Переселенняселян.
УрядСтолипінапровівісеріюновихзаконівпропереселенняселяннаоколиці. Можливостіширокогорозвиткупереселеннябулизакладенівжевзаконі 6 червня 1904 року. Цейзаконвводивсвободупереселеннябезпільг, аурядудавалосяправоприйматирішенняпровідкриттявільногопільговогопереселеннязокремихмісцевостейімперії, "виселеннязякихпризнавалосяособливобажаним". Упершезаконпопільговомупереселеннюбувзастосованийв 1905 році: уряд "відкрив" переселеннязПолтавськоїіХарківськоїгуберній, деселянськийрухбувособливошироким.
Занаказомвід 10 березня 1906 рокуправопереселенняселянбулонадановсімбажаючимбезобмежень. Урядасигнувавчималікоштинавитратипоприлаштуванніпереселенцівнановихмісцях, наїхмедичнеобслуговуванняісуспільніпотреби, напрокладкудоріг. У 1906-1913 рокахзаУралпереселилося 2792,8 тисяччоловік. Кількістьселян, щонезумілипристосуватисядоновихумовівимушенихповернутися, становила 12% відзагальногочислапереселенців. Підсумкипереселенськоїкомпаніїбулинаступними. По-перше, заданийперіодбувздійсненийвеличезнийстрибоквекономічномуісоціальномурозвиткуСибіру. Такожнаселенняданогорегіонузарокиколонізаціїзбільшилосяна 153 %. ЯкщодопереселеннявСибірвідбувалосяскороченняпосівнихплощ, тоза 1906-1913 рокивонибулирозширеніна 80%, втойчасяквєвропейськійчастиніРосіїна 6,2%. ПотемпахрозвиткутваринництваСибіртакожобганявєвропейськучастинуРосії.
Кооперативнийрух.
Позикиселянськогобанкунемоглиповністюзадовольнитипопитселянинанагрошовумасу. Томузначнепоширенняотрималакредитнакооперація, якапройшлавсвоємурушеннідваетапи. Напершомуетапіпереважалиадміністративніформирегулюваннявідносиндрібногокредиту. Створюючикваліфікованікадриінспекторівдрібногокредитуіасигнуючизначнікредитичерездержавнібанкинапервинніпозикикредитнимтовариствамінаподальшіпозики, урядстимулювавкооперативнерушення. Надругомуетапісільськікредитнітовариства, нагромаджуючивласнийкапітал, розвивалисясамостійно. Урезультатібуластворенаширокамережаінститутівдрібногоселянськогокредиту, ссудозберігальнихбанківікредитнихтовариств, щообслуговувалигрошовийоборотселянськихгосподарств. До 1 січня 1914 рокукількістьтакихустановперевищило 13 тисяч. Кредитнівідносинидалисильнийімпульсрозвиткувиробничих, споживчихізбутовихкооперативів. Селянинакооперативнихначалахстворювалимолочніімасленіартілі, сільськогосподарськітовариства, споживчілавкиінавітьселянськіартільнімолочнізаводи.
Агрокультурнізаходи.
Однієюзголовнихперешкоднашляхуекономічногопрогресуселабуланизькакультураземлеробстваінеписьменністьпереважноїбільшостівиробників, звиклихпрацюватизазагальномузвичаєм. Урокиреформиселянамнадаваласяширокомасштабнаагроекономічнадопомога. Спеціальностворювалисяагропромисловіслужбидляселян, якіорганізовувалиучбовікурсипоскотарствуімолочномувиробництву, впровадженнюпрогресивнихформсільськогосподарськоговиробництва. Багатоувагиприділялосяіпрогресусистемипозашкільноїсільськогосподарськоїосвіти. Якщов 1905 роцічислослухачівнасільськогосподарськихкурсахстановило 2 тисячічоловік, тов 1912 році - 58 тисяч, анасільськогосподарськомучитанні - відповідно 31,6 тисячі 1046 тисяччоловік.
Уцейчассклаласядумка, щоаграрніреформиСтолипінапривелидоконцентраціїземельногофондуврукахнечисленногобагатогопрошаркувнаслідокобезземелюванняосновноїмасиселян. Дійсністьпоказалазворотнє - збільшенняпитомоїваги "середніхшарів" вселянськомуземлекористуванні. Цедобревиднозданих, приведенихвтаблиці. Уперіодреформиселяниактивнокупувализемлюізбільшувалисвійземельнийфондщорічнона 2 млн. десятини. Такожселянськеземлекористуванняістотнозбільшувалосязарахунокорендипоміщичихіказеннихземель.
| Проміжокчасу | Безземельні | Маючіначоловічудушунаселення | |
| До 3 десятин | Більше 3 десятин | ||
| 1885-1903 | 10,9 | 61,5 | 27,6 |
| 1906-1912 | 16,3 | 68,4 | 13,3 |
Результатиреформи.
Результатиреформихарактеризуютьсяшвидкимзростаннямаграрноговиробництва, збільшеннямємкостівнутрішньогоринку, зростаннямекспортусільськогосподарськоїпродукції, причомуторгівельнийбалансРосіїнабуваввсебільшактивногохарактеру. Урезультатівдалосянетількививестисільськегосподарствозкризи, алеіперетворитийоговдомінантуекономічногорозвиткуРосії. Валовийприбутокусьогосільськогогосподарствасклавв 1913 році 52,6% відзагальногоВП. Прибутокусьогонародногогосподарствазавдякизбільшеннювартості, створеноївсільськомугосподарстві, зрісвпорівняльнихцінахз 1900 по 1913 рокина 33,8%.
Диференціаціявидіваграрноговиробництвапорайонахпривеладозростаннятоварностісільськогогосподарства. Тричвертівсієїпереробленоїіндустрієюсировинипоступаловідсільськогогосподарства. Товарооборотсільськогосподарськоїпродукціїзбільшивсязаперіодреформина 46%.
Щебільше, на 61% впорівнянніз 1901-1905 роками, зрісвпередвоєннірокиекспортсільськогосподарськоїпродукції. Росіябуланайбільшимвиробникоміекспортеромхлібаільону, рядупродуктівтваринництва. Так, в 1910 роціекспортросійськоїпшеницістановив 36,4% загальногосвітовогоекспорту.
Однакнебуливирішеніпроблемиголодуіаграрногоперенаселення. Країнапоколишньомустраждалавідтехнічної, економічноїікультурноївідсталості. ТаквСШАвсередньомунафермуприходилосяосновногокапіталуврозмірі 3900 карбованців, авєвропейськійРосіїосновнийкапіталсередньогоселянськогогосподарстваледведосягав 900 карбованців. НаціональнийприбутокнадушусільськогосподарськогонаселеннявРосіїскладавприблизно 52 карбованціврік, авСША– 262 карбованці.
Темпизростанняпродуктивностіпрацівсільськомугосподарствібулипорівняноповільними. УтойчасяквРосіїв 1913 роціотримували 55 пудівхлібазоднієїдесятини, вСШАотримували 68, уФранції - 89, авБельгії - 168 пудів. Економічнезростаннявідбувалосяненаосновіінтенсифікаціївиробництва, азарахунокпідвищенняінтенсивностіручноїселянськоїпраці. Алевдосліджуванийперіодбулистворенісоціально-економічніумовидляпереходудоновогоетапуаграрнихперетворень - доперетвореннясільськогогосподарствавкапіталомісткий, технологічнопрогресивнийсекторекономіки.
Причининевдачіаграрноїреформи.
Рядзовнішніхобставин (смертьСтолипіна, початоквійни) перервалистолипінськуреформу.
Всього 8 роківпроводиласяаграрнареформа, азпочаткомвійнивонабулаускладнена - і, яквиявилося, назавжди. Столипінпросивдляповногореформування 20 роківспокою, алеці 8 роківбулидалеконеспокійними. Однакнескладністьперіодуінесмертьавторареформи, булипричиноюкрахувсьогопідприємства. Головніцілідалеконебуливиконані. Введенняприватноїподвірноївласностіназемлюзамістьгромадськоївдалосяввеститількиучвертіобщинників. Невдалосяітериторіальновідірвативід "миру" заможнихгосподарів, такякнахуторськихдільницяхпоселялисяменшезаполовинукулаків. Переселеннянаоколицітаксамоневдалосяорганізувативтакихрозмірах, якізмоглибістотновплинутиналіквідаціюземельноїтіснотивцентрі. Всецепровіщалокрахреформищедопочаткувійни, хочїївогнищепродовжувалотліти, щопідтримуєтьсявеличезнимчиновничимапаратомначолізенергійнимприємникомСтолипіна - головнимкеруючимземлеустроєміземлеробствомА.В.Кривошеїним.
Причинкрахуреформбулодекілька: протидіяселянства, нестачакоштів, щовиділяютьсяназемлеустрійіпереселення, поганаорганізаціяземлерозпоряднихробіт, підйомробочогозрушенняв 1910-1914 рр. Алеголовноюпричиноюбувопірселянствапроведеннюновоїаграрноїполітики. Незважаючинасприятливіекономічні, ідеологічнііполітичніобставини, Столипінздійсниввсежрядпомилок, щопоставилийогореформипідзагрозуневдачі. ПершоюпомилкоюСтолипінабулавідсутністьпродуманоїполітикивідносноробітників. ЯкпоказавдосвідПруссії, длявдалогопроведенняконсервативноїполітикинеобхіднобулопоєднуватижорсткірепресіїповідношеннюдореволюційнихпартійзодночаснимизусиллямивобластісоціальногозабезпеченняробітників. УРосіїж, незважаючиназагальнийекономічнийпідйом, завсіцірокинетількижиттєвийрівеньробітниківніскількинепідвищився, алеісоціальнезаконодавстворобилосвоїпершікроки. Закон 1906 р. продесятигодиннийробочийденьмайженезастосовувався, рівноякізакон 1903 р. прострахуванняробітників, щоотрималикаліцтванапідприємстві. Дозволеніпрофспілкизнаходилисяпідпильнимконтролемполіціїінекористувалисядовір'ямсередробітників. Тимчасомкількістьробітниківпостійноіпомітнозростала. Новепоколіннявиявилосявельмиприхильнимдосприйняттясоціалістичнихідей. Очевидно, Столипінневіддававсобізвітувзначенніробочогопитання, якезновоюсилоюповсталов 1912 р.
ДругоюпомилкоюСтолипінасталоте, щовіннепередбачувавнаслідківінтенсивноїрусифікаціїнеросійськихнародів. Столипіннеприховувавсвоїнаціоналістичніпереконання; одногоразуназасіданніДумивінрізковідповівпольськомудепутатуДмовському, щошануєза "вищещастябутипідданимРосії". Вінвідкритопроводивнаціоналістичнувеликоросійськуполітикуі, природно, поставивпротисебеіцарськогорежимувсінаціональніменшини. Фінляндіясталапритулкомдлябагатьохопозиціонерів. Столипінаобурювало, щосеймФінляндіїскладавсяпереважнозсоціалістівілібералів. У 1908 р. вінбезуспішноспробувавобмежитиповноваженнясейму, двічірозпускавйого, апотімзновуввіввкраїніколишнідиктаторськіметоди. До 1914 р. неприязньфіннівдо "російськихокупантів" сталаповсюдною. ЩостосуєтьсяПольщі, тамситуаціябуласкладнішою, оскількивідношенняполяківдоРосіїнебулоодностайним. ЧастинаполяківпідкерівництвомДмовськогонамагаласядобитисядлясвоєїкраїнибільшоїавтономії. Іншачастина, керованаПілсудським, вимагалаповноїнезалежності. Столипінзакривпольськомовнішколи, авмістахнасадивмуніципальніустановизпереважаннямросіянщослужать. НаУкраїні, депресаівищіучбовізакладизазналинасильницькоїрусифікації, росланаціональнасамосвідомістьукраїнськоїеліти, засновананарозумінніекономічногомогутностікраю, щосталажитницеюііндустріальнимцентромвсієїімперії. Царськівластіжорстокопереслідувалиукраїнськихнаціоналістів, щоорганізувалиСоюззвільненняУкраїниіпритулки, щознайшливГаліції, щовходитьдоскладуАвстро-Угорщини. Австрійськівластіохочепротегувалиукраїнськимнаціоналістам, бажаючивсілякоперешкодитиросійськійвладівпомстузапідтримкувБогеміїінаБалканахантиавстрійськихнастроївмалихслов'янськихнародів. ПритихжепричинахтюркськіменшининатериторіїАзербайджану, щооб'єдналисявпартію "Муссават" ( "Рівність"), рішучепішлиназближеннязоновленоюпіслямладотюркськоїреволюціїТуреччиною. Частинамусульманськоїінтелігенціїтатарськогопоходження, щопроживаєнатериторіїКримуінаНижнійВолзі, намагаласявідродититюрксько-татарськуцивілізацію, домагаючисьїївизнаннянарівнізросійською. Царськийуряд, природно, небажавйтинаподібніпоступки, вважаючимусульманськінародислаборозвиненими. ВонотакожзаохочуваловпровадженняросійськихколонізаторівіпереселенціввСереднюАзіюнеменшжорстко, ніжцеробилиіншієвропейськідержави-завойовникиповідношеннюдокраїнАзіїіАфрики. Столипінздійснивпомилкуівпитанніпрозапровадженнюземстввзахіднихгуберніях (1911 р.), внаслідокчоговінпозбавивсяпідтримкиоктябристів. Справавтому, щозахіднігуберніїекономічнопродовжувализалежативідпольськоїшляхти. Щобукріпитивнихположеннябілоруськогоіросійськогонаселення, щоскладалибільшість, Столипінвирішивзаснуватитамземськуформуправління. Думаохочейогопідтримала, однакдержавнарадазайнялазворотнупозицію - класовіпочуттясолідарностізшляхтоювиявиласясильнішиминаціональних. СтолипінзвернувсязпроханнямдоМиколи II перерватироботуобохпалатнатридні, щобзацейчасурядтерміновоухваливновийзакон. ЗасіданняДумибилиприпиненіізаконприйнятий. Однакданапроцедура, щопродемонструвалазневагудержавноївладидовласнихустанов, привеладорозколуміжурядомінавітьсамимипомірнимилібералами. Самодержавствопоставилосебевізоляцію, відтеперйогопідтримувалипредставникинадтоправихнаціоналістичнихкіл. СтолипінжевтративпідтримкуМиколи II, якомуявнопретиломатитакогозаповзятливогоміністра, звинувачениминадтоправимипротивниками, щокористуютьсявпливомпридворі, вбажанні "експропріювативсіхпоміщиківвзагалі" задопомогоюаграрноїреформи. 18 вересня 1911 р. СтолипінбувубитийуКиєвіоднимзподвійнихагентів, якимиполіціянаповнилареволюційніорганізації. Йогосмертьозначалапоразкуостанньоїспробисвідомогоіцілеспрямованогооновленняполітичноїсистемивкраїні. Будучиконсервативною, вонавсежбуланепозбавленатворчоїдумки.