· Рідше хворіють: пекінес, шар-пей, ньюфаундленд, чау-чау, мастіно неаполітано.
· Вік тварини. Особливо схильні молоді тварини у віці від 3-х місяців до року та дорослі собаки старші 3-х років. Демодекоз це типова хвороба молодих собак. У дорослих собак розвитку захворювання сприяють ослаблення імунітету, ендокринні захворювання, аутоімунні захворювання, а також деякі фізіологічні зміни - эструс (тічка), чи вагітність, лактація; ослаблення внаслідок лікування інших хвороб.
· Спадковий фактор. Від деяких племінних собак походять лінії демодекозних щенят. Така спадкоємна схильність розвивається на тлі зниженого імунітету. Найчастіше це недостатня функція Т-лімфоцитів, що приводить до слабкого розпізнавання паразитарних антигенів і, отже, до недостатньої імунної реакції.
· Виникнення демодекозу зв'язане з імунодефіцитом, зокрема, з недостатністю клітинного імунітету. Причиною розвитку демодекозу в здорових собак може бути використання в лікуванні антилімфоцитарних сироваток, імунодепресивних чи кортикоїдних препаратів (гормонів кори наднирників), гіпотиреоз, протиракова хіміотерапія тощо.
· Тип шерстного покриву, його довжина. Найчастіше це короткошерсті собаки, що мають великі сальні залози і схильність до себореї.
· Себорея, що сприяє розвитку паразитів, може бути спровокована надлишком жирів у харчуванні чи ендокринними захворюваннями (недостатність щитоподібної залози, синдром Кушинга), а також породою собаки.
· Гігієна шкіри: вогкість сприяє розмноженню кліща Demodex canis (утримання собак у сирому приміщенні чи дуже часте миття, що викликає роздратування шкіри).
· Супутні захворювання: кон’юнктивіт зі слізними виділеннями (у щенят, що мають заворот повіка), рясне виділення слини, токсокароз (викликає імунодепресію), короста, лейшманіоз.
· Hедоліки харчування: кількісний (погане харчування, що викликає імунодепресію, чи надлишок ліпідів та білків, що приводить до жирної себореї), якісний (недолік вітамінів групи В, вітамінів С, А, Е і К, сірковмісних амінокислот) що впливає на захисну функцію шкіри.
· Стреси: агресивність тварин по відношенню одне до одного, велика скупченість теж можуть приводити до зниження імунітету.
Таким чином, при наявності факторів, що привертають, (породних, спадкоємних чи зовнішніх) слабо патогенний паразит поширюється і викликає демодекоз спочатку в обмеженій формі, потім у розповсюдженій формі, часто ускладненій вторинною бактеріальною інфекцією.
Діагноз на демодекоз встановлюють на підставі комплексу даних, однак, варто пам'ятати, що використовуючи лише клінічні і епізоотологічні дані можна помилитися в його постановці, тому що практично, аналогічні характеристики можуть мати різні бактеріози, мікози, хвороби, пов'язані з порушенням обміну речовин і т.д. У зв'язку з цим вирішальне значення в цій роботі мають мікроскопічні дослідження матеріалу з уражених ділянок шкіри, а також секрети свіжих пустул [23].
Демодекоз звичайно неважко діагностувати, якщо зробити кілька глибоких шкірних зіскрібків. Щоб підвищити шанс постановки остаточного діагнозу, шкіра повинна бути здавлена безпосередньо до проведення шкірного зіскрібка, щоб вигнати кліщів з волосяного фолікула. Потім зіскрібок шкіри треба проводити доти, поки не буде відзначене деяке просочування крові, щоб переконатися, що зіскрібок є досить глибоким. Для підтвердження діагнозу необхідно велике число дорослих кліщів чи незрілих форм і яєць, тому що випадковий кліщ може бути знайдений на зіскрібках від здорових собак. Якщо ізольований кліщ розглядається як випадковий, то шкірний зіскрібок беруть знову в інших місцях, і особливо в області морди і лап, де кліщ паразитує найчастіше. Може мати сенс також зіскрібок зі здорової шкіри у випадках локалізованого демодекозу; велика кількість знайдених паразитів може вказати на небезпеку наступної генералізації [12,34].
При більш складних хронічних випадках з глибокими ураженнями, особливо в області лап, і в деяких порід, таких як китайський шарпей, діагноз може бути поставлений мікроскопічним дослідженням матеріалу біопсії [2].
Для дослідження матеріалу у лабораторії надсилають вміст декількох вузликів, а при їх відсутності – зіскрібши шкіри. Вмістиме вузликів вміщують в пробірки з 0,5мл вазелінової, рослинної олії або фізіологічного розчину та закривають кришкою.
Зіскрібки досліджують мортальними і вітальними методами. Із мортальних методів виявлення мертвих кліщів найбільш застосовують такі [44].
Метод компресорного дослідження: зіскрібки шкіри кладуть на предметне скло, додають кілька крапель 5–10 %-го розчину лугу (КОН, NaОН), накривають другим предметним склом і розглядають під мікроскопом.
Метод М. Добичина: в пробірку з 1 мл 10 %-го розчину лугу поміщають зіскрібок шкіри і підігрівають 1-2 хв. Через 3-5 хв. у пробірку доливають 55%-ий розчин цукру або 60%-ий розчин гіпосульфіту і залишають у спокої на 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі і поміщають на предметне скло, накривають покривним склом і розглядають під мікроскопом.
Вітальні методи спрямовані на знаходження живих кліщів, що має значення не лише для встановлення діагнозу, але й для оцінки ефективності проведеного лікування. З них найбільш широке застосування знайшли такі методи:
Метод Д. Приселкової: зіскрібок поміщають в лабораторну чашку або на предметне скло і додають подвійну за об’ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують роздавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі у гасі не гинуть до 4 годин).
Метод Алфімової: зіскрібок кладуть в лабораторну чашку, перевертають вверх дном і ставлять у термостат або на джерело тепла з температурою 45 °С. Через 10 хв. із зіскрібка виповзають нашкірники і шкіроїди, а через 30 хв. – свербуни. Потім кришку чашки розглядають під мікроскопом або під лупою.
У позитивних випадках у препаратах знаходять кліщів, німфи, личинки і яйця. Імаго роду демодекс червоподібної форми, довжиною 0,2-0,3 мм. Тіло в імаго і німф складається з ротового комплексу (гнатосоми), грудей (подосоми) і черевця (опістосоми), короткі трьохчленикові 4 пари ніг закінчуються кігітками. У личинок подосома й опістосома злиті в ідіосому (грудочеревний відділ), на місці ніг розташовуються 3 пари бугорків. Протонімфи веретеноподібної форми, довжиною до 0,5 мм, дейтонімфи лялечкоподібної, довжиною до 0,3 мм. Яйця D. canis - веретеноподібної форми, довжиною 0,07 - 0,09мм [12,13].
Кліщів демодекозних необхідно диференціювати від кліщів саркоптоїдних. Диференціація заснована на морфології збудників і їхній локалізації. При визначенні роду кліщів користаються спеціальною таблицею (Таблиця 1).
Виявлення дрібних червоподібний форми демодексів у зіскрібках шкіри в молодих короткошерстих собак дозволяє надійно диференціювати демодекоз від саркоптозу й отодектозу, крім того, варто відрізняти сухий демодекоз від: аутоімунного дерматозу, облисіння ендокринної природи, кон’юнктивіту, що супроводжується випаданням волосків навколо очей, грибкових захворювань шкіри: це особливо важливо, тому що в обох випадках ушкодження схожі і мають однакове розташування. Іноді обидва захворювання розвиваються одночасно [23].
Гнійний демодекоз варто відрізняти від: імпетиго молодих собак (гнійничкове захворювання), піодермії бактеріального походження, бактеріального фурункульозу, гнійних грибкових захворювань (Kerinos чи стригучий лишай). Довгостроково розвивається демодекоз, із сильною зміною загального стану по клініці іноді нагадує лейшманіоз.
Таблиця 1. Морфологія збудників коростяних захворювань тварин.
| Рід | Морфологія | Локалізація |
| 1 | 2 | 3 |
| Демодекс | Кліщі червоподібної форми, довжиною 0,2-0,3 мм, тіло складається з гнатосоми, подосоми, опістосоми, короткі трьохчленикові 4 пари ніг закінчуються кігтиками. | У волосяних цибулинах великої рогатої худоби шкіри голови, підгрудка, шиї, плеча, лопаток, спини, а також в овець - у шкірі вік, мошонки, у кіз - кінцівок, у свиней - у сальних залозах шкіри п'ятачка, щік, морди, внутрішніх поверхонь стегон, живота, у собак - у шкірі надбрівних дуг, губ, ліктьових суглобів. |
| Псороптес | Кліщі довгасто-овальної форми, довжиною 0,5-0,8 мм, видні неозброєним оком. Ноги довгі. У самки наявні присоски на 1, 2 і 4 парах ніг, у самця - на 1, 2 і 3 парах. | У коней, великої рогатої худоби, овець, кіз на шкірі шиї, лопаток, холки, попереку, крупа, іноді на боках, кінцівках вище скакального і ліктьового суглобів, а в кроликів на шкірі внутрішньої поверхні вушних раковин. |
| Хоріоптес | Кліщі довжиною 0,3-0,5 мм., овальної форми, ротовий апарат - підковоподібної. У самки наявні присоски на нечленистих стерженьках на 1, 2 і 4 парах ніг. У самця - на всіх кінцівках, ноги 4 пари в 2-3 рази менше 3 пари, опістомальні лопати з 4 довгими щетинками. | У коней, великої рогатої худоби, овець на шкірі путових суглобів і корені хвоста, а у баранів ще на шкірі мошонки, у кіз на різних частинах тіла з довгим шерстним покривом, у кроликів на шкірі внутрішньої поверхні вушних раковин і кінцівок. |
| Саркоптес | Кліщі довжиною 0,2-0,5 мм., округлої форми, гнатосома - клиноподібної. Ноги короткі, конічні, за конфігурацію тіла виступають 1 і 2 пари ніг. У самки наявні чашеподібної форми присоска на нечленистих стерженьках на 1 і 2 парі кінцівок; у самця - на 1, 2 і 4 парах ніг. На дорзальній поверхні наявні числені трикутної форми каудально спрямовані лусочки. | У коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, верблюдів, північних оленів, кроликів у шкірі голови, спини, боків, кінцівок, іноді живота, вушних раковин, а в хутрових звірів, собак у шкірі хвоста. |
| Нотоедрес | Кліщі довжиною 0,16-0,23 мм., схожі на кліщів роду саркоптес. Гнатосома маленька, розташована ближче до вентральної сторони. На дорзальній стороні в самки розташовані анальний і копулятивний отвори; у самця наявний тільки анальний. | У кроликів, собак, кішок на шкірі голови (спинка носа, навколо очей, чоло, основа і зовнішня поверхня вушних раковин), рідше шиї. |
| Отодектес | Кліщі довжиною 0,3-0,4 мм., по морфології схожі на кліщів роду хоріоптес. У самки ноги 4 пари рудиментовані, присоски маються на всіх кінцівках, опістомальні лопати слабко виражені і мають по 2 довгих і 2 коротких щетинки. | У хутрових звірів, собак, кішок на шкірі внутрішньої поверхні вушних раковин. |