У штаті клініки: директор, два лікарі ветеринарної медицини, чергові робітники – 8 осіб, два водії та студенти-волонтери.
Завданням притулку є:
- пропаганда захисту тварин;
- піклування про безпритульних тварин;
- відлов безпритульних тварин;
- стерилізація та проведення всіх лікувально-профілактичних заходів;
- допомога власникам подібних невеликих притулків, які утримують
собак та котів.
На території притулку розташовано 14 критих вольєрів для собак та один – для котів.
Висота стінок вольєрів становить 2 м, загальна площа вольєру – 12 м2, стінки між вольєрами і задні стінки суцільні, передні – сітчасті. Вольєри зачиняються з зовнішньої та внутрішньої сторін. В кожному вольєрі утримується від 4 до 6 собак, залежно від розмірів. Два вольєри призначені для цуценят від 2-х до 10-місячного віку. По досягненні 10 місяців їх переводять до дорослих собак.
У двох вольєрах карантинують собак з заразними та незаразними хворобами. У всіх вольєрах розміщені дерев’яні будки для тварин, де вони захищені від дощу та вітру.
На території притулку є кілька будок для собак, які не розміщені у вольєрах. Крім того, там є невелика будівля під офіс, для співробітників, а також будівля, в якій знаходиться кухня, 6 вольєрів для собак та кімната для котів. В цій кімнаті розміщені секції: карантинна, післяопераційна. Клітки та вольєри для новоприбулих тварин.
Клініка знаходиться в окремій будівлі. Має в своєму складі такі приміщення: операційну кімнату та 8 вольєрів для післяопераційного утримання тварин. В операційній кімнаті є два операційних столи, лампа, автоклав, сейф, апарат для штучного дихання, шафи для інструментів та ліків, бактерицидна лампа та холодильник для зберігання біопрепаратів. Є окрема кімната під склад. В кожному післяопераційному вольєрі розміщують по три тварини, в залежності від норову (добрий, злий). В приміщенні для вольєрів теж розташована бактерицидна лампа.
Годують тварин три рази на день. Раціон тварин є збалансованим за поживними речовинами та мінералами. Їжу розвозять за допомогою тачки.
Огорожа навколо притулку бетонна заввишки 2,5 метри. При в’їзді на територію обладнано санпропускник. Вхід сторонніх осіб на територію заборонений. Дозволяється заходити лише тим людям, які привели тварин на стерилізацію. Деяких тварин з притулку забирають люди для охорони власних будинків.
Трупи тварин знищують в біотермічній ямі, яка розташована на відстані 1 км від притулку.
3.3.1. ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ДЕМОДЕКОЗУ В м. КИЄВІ
Великий інтерес, з погляду епізоотології демодекозу, представляє вивчення поширеності кліща D. canis серед популяції собак, як у формі прихованого, так і формі клінічно виявленого носійства паразита (тобто у формі демодекозу - як хвороби). Залишаються невизначеними відсоток прояву демодекозу у формі хвороби в популяції собак, роль і співвідношення факторів, що сприяють розвитку демодекозу, як внутрішніх (порода, відповідно тип шкіри і шерсті, спадковість, вік, стан імунітету), так і зовнішніх (порушення гігієни шкіри, а також харчування, що супроводжують захворювання і фактори пригнічення імунітету).
За даними закордонних дослідників 10-50% дорослих собак є прихованими носіями кліща D. canis. У 80% випадків демодекоз зустрічається в чистопорідних собак. Демодекоз рідко зустрічається в собак до 3-х місяців і після 3-х років. Звичайно хвороба спостерігається у віці від 3-х місяців до 1 року. Демодекоз, що починається, як правило, в локальній формі - у 80% випадків має тенденцію до самовидужання, а в 20% випадків при генералізації процесу і приєднанні вторинної бактеріальної інфекції здобуває важкий, затяжний перебіг, відповідно, несприятливий прогноз і вимагає посиленої терапії. При виникненні демодекозу в собак старше 3-х років і особливо в літніх необхідно заглиблене клінічне обстеження на предмет виявлення супутніх хвороб. Хвороба має й економічне значення: лікування обходиться дорого (особливо при тривалому чи рецедивуючому перебігу); деякі виробники передаючи спадково генетичну схильність до демодекозу, дають заражене потомство, у такий спосіб сприяють поширенню паразитоносійства в популяції , а також прямо знижується цінність такого потомства.
За даними дослідників з України і країн СНД мають місце такі закономірності в епізоотології демодекозу. Питома вага демодекозу в структурі шкірної патології коливається в межах від 18% до 21,26%, при цьому ураження носили, як правило, асоційований характер з бактеріальною інфекцією (у 17,3%) і умовно патогенними грибами (у 0,34%) і їхньому одночасному сполученні (у 2,4%) випадків, а в чистому вигляді демодекоз зустрічався лише в 1,2%. Частка паразитарних уражень шкіри в собак у цілому складає: до 12%, а диференційовано по породах від 1,3% до 19,5%. Захворюваність на демодекоз безпородних собак склала - 4,2%, а чистопорідних, зокрема німецьких вівчарок, - 25%. Захворюваність арахнозами (у т.ч. демодекозом) переважає в зимово-весняний період і складає - 58 %.
Порівняти ці дані можна з показниками, що складають предмет даної роботи і приведеними в нижченаведених таблицях (див. Таблиця 2.).
Поголів'я дрібних домашніх тварин у м.Києві складало:
- на 1.01.2000р.: собак - 29 750, кішок - 1450;
- на 1.01.2001р.: собак - 32 259, кішок - 1350;
- на 1.01.2002р.: собак - 30 000, кішок - 1450.
Середній показник хворих демодекозом собак за період спостереження 56 місяців (за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва) складає 44,79 собаки в рік, а питома вага демодекозу стосовно інших захворювань шкіри в цілому, склала - 7,8%. Ці дані свідчать про те, що демодекоз у Києві є поширеною хворобою (Таблиця 3.).
У період спостережень 2000-2002 рр. виявилося що найчастіше демодекоз спостерігався у таких порід собак: німецька вівчарка, стаффордширський тер'єр, ротвейлер відповідно - 11,1; 10,5; 9,9% обстежених тварин. (Див. Таблицю 4.)
Таким чином, можна зобити наступні висновки:
- популяційний аналіз поширення і прояву демодекозу, дозволяє виділити вікові і породні групи ризику захворювання демодекозом (Див. Таблицю .), а відповідно вчасно діагностувати і лікувати дану патологію;
- ретельний облік собак хворих демодекозом і докладний аналіз генетичного споріднення дозволить безпомилково виділяти усередині породи - лінії тварин, схильних до прояву демодекозу і рекомендувати або виключення таких особин з подальшого розведення, або міри профілактики чи превентивного лікування;
- основою для успішного лікування є не тільки комплексний підхід у терапії (етіотропна і патогенетична терапія), але й у першу чергу варто організувати належний догляд за шкірою і шерстю та нормалізувати харчування.
Таблиця 2. Структура захворювань шкіри в собак і кішок в умовах м.Києва
(за даними звітів про роботу міської служби державної ветеринарної медицини).
| Роки спостереження | ||||||||||||
| 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | середнє | |
| Кількість клінічних оглядів собак на шкірні захворювання : | ||||||||||||
| - | 38123 | 35185 | 36772 | 33595 | 30365 | 29973 | 30827 | 35581 | 32316 | 33584 | 33739 | |
| Демодекоз | 56 | 45 | 68 | 60 | 75 | 108 | 88 | 85 | 96 | 83 | 97 | 78,3 |
| Стригучий лишай | 133 | 156 | 247 | 237 | 287 | 219 | 201 | 435 | 482 | 607 | 643 | |
| Короста | 34 | 28 | 60 | 81 | 61 | 14 | 28 | 52 | 79 | 128 | 186 | |
| Кількість клінічних оглядів кішок на шкірні захворювання : | ||||||||||||
| - | 3210 | 2012 | 2135 | 1819 | 1710 | 1443 | 1522 | 1951 | 1690 | 1922 | ||
| Демодекоз | - | - | - | - | - | - | - | - | 1 | - | - | |
| Стригучий лишай | 108 | 118 | 132 | 137 | 140 | 151 | 274 | 354 | 387 | 422 | 564 | |
| Короста | 42 | 93 | 145 | 224 | 206 | 257 | 320 | 350 | 395 | 368 | 532 | |
| Прийнято дрібних тварин | ||||||||||||
| із заразною патологією | 1576 | 2045 | 2769 | 3153 | 2493 | 2341 | 2942 | 3270 | 3357 | 3842 | 3409 | |
| із незаразною патологією | - | 20136 | 28949 | 26506 | 22269 | 15104 | 20589 | 18311 | 21352 | 27224 | 21477 | |
| Питома вага демодекозу стосовно захворювань дрібних тварин (%): | ||||||||||||
| -заразної етіології | 3,5 | 2,2 | 1,9 | 1,9 | 3,0 | 4,6 | 2,9 | 2,6 | 2,8 | 2,2 | 2,8 | 2,8 |
| -шкірним хворобам | - | 0,12 | 0,19 | 0,16 | 0,22 | 0,35 | 0,29 | 0,27 | 0,24 | 0,25 | 0,28 | 0,23 |
Таблиця 3. Структура захворювань шкіри в собак і кішок
(за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва).
| Захворювання шкіри | Липень-грудень 1997р | 1998р | 1999р | Листопад-грудень 2000р | 2001р | 2002р | Всього |
| Шкірні захворювання, обумовлені ектопаразитами | |||||||
| ДЕМОДЕКОЗ | |||||||
| собак | 20 | 16 | 11 | 23 | 76 | 63 | 209 |
| кішок | - | - | - | - | 2 | 1 | 3 |
| ІНШІ АРАХНОЕНТОМОЗИ: | |||||||
| Триходектоз | 1 | - | - | 2 | 10 | 16 | 29 |
| Саркоптоз | - | 1 | - | - | - | 1 | 2 |
| Псороптоз | - | - | - | - | 2 | - | - |
| Нотоедроз | - | - | - | - | - | 2 | 2 |
| Хейлетиельоз | - | - | - | 1 | - | 1 | 2 |
| ГРИБКОВІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ: | |||||||
| Дерматомікози | 3 | 7 | 33 | 29 | 326 | 299 | 697 |
| Трихофітія | 19 | 11 | 14 | 14 | 82 | 42 | 182 |
| Мікроспорія | 2 | 4 | 1 | 7 | 16 | 31 | 61 |
| Парша | - | - | - | 3 | - | 1 | 4 |
| Пітіроспороз* | - | - | - | - | - | 15 | 15 |
| УРАЖЕННЯ ШКІРИ НЕЗАРАЗНОЇ ЭТІОЛОГІЇ | |||||||
| 9 | 10 | 35 | 91 | 422 | 335 | 902 | |
| у т.ч. алергічної природи | - | - | - | 9 | 197 | 217 | 423 |
| ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ: | |||||||
| Екзема | - | - | - | - | 85 | 130 | 215 |
| Піодермії | - | - | - | 2 | 66 | 59 | 127 |
| Запалення зовнішнього слухового проходу | - | - | 1 | 11 | 56 | 152 | 220 |
| у т.ч. отодектоз | - | - | 1 | 2 | 5 | 41 | 49 |
| ВСЬОГО: | 54 | 49 | 95 | 183 | 1143 | 1148 | 2672 |
*ураження шкіри дріжджовим грибком Malassezia.