здійснюється за рахунок дикоростучих форм. Найбільш поширені способи вирощування саджанців обліпихи крушиновидної – з насіння та відсадків – характеризуються високою трудомісткістю і низькою ефективністю. Вирішенням проблеми забезпечення потреби в садивному матеріалі цієї культури є технологія вирощування саджанців із зелених живців, яка заснована на явищі репродуктивної регенерації і наявності надійних технічних засобів керування процесами регенерації у зелених живців.
Технологія зеленого живцювання забезпечує найбільш прискорене і виробничо-ефективне розширення багатьох плодових і ягідних культур, є незамінним для розмноження форм, які є в маточних екземплярах в невеликій кількості. Зелене живцювання забезпечує отримання кореневласних рослин, особливість яких є генетична однорідність, фізіологічна і анатомічна цілісність організму.
З метою підвищення ефективності технології вирощування саджанців обліпихи крушиновидної із зелених живців актуальним є визначення оптимальних строків заготівлі живців залежно від фенологічних фаз, встановлення оптимальних концентрацій росторегулювальних сполук залежно від метамерності пагона та фенологічної фази оптимального типу живця.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – удосконалення технології вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної із зелених живців в умовах Правобережного Лісостепу України.
У зв’язку з цим завданням наших досліджень було:
- визначити оптимальні для коренеутворення у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська строки живцювання і укорінення в умовах дрібнодисперсного зволоження;
- визначити регенераційну здатність живців залежно від метамерності пагона та типу живця;
- встановити економічну ефективність вирощування кореневласних саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська методом зеленого живцювання.
Об’єктом дослідженьбуло вивчення регенераційної здатності обліпихи крушиновидної, вирощуваної у маточниках та паркових насадженнях Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” – НДІ НАН України.
Предмет дослідження – внесений до Реєстру сортів рослин України сорт обліпихи крушиновидної – Чуйська [143].
Наукова новизна проведених досліджень. В умовах Правобережного Лісостепу України визначено оптимальні строки заготівлі зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від проходження фенологічних фаз, виявлено відмінності укорінювання зелених живців залежно від метамерності пагона і строку живцювання.
Практичне значення одержаних результатів. Удосконалено агротехнічні заходи вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська на основі зеленого живцювання.
Обґрунтовано ефективність вирощування кореневласного садивного матеріалу з врахуванням сортових особливостей, строків заготівлі і висаджування живців на укорінювання, типу і метамерності живця, а також економічної ефективності.
Розроблена технологічна карта кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної сорту Чуйська з врахуванням агрокліматичної зони вирощування.
Основні положення та результати бакалаврської роботи доповідались та обговорювались на засіданні кафедри лісівництва та екології Уманського державного аграрного університету (2004-2006 рр.).
Розділ 1
Стан вивчення та шляхи поліпшення вирощування садивного матеріалу Обліпихи крушиновидної на основі стеблового живцювання (огляд літератури)
1.1. Господарське значення і морфолого-біологічні особливості обліпихи крушиновидної.
Здатність обліпихи займати надто великий ареал з різними умовами росту свідчить про високу пластичність даного виду і здатності адаптуватися до різних екологічних умов. Значний ареал виду зумовлює широкий спектр географічної мінливості і зумовлює не лише фенотипну, а й генотипну мінливість. Цим пояснюється формування різних географічних і екологічних форм даного виду [3, 33].
Приналежність до алювіальних ґрунтів і відповідно специфічні умови росту і розвитку обумовили своєрідну життєву форму рослин, а також інші властивості обліпихи крушиновидної. Однією з характерних рис пристосування рослини до умов середовища являється її куртинне розміщення як наслідок вегетативної рухомості сіянців. Одна рослина через кілька років утворює цілу куртину. Розростання такої куртини йде у відцентрово-радіальному напрямку шляхом інтенсивного новоутворення придаткових відростків на горизонтальних коренях. Така здатність обліпихи до коренепаросткового відновлення зумовлює вегетативну рухомість куртин, її здатність в досить короткий час освоювати нові території.
Відмінна здатність рослин обліпихи - виражений деревовидний характер росту багаторічних стеблових пагонів, що дозволяє обмежити притаманну обліписі життєву форму від типових чагарникових з підземним галуженням, з одної сторони, і дерев з характерним надземним типом галуження осьових органів – з другої.
Природні популяції обліпихи мають значну мінливість, господарсько-цінні ознаки можуть змінюватись (висота рослин, їх околюченість та урожайність, величина плодів, величина плодоніжки та ін.).
Рослини обліпихи крушиновидної, що походять з різних районів СНД, різняться між собою за багатьма ознаками і біологічними властивостями. Поліморфізм обумовлений відмінністю деяких особин в конкретних умовах середовища.
Найбільш високорослі зарості обліпихи на Західному Памірі по таких великих річках, як Шахдара, Гунд, Бартанг, найменше – в Гіссару-Туркестанському географічному районі (Південний Тянь-Шань).
Досить різноманітна дикоросла обліпиха за такою ознакою, як околюченість паростків. Колючки у обліпихи паросткового походження, що обумовлено літнім пагоноутворенням. Плакучі форми по ріках, як правило, мають слабко виражену околюченість аж до повної її відсутності. Слід відмітити , що літнє пагоноутворення і утворення колючок підлягає зміні в онтогенезі. Більш молоді паростки більш околючені при збереженні основних формових особливостей.
Звертається увага на забарвлення пагона. Відомо, що алтайська обліпиха має переважно пагони, забарвлені в коричневий колір, в той же час обліпиха інших районів Сибіру і Тянь-Шаню в основному має сірувате забарвлення пагонів. У Таджицької обліпихи в заростях зустрічаються форми з різноманітним забарвленням річних пагонів, але переважаючим являється сірий, сріблясто-сірий та проміжний між сірим та коричневим. Різноманітна форма, розміри і забарвлення листя таджицької обліпихи. Ця обліпиха, в основному, мілко листа (0,5-5,0 см2), забарвлення в основному зелене, але зустрічаються форми із світло- і темно-зеленим. Опушеність листя помірне, від чого листя сіро-зелені.
Вперше звернено увагу на різну орієнтацію листя по відношенню до осі паростка (ерекоїдність). У форм з сильною ерекоїдністю листові пластинки на бокових пагонах майже на 100% спрямовані вгору. Не виключено, що ця ознака може мати адаптивне значення в регулюванні світлового та водного режимів. Найбільше число ерекоїдних форм обліпихи властиві південно-західному району Паміру, а число таких форм збільшується на більш сухих місцезнаходженнях і по мілких ущелинах.