(результати спостережень за 2000-2002р. за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва):
- по породній приналежності:
| Порода | Кіль-кість | % | Порода | Кіль-кість | % | Порода | Кіль-кість | % |
| німецька вівчарка | 18 | 11,1 | мастіно-неаполітано | 4 | 2,5 | шарпей | 2 | 1,2 |
| стаф.амер.тер'єр | 17 | 10,5 | декорат.породи | 4 | 2,5 | пекінес | 2 | 1,2 |
| ротвейлер | 16 | 9,9 | сеттери | 4 | 2,5 | поинтер | 1 | 0,6 |
| боксер | 11 | 6,8 | бульмастиф | 3 | 1,9 | кавказ.вівчарка | 1 | 0,6 |
| доберман | 10 | 6,1 | лабрадор | 3 | 1,9 | лайка | 1 | 0,6 |
| англ. бульдог | 10 | 6,1 | Пітбультер’ер | 3 | 1,9 | кане-корсо | 1 | 0,6 |
| спанієлі | 9 | 5,6 | дог | 2 | 1,2 | колі | 1 | 0,6 |
| такса | 9 | 5,6 | далматин | 2 | 1,2 | чау-чау | 1 | 0,6 |
| метиси | 9 | 5,6 | Вельштер’єр | 2 | 1,2 | порода невідома | 16 | 9,9 |
| Разом: 162 | ||||||||
- по віковій приналежності:
| вікова група | від 2 міс. до 6 міс. | від 6 міс. до 1 року | до 2-х років | до 5 років | після 5 років | після 10 років | разом |
| кількість | 39 | 51 | 42 | 22 | 7 | 1 | 162 |
| % | 24,1 | 31,5 | 25,9 | 13,6 | 4,3 | 0,6 | 100 |
- по статевій приналежності:
| кабелі | суки |
| 86 | 76 |
| 53,1% | 46,9% |
Доповідь
Шановний голово, шановні члени державної екзаменаційної комісії, дозвольте представити вашій увазі доповідь на захист моєї дипломної роботи по темі: особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва.
Тварина в домі – це затишок, радість та гарний настрій. Коли людина піклується про тварину, вона стає добрішою, з повагою ставиться до інших. Маленьку тварину не можна розглядати як живу іграшку. З часом це маленьке кошеня чи цуценя виростає, у нього з’являються свої інстинкти, звички, а інколи і неприємні риси характеру. Догляд за такими тваринами вимагає деякого досвіду і часу. І саме від людини залежить, чи будуть собака, кішка здоровими і доглянутими. Якщо людина піклується про здоров’я та зовнішній вигляд своєї тварини, то і людині не загрожує небезпека, адже вона несе відповідальність за життя та здоров’я тварини.
Метою нашої роботи було вивчення особливостей епізоотологічного процесу у м. Києві, діагностики демодекозу собак, перевірка ефективності акарицидних препаратів івермектин та амітразин та розробка науково обґрунтованих методів лікування демодекозу собак.
Об’єктом експериментальних досліджень були собаки культурних порід і дворові. Для дослідження були відібрані:
- шотландська вівчарка (колі) – 3;
- німецька вівчарка – 4;
- ротвейлер – 5;
- бобтейл –2;
- дворові собаки – 7;
Всі тварини мали характерні ураження на морді та лапах різної локалізації. Матеріалом для дослідження були зіскрібки шкіри та кірочки з місць патологічного процесу. Матеріал досліджували мортальними і вітальними методами. Із мортальних методів використовували метод компресорного дослідження. Із вітальних методів – метод Алфімової.
Для визначення ефективності лікувальних заходів собак поділили на 3 групи по 7 тварин в кожній.
До першої групи увійшли собаки порід:
1) 2 німецькі вівчарки, 3 ротвейлери та 2 безпородних собаки; до другої:
2) 1 собака породи колі, 1 німецька вівчарка, 2 ротвейлери та 3 безпородних; до третьої:
3) 2 колі, 1 німецька вівчарка, 2 бобтейли та 2 безпородні собаки.
Тварин кожної групи клінічно обстежували, враховуючи наявність ускладнень і породну належність тварин. Також відбирали кров з вени і відправляли в бак. відділ лабораторії на виявлення супутньої мікрофлори. Були зроблені лабораторні дослідження на наявність зовнішньої грибкової мікрофлори. У тварин, в яких спостерігалось ускладнення демодекозу патогенною мікрофлорою, відбирали матеріал з уражених ділянок тіла і відправляли у лабораторію для з’ясування чутливості мікрофлори до антибіотиків.
Основними засобами для лікування демодекозу були “Івермектин” і “Амітразін”. Кожні 7 днів робили контрольні зіскрібки із уражених ділянок шкіри, які готували спочатку методом компресорного дослідження. При виявленні кліщів для вивчення їх життєздатності використовували метод Алфімової. Якщо були знайдені живі кліщі, то тваринам продовжували лікування в тій же дозі, а через 7 днів знову брали контрольні зіскрібки і досліджували їх обома методами. Під час лікування уражені ділянки шкіри очищали від кірочок і ексудату за допомогою розчину перекису водню 3%.
Для лікування собак 1 групи застосовували івермектин перорально в дозі 600 мкг/кг щоденно. В другій групі застосовували водну емульсію амітразіну в концентрації 0,05% якою обмивали уражені ділянки кожного дня і всю тварину повністю раз на тиждень. В тертій олійну емульсію в співвідношенні 1 мл 12,5% амітрази до 30мл мінеральної олії якою змочували уражені місця 2 рази на тиждень.
Демодекоз це хвороба що перебігає хронічно і це пов’язане із особливостями розвитку демодекозних кліщів. Великий інтерес, з погляду епізоотології демодекозу, представляє вивчення поширеності кліща D. canis серед популяції собак, як у формі прихованого, так і у формі клінічно виявленого носійства паразита. За літературними даними від 10-50% дорослих собак є прихованими носіями кліща D. canis. Демодекоз, що починається, як правило, в локальній формі - у 80% випадків має тенденцію до самовидужання, а в 20% випадків при генералізації процесу і приєднанні вторинної бактеріальної інфекції здобуває важкий затяжний перебіг. Причини, що викликають інтенсивний розвиток кліщів у тварин які були тільки носіями залишаються недостатньо з’ясованими.
Як видно з Таблиці (1) у Києві доля демодекозу серед всіх захворювань дрібних тварин заразними хворобами, в середньому, складає 2,8%, а серед шкірних хвороб – 0,23%. Тобто поширеність демодекозу у Києві є високою.
За спостереженнями лікаря Титаренка Таблиця (2) середня ураженість собак демодекозом складає, в середньому, 44 тварини на рік, а питома вага демодекозу стосовно інших захворювань шкіри – 7,8%.
Якщо аналізувати дані Таблиця (3) по породній приналежності, то, як видно з таблиці, в Києві найбільш схильними до демодекозу собак є тварини порід: німецька вівчарка, стаффордширський тер’єр та ротвейлер. Можна бачити, що довжина шерсті не впливає на схильність тварин до захворювання. Цікаво, що демодекозом у 90% випадків хворіють чистопородні собаки, а безпородні лише у 10%. Пояснення цьому поки не має.
Аналіз за віковим принципом дозволяє стверджувати, що демодекоз зустрічається переважно у молодому віці від 2х місяців до 2х років, а у старших тварин зустрічається значно рідше.
Як видно з таблиці, статева приналежність тварин на захворюваність демодекозом не впливає і зустрічається з однаковою частотою.
Що стосується досліджень з лікування тварин авермектином та амітразіном, то:
У тварин 1 групи, що лікувалися івермектином, при дослідженні зіскрібків з уражених ділянок, спостерігалося зменшення загальної кількості кліщів та яєць і зменшення кількості живих особин на половину від вихідної, вже з 5-6 тижня лікування. На 9й-10й тиждень лікування в зіскрібках кліщі та їхні яйця не виявлялися.
У тварин другої групи, де для лікування застосовували 0,05%-ву водну емульсію амітрази, зменшення живих форм кліщів наполовину спостерігалося з 5го тижня лікування. А одужання відбувалося на 8му тижні лікування.
У тварин третьої групи, де для лікування застосовували 12,5% амітразу на мінеральній олії, зменшення живих форм спостерігалося на 3-4 тижні лікування, а одужання на 6-му тижні.
Через три місяці після проведеного лікування було проведене контрольне дослідження з метою перевірки ефективності вищезгаданих лікарських заходів. У ході дослідження з’ясувалось:
· що у першій групі спостерігалось 2 випадки рецидиву хвороби (28%);
· що у другій групі спостерігалось 4 випадки рецидиву хвороби (57%);
· що у третій групі спостерігалось 3 випадки рецидиву хвороби (43%).
Тобто, на нашу думку, найкращим і найбільш ефективним методом лікування демодекозу є пероральне введення івермектину у дозі 600мкг/кг. Для тварин з групи ризику (колі, шелті та інші) можна запропонувати місцеве використання емульсії амітразіну на розчині мінеральної олії, як найбільш ефективний метод лікування.
На основі проведених досліджень було зроблено наступні висновки:
9. За останній час демодекоз серед собак у м. Києві набув широкого розповсюдження.
10. Висока чутливість до демодекозу характерна для таких порід собак: німецька вівчарка, коллі та ротвейлер.
11. Динаміка захворюваності на демодекоз значно вища у молодому віці.
12. Наибільш часто зустрічається луската форма обмеженого демодекозу. Пустульозна форма зустрічається рідше.
13. У тварин, хворих на демодекоз, відмічається наявність супутніх захворювань: бактеріальне і грибкове ураження шкіри, гельмінтозні хвороби.
14. Застосування препарату івермектин в дозі 600 мкг/кг всередину забезпечує високу ефективність лікування демодекозу.
15. Собаки порід колі, шелті, бобтейл характеризуються підвищеною чутливістю до івермектину, в зв’язку з чим для їх лікування слід застосовувати препарати інших груп у вигляді мазей та емульсій.
16. Застосування емульсії амітразіну на мінеральній олії виявилося більш ефективним ніж на воді.
ВІДГУК
на дипломну роботу студента 5 курсу факультету ветеринарної медицини Національного Аграрного Університету Ошовського Володимира Володимировича “Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва”