Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житловою і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації [ст.4І ЗКУ]. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власті, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянам багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації [ст.42 ЗКУ].
Основним завданням кадастру земель населених пунктів є отримання інформації, її обробка і видача даних про кількісний та якісний склад земель, їх юридичний статус, форми власності, функціональне призначення. Основними об'єктами кадастру земель населених пунктів є земельні ділянки, для яких наводяться дані про їх власників чи користувачів. місцеположення, геометричні розміри, юридично-правовий статус, функціональне використання, їх економічну оцінку.
Місто Феодосія розташоване на рівнинному південному сході Криму в степовій зоні в південностеповій Керченській провінції. Для міста характерні такі типи ґрунтів:
Чорноземи південні залишково солонцюваті на лесових породах. Сформовані на лесових породах вододільних плато, схилів і стародавніх терас. Гумусовий горизонт зазвичай становить 50-55 см, та містить від 3 до 4% гумусу. Карбонати у вигляді міцелію спостерігаються з глибини 50 см, набуваючи на глибині 80-120 см вигляду біло зірки. Південний чорнозем вимагає фосфорних добрив. У зв'язку з важким (глинистим) механічним складом південний чорнозем під час дощу запливає, а при висиханні покривається кіркою. Незважаючи на це, південний чорнозем є все ж таки кращим ґрунтом рівнинного Криму. Він може, за умовою вірної агротехніки, забезпечити гарні врожаї зернових (озимої пшениці, ячменя), кукурудзи, винограду, технічних культур.
Чорноземи переважно солонцюваті на важких глинах. Розвиваються на глинах, часто засолених, що зумовлює формування солонцевого процесу. Порівняно з іншими чорноземами містять менше гумусу, мають гірші водно-фізичні та фізико-хімічні властивості.
Темно-каштанові з солончаками. Розміщені головним чином на лесах. Гумусований профіль сягає 50-55 см (вміст гумусу 2,5-3%). Як правило не засолені до глибини 1,5 м. У складі обмінних катіонів переважає кальцій. Вміст обмінного натрію не перевищує 0,1-0,5 мг-екв на 100 г ґрунту, але при зрошенні збільшується, що призводить до вторинного осолонцювання, тому необхідні профілактичні проти солонцеві заходи.
Болотні ґрунти на алювіальних, делювіальних відкладах. Трапляються в зниженнях зандрових рівнин, притерасових зниженнях із близьким заляганням підґрунтових вод. Оглеєна більша частина профілю. Як правило, добре гумусовані, мають значні запаси поживних речовин, але через незадовільний водоповітряний режим їх не використовують для вирощування культурних рослин. Території з цим ґрунтами використовуються як природні кормові угіддя.
Середній бал бонітету ґрунтів Феодосії становить 37. Валовий вміст кобальту в ґрунтах становить 15,1 мг/кг ґрунту, міді - 41-60 мг/кг, цинку - 61-80 мг/кг ґрунту.
Кадастрове зонування - встановлення меж кадастрових округів, територіальних зон, кадастрових зон і кварталів та присвоєння ним кадастрових номерів.
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Кадастровий округ - частина території у межах якої ведеться земельний кадастр на місцевому рівні. Кадастровий округ створюється в межах району, міста обласного значення, міст Києва та Севастополя.
Встановлення меж і визначення розташування здійснюється за допомогою кадастрових зйомок.
Кадастрова зона - це сукупність земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території сільської, селищної ради або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. (max - 99)
Кадастровий квартал - компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. (max - 999)
Порядок кадастрового зонування території визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Кадастрове зонування території здійснюється з метою встановлення територіальних зон та створення ІКК.
Земельна ділянка є первинним об’єктом ЗК і основною земельно-кадастровою одиницею. Визначення, систематизація, аналіз відомостей про земельну ділянку проводиться на базовому рівні.
Відповідно до ст.79 ЗКУ "Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки, необхідні для зведення будівель і споруд", тому під межею слід розуміти прямовисну площину, яка проходить через розмежувальні знаки двох суміжних ділянок.
Відповідно до вказівки Держкомзему України від 20.03.02 р. № 12 "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель" впродовж 2002 року були складені та затверджені індексні кадастрові плани. На сьогоднішній день в рамках кадастрового зонування проводиться постійна ідентифікація земельних ділянок. Так, в Україні з 2004 року впроваджено і функціонує програмний комплекс „Інформаційна система Земельні ресурси”. Майже щомісяця проводиться накопичення і узагальнення на обласному рівні комплексних даних про земельні ділянки, які містять не лише кадастровий номер земельної ділянки, а й відомості про правовий статус земельної ділянки, підстави набуття права, вид цільового використання, назву угідь, інформацію про суб’єкт права власності.
Земельна ділянка це - частина земної поверхні, з певним місцем розташування і визначеними для неї правами. У ст.79 Земельного кодексу України дано визначення земляної ділянки як об’єкту права власності. Є ще й інше, яке визначає земельну ділянку як матеріальний предмет. Тобто, земельна ділянка - частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні і юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.
Як відомо, документом, що встановлює право власності на певну земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Право користування земельною ділянкою підтверджується або державним актом на право постійного користування, або договором оренди земельної ділянки (тимчасове користування).
Державні акти на право власності і на право постійного користування видаються після виготовлення технічної документації. Одним з документів у пакеті технічної документації є кадастровий план земельної ділянки.
Кадастровий номер - це унікальний номер, який ніколи не повторюється і може бути привласнений тільки одній земельній ділянці.
Кадастровий номер земельної ділянки привласнюється за наступним принципом. Земельна ділянка розташовується на певній території. Відповідно ця територія належить або до якогось населеного пункту, або знаходиться в якихось адміністративно-територіальних межах. Виходячи з принципу адміністративно-територіальної підлеглості території, на якій розташована земельна ділянка, і визначається його кадастровий номер. При цьому, головним керівництвом для цього визначення служить методика яка містить єдині для всіх спеціальні критерії.
Кадастровий номер унікальний ще й тим, що він зберігається впродовж всього терміну, поки земельна ділянка існує.
При цьому, зміна власника земельної ділянки не спричиняє за собою зміну кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки може бути змінений у випадках:
* Розділу земельної ділянки.
* Об’єднання з іншою земельною ділянкою.
* Перепідпорядкування земельної ділянки іншій адміністративно-територіальній одиниці.
Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має наступну ієрархічну структуру:
│КОАТУУ│: │НКЗ│: │НКК│: │НЗД│;
де, КОАТУУ - код адміністративно-територіального устрою України;
НКЗ - номер кадастрової зони;
НКК - номер кадастрового кварталу;
НЗД - номер земельної ділянки.