Смекни!
smekni.com

Уголовное право (стр. 2 из 3)

"Преступность и наказуемость деяния определяются законом, действовавшим во время совершения данного деяния.

Закон, устраняющий наказуемость деяния или смягчающий наказание, имеет обратную силу, то есть распространяется с момента вступления его в силу также на деяния, совершенные до его издания. Закон, устанавливающий наказуемость деяния или усиливающий

наказание, обратной силы не имеет".

На наш взгляд, в Уголовном кодексе законодатель достаточно четко указал, что обратной силой считается применение за нарушение санкций в том размере, который установлен уже после совершения соответствующего деяния.

Как было показано, Конституция запрещает обратное действие законов, ухудшающих положение физических лиц. При этом часть первая ст. 58 Конституции Украины в силу ст. 8 Конституции имеет приоритет над прочим законодательством. Из этих положений следует, что часть вторая ст. 11 Закона "О системе налогообложения" не может применяться в отношении граждан в случае увеличения штрафов.

Юридические же лица, как это следует из Закона "О системе налогообложения", будут вынуждены уплатить новые большие штрафы (если таковые введут), и вот им-то Конституция в таком случае уже не поможет[1].

3. Стаття 148-2 Ухилення від сплати податків в редакції закону від 28.01.94

Ухилення від сплати податків шляхом умисного неподання податкових декларацій, та розрахунків або приховування (зниження) об’єктів оподаткування вчинені службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, якщо ці дії завдали шкоди державі у великих розмірах

- карається позбавленням волі на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті ж дії вчинені особою раніше судимою за ухилення від сплати податків, або якщо завдали державі шкоди в особливо великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк від двох до 10 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Стаття 148-2. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів в редакції законуот від 05 лютого 1997 року.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

- карається виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попереднім зговором групою осіб, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення, від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Проаналізувавши дві статті в різних редакціях закону можна зробити що санкція статті 148-2 ч. 2 в редакції закону від 28.01.94 більш м’яка, тому як нижча межа терміну позбавлення волі два роки, а в редакції закону від 05 лютого 1997 року ч. 3 п’ять років.

4. Час скоєння злочину визначемо у відповідності до статті 6 КК України: - злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння, тобто 01 березня 1996 року.

5. Зробивши аналіз викладених вище питань можна зробити висновок, що клопотання адвоката необхідно задовольнити перекваліфікувавши дію обвинувачених на ч. 2 ст 148-2 КК України, так як закон у цьому випадку має зворотню силу.

Задача № 2.

Крамаренко, находясь в нетрезвом состоянии, на почве личных неприязненных отношений причинил тяжкие телесные повреждения своей соседке Климовой.

Было установлено, что Крамаренко страдает хронической, душевной болезнью - эпилепсией, однако во время совершения преступления в состоянии эпилептического припадка не находился.

1. Что такое невменяемость, и какими критериями она характеризуется?

2. Можно ли признать, что Крамаренко совершил преступление в состоянии невменяемости?

3. Может ли быть Крамаренко назначено наказание в виде лишения свободы, если нет, то какие меры должны быть к нему применены?

Відповідь:

У відповідності до статті 12 УК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

У нашому випадку особа не знаходилась в стані неосудності – тобто усвідомлювала та керувала своїми діями, відповідно Крамаренко скоїв злочин у стані осудності. Психічний розлад, не виключаючий осудності, враховується судом при призначенні покарання та може служити для призначення примусових заходів медичного характеру ( ст. 13 УК України )

Задача № 3.

Чернов, находясь в состоянии опьянения, в кафе приставал к посетителям, нецензурно ругался и угрожал им. Когда в кафе зашел Голован и сделал ему замечание, тот ударил Голована кулаком в лицо и одновременно подставил ему ногу. Потеряв равновесие, Голован упал, ударился головой о бетонный пол, вследствие чего получил травму головы и вскоре умер.

Чернов был осуждён за злостное хулиганство и умышленное причинение тяжкого телесного повреждения, вследствие которого наступила смерть потерпевшего. Адвокат Чернова, обжаловавший приговор считал квалификацию второго преступления ошибочной.

1. Что такое субъективная сторона преступления, и какие признаки её характеризуют?

2. Что такое вина, чем определяется её содержание, сущность, степень и формы?

3. Дайте анализ субъективной стороны преступлений, совершённых Черновым.

4. Правильно ли решение суда о квалификации второго преступления?

Відповідь:

У відповідності до статті 7 УК України злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

Субъективная сторона характеризует внутреннюю (психическую) сторону преступления, т.е. отношение психики лица к совершаемому им общественно опасному деянию и к его последствиям. Субъективную сторону преступления образуют:

а) вина (в форме умысла или неосторожности);

б) мотив (т.е. побуждения, которыми руководствовалось лицо при

совершении преступления);

в) цель, которую лицо преследовало при совершении преступления.

В рамках общего понятия состава преступления все признаки характеризующие элементы преступления принято подразделять на обязательные и факультативные.

Обязательные признаки - это признаки присущие всем без исключения составам преступления. В каждом преступлении должны быть установлены:

а) конкретный объект;

б) общественно опасное деяние в виде действия или бездействия;

в) вина в форме умысла или неосторожности;

г) возрастные признаки субъекта преступления и его вменяемость.

Без этих признаков не может быть состава преступления.

Факультативные признаки - это признаки свойственные не всем, а лишь отдельным составам преступлений или группам составов.

К факультативным признакам относятся:

а) признаки специального субъекта;

б) мотив;

в) цель;

г) последствия преступления;

д) причинная связь между деянием и его последствиями, а также обстоятельства, характеризующие время, место, способ, обстановку, орудие и средства совершения преступления.

Такое подразделение признаков состава на обязательные и факультативные возможно только при анализе общего понятия преступления. В конкретном же составе преступления нет необходимых, т.е. обязательных и факультативных признаков, здесь все признаки необходимы. Нужно также иметь в виду, что признаки состава преступления нельзя сводить лишь к признакам указанным в диспозиции статей Особенной части УК. И сам состав преступления нельзя сводить к диспозиции. Ни одна диспозиция не содержит описания всех признаков конкретного состава преступления. Содержание признаков конкретного состава преступления может быть правильно раскрыто лишь путем анализа соответствующих норм Общей и Особенной части УК и систематического толкования закона.