Міністерство науки і освіти Украіни
Одеський Національний Політехнічний Університет
Кафедра історії і етнографії Украіни
РЕФЕРАТ
на тему: «П.А.Столипін та його аграрна реформа в Україні»
Виконала студентка групи
ОЕ-035
Одеса
2004
Зміст
Вступ.................................................................................................................3
1. Коротка біографіяП.А.Столипіна........................................................4
2. Столипін і Дума.......................................................................................6
3. Столипінська реформа..........................................................................9
4. Руйнування общини і розвиток приватної власності...........................11
5. Селянський банк......................................................................................12
6. Переселення селян....................................................................................13
7. Кооперативний рух.................................................................................14
8. Агрокультурні заходи..............................................................................14
9.Результати реформи..................................................................................15
10.. Причини невдачі аграрної реформи...................................................17
Висновок..........................................................................................................20
Список літератури...........................................................................................22
Вступ
Яобралацютему, томущохотіла, якомоганайбільшедізнатисяпрореформипроведенніСтолипіним, протуситуацію, якавідбуваласяв 19 ст., аджецеєнемаловажноючастиноюнашоїісторії.
Проблемареформуваннянашоїдержавивбільшійчименшійстепеніхвилюємайжекожногогромадянинакраїни. Питанняподоланняперехідногоперіодувизиваютьпалкісуперечкиупровіднихекономістівкраїни, інетільки.
Метоюцієїроботиябхотілазрозумітизусієювідповідальністюреформаторськийкурсминулогоісьогоднішньогоурядукраїни.
Вжедавновідомо, щореальнірезультатиреформ, якінайбільшоб’єктивніїхоцінки, з’являютьсяневідразу, атількичерездеякийпроміжокчасу. Ітомувсітруднощіїхпорозуміннявипливаютьвперіод, колиреформитількипочинаються, тількинабираютьтемп.
Міжтимісторичнийдосвідпредставляєсобоюневичерпнеджерелоцінноїінформації: економічно-історичнихприкладів. Якщомовайдепрореформаторськудіяльність, томожназвпевністюговорити, щонаосновіцихприкладівможливовдеякіймірінаблизитисядорозуміннясучаснихреформ, аудеякихвипадкахіпередбачити, спрогнозуватипринциповийнапрямїхрозвиткуумайбутньому. Тутдоречнододати, щонажаль, ціннийісторичнийдосвідінколизалишаєтьсянепотрібним: мизновуповторюємопомилкиминулого, щобнашінащадкивсвоючергусвоєчасно«забули»пронашіпомилки. Хочетьсявірити, щоекономічнийдосвідминулоговсежтакибудемаксимальновикористаний.
Темаданноїроботидужедобревисвітленанаукою, причомудужешироко. Інтересдореформаторівминулогопідвищенийвзв’язкузневдачамиреформаторівсучасності.
Неминулоіпівстоліттявідчасупроголошенняселянськоїреформи 1861 р., якцарськийуряд, поштовхуваниймасовимселянськимрухом, щонабувнаймогутнішогорозмахувУкраїнінапередоднітаврокидемократичноїреволюції 1905-1907 рр., змушенийбувзновузайнятисяпроблемамисела.
Українськеселомалонизкуособливостей, щовідрізнялийоговідросійського. Так, вУкраїнііндивідуальнесільськеземлеволодінняпереважалонадобщинним. Селянськігромадибулислабкимийневідігравалитуттакоїролі, якуросійськомуселі. Спадковеіндивідуальнеземлеволодінняохоплювало 96,5% селянськихгосподарствПравобережжя, 82,1% наПолтавщині, 68% уЧернігівськійгубернії. ГромадськаформаземлекористуваннявУкраїнінеприжилася, атам, деїїпримусовонасаджували, виникавактивнийспротивнаселення.
Аніреформи, анірозвитоккапіталістичнихвідносиннезмоглиістотнозмінитисоціальнуструктурувУкраїні. Навітьнарубежістоліть 93% українцівзалишилисяселянами, щовизначальнимчиномвпливалонасвідомість , культуру, побут, системуморальнихцінностейукраїнськогонароду.
Післяреформи 1861 р. триваламайновадиференціаціяукраїнськогосела. В 1905 р. 54% селянськихгосподарствмалиблизько 6 десятинземлі , 29,4%- від 6 до 10 десятин, 16,6%- понад 10 десятиннадільноїземлі. Водночассотнітисячселяннемалинемализемлійпоповнювализагіннайманихпролетарів. Наприкінці XIX вУкраїніналічувалося 2 млн. сільськогосподарськихробітників. Типовоюкартиноюпореформеногожиттятутсталиюрбизаробітчаннадорогах.
Великачастказемельногофондузосередиласяврукахвеликихвласників. ВУкраїніземлевласникмавусередньомупо 930 десятинземельнихугідь.
Небезпекасоціальнихпотрясіньпримусилаурядшукатиновішляхивирішенняаграрногопитання.
КороткабіографіяП.А.Столипіна
ПетроАркадійовичСтолипін - виходецьзстарогодворянськогороду, відомогозкінця XVI століття, рідСтолипінихдавРосіївідомихполітичнихталітературнихдіячів. БабуняМ.Ю. Лермонтова - вродженаСтолипіна. Прадід–сенаторА.А. Столипін–другМ.М. Сперанського, найбільшогодержавногодіячапочатку XIX століття. БатькоСтолипіна–АркадійДмитрович–учасникКримськоївійни, другЛ.Н. Толстого, якийпровідувавйоговЯснійПоляні. Мати–АннаМихайлівна–вродженаГірчакова–племінницяканцлераРосіїА.М. Гірчакові, однокласницяА.С. Пушкінаполіцею. ЖінкаП.А.Столипіна–правнучкаА.В.Суворова. Такимчином, РодинаСтолипінихв XIX - XX століттяхбулавродиннихвідносинахідружбізвидатнішимилюдьмиРосії. РодинаП.А.СтолипінаволоділамаєткамивНижегородській, Казанській, ПензенськійіпізнішеКаунаськійгуберніях.
ПетроАркадійовичв 1881 р. несподіванодлябагатьохпоступивнафізико-математичнийфакультетПетербурзькогоуніверситету, десзахопленнямвивчавфізику, геологію, ботаніку, зоологію, астрономію.
В 1884 р. ввіці 22 роківСтолипінзакінчивприроднийфакультетПетербурзькогоуніверситету. Післязакінченіуніверситетувінслужитьвміністерствідержавногомайна, алечерезрікпереводитьсядоМВСіпотрапляєтудиватажкомдворянвРовенськугубернію. Столипінбуврадийцьомупризначенню, вонодопомоглойомурозкритисяіяклюдині, іякгарномукерівнику. Вінподовгурозмовлявзселянамиітомудобрезнав
проблемиякіїхтривожили. Незабаромвінзавівсвоєгосподарство. ЙогодочкаМ.П. Бокписала: "Мойотецоченьлюбилсельскоехозяйство, икогдабывалвКолнобережье, весьуходилвзаботыопосевах, покосах, посадкахвлесуиработувофруктовыхсадах".
Потімвінбувпризначенийуїзнимватажкомдворян, ав 1899 р. - губернаторомвтійжегубернії. В 1902 р. В.К.Плевеназначивйоговиконуючимпосадугродненськогогубернатора. Требавідзначити, щоСтолипінставсамиммолодимгубернаторомРосії. Післяпризначеннянацюпосаду, вінодразувзявсязавивченнясправгубернії, алейогодіїконтролювалисьгенерал-губернаторомВіленським.
В 1903 р. Столипінставсаратовскимгубернаторомцебуло, безперечно, актомвисокоїдовіризісторонивсесильногоМіністерстваВнутрішніхСправ. Тутізасталайогопершареволюція , вякійвінприміниввесьарсеналкоштів - відпрямогозверненнядонародудорозправизадопомогоюкозаків. Прицьомувдіяльностігубернатораз’явилисьдвічіткіриси: по-перше, вінненіяковівкаратинетількилівих, алеіправих, якщоїхдіяльністьпереходилазарамкидозволеного. По-друге, навідмінувідбільшостівисокопоставленихдіячівСтолипінбувособистохоробрийінебоявсязалишатисялицемдолицязрозгніванимнатовпом. Столипінстійковитримавудардолі, коли 19 серпня 1906 р. бомбатерористіврознеслабільшучастинуйогосадибинаАптекарськомуострові. Втойдень 27 чоловікбуловбито, а 32 пораненовтомучислійогодочкаисин. ПетроАркадійовичзалишавсястійкимімужньозахищавсвійборг. Віннетількипростозаявивреволюціонерамзтрибуни:”Незапугайте!!!”, алеінасправдівівсебебезстрашно.
Крімопалицаря, Столипінаненавиділащейцариця. ЇїзусиллямиізСибірувстолицюбувповернутийРаспутінізайнявсвоєстареположення. ВідносиниСтолипіназцарембулискладнііпротиріччі.
Вквітні 1906 р. Столипінбувпризначенийміністромвнутрішніхсправівсяборотьбареволюціїлягаєнайогоплечі. ПетроАркадійовичзнаходивсяувластівсьогоп’ятьроків (1906 - 19011) .
А 24 серпня 1906 рокуопубліковуєтьсяурядовапрограма, щоміститьдвічастини: репресивну ( методиборотьбизреволюцією, аждоствореннявійськово-польовихсудів ) іреформістський, щоє, посвоїйсуті, аграрноюреформою.
СтолипініДума.
П.А.Столипінприйшовдовладивпереломниймомент, коливправлячихколахвідбувавсяпереглядполітичногокурсу. Новийкурсявлявсобоюспробуцаризмуукріпитисвоюсоціальнуопору, розхитануреволюцією, зробившиставкунаселянство.
Столипінубулодорученозабезпечитиспівжиттянеобмеженоївладисамодержавствазнародним "представництвом", тобтоДумою.
ВибранапершаДумавиявиласянаполовинулівою, аїїцентромсталикадетизпрограмоюпримусовоговідчуження - аграрногокурсу, знехтуваногоцарем. Цебулопершасуперечність. Другевиявилосящебільшсерйозним: трудовикиіселянивідкинулисвійвласнийпроект 104-ий, змістякогозводивсядоконфіскаціїпоміщицькихземельінаціоналізаціївсієїземлі.
Думабулаприреченаі 8 липня 1906 рокубуларозпущена.
ДругаДумапочаласвоюроботу 20 лютого 1907 року, вже 6 березняСтолипінвиступивпереднеюзурядовоюпрограмоюреформ, ідавзрозуміти, щорежимнезбираєтьсяділитисясвоєювладоюз "народнимпредставництвом". 10 березняСтолипінвиступивзвикладомурядовоїконцепціївирішенняаграрногопитання.
УцейчасвДумійшлидебатиздвохпитань: аграрнаполітикаівживаннянадзвичайнихзаходівпротиреволюціонерів. Урядвимагавзасудженняреволюційноготероризму, алебільшістьдепутатіввідмовилисяцезробити. Більштого 17 травняДумапроголосувалапроти "незаконнихдійполіції".
Сумнівинебуло, щодругаДуманезабаромприпинитьсвоєіснування. Небулотількипричини: їїшукалиінезабаромзнайшли. Здопомогоюдвохпровокаторівбулостворенеобвинуваченнясоціал-демократичноїфракціїдругоїДумивпідготовціїївійськовоїзмови.
Маніфестом 3 червня 1907 рокудругаДумабуларозпущена. Акт 3 червнябувсправедливоназванийдержавнимпереворотом, вінбувдовершенийвпорушенняманіфесту 17 жовтня 1905 рокуіосновнихзаконів 1906 року, згіднозякимижодензаконнемігбутиприйнятийбезсанкціїДержавноїДуми.