Ще одне важливе та спірне питання на переговорах по приєднанню до СОТ –це особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Країни - члени СОТ вважають, що звільнення до 1 січня 2005 року для сільськогосподарських підприємств від сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва (крім молока та м’яса) згідно статті 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 року № 168 та спеціальний режим справляння ПДВ сільськогосподарськими підприємствами для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті підсобні господарства населення, за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, суперечать статтям ІІІ.1 та III.2 ГАТТ 1947 року. При імпорті сільськогосподарських товарів в Українуобов’язковим є сплата податку на додану вартість за ставкою 20%. Стаття ІІІ.1 та III.2 ГАТТ 1947 року вимагають надання імпортованим товарам національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання: 1) “...внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортних чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва. 2) Товари, які походять з території будь-якої сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої сторони, не повинні підпадати, прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів. Більш того,жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати внутрішніподатки чи інші внутрішні збори до імпортованих чи вітчизняних товарів такимчином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.
З іншого боку, ці спеціальні механізми справляння ПДВ можна розглядати як підтримку сільськогосподарських виробників, критерії надання якої регулюються Угодою про сільське господарство СОТ. Згідно зі статтею 6 Угоди про сільське господарство СОТ та Додатком 3 пар. 2 цієї угоди субсидії повинні включати як бюджетні витрати, так і доходи, від яких уряд або його органи відмовилися на користь сільськогосподарських товаровиробників. Через механізм акумуляції ПДВ для виплати субсидій по придбанню матеріально-технічних ресурсів для сільськогосподарського виробництва та спрямування ПДВ для виплати дотацій на молоко та м’ясо держава відмовляється від доходів у вигляді сплати ПДВ до бюджету на користь сільськогосподарських товаровиробників. При цьому ПДВ виступає джерелом фінансування за відсутності достатніх для цього прямих виплат державного бюджету. Для усунення невідповідності положенням угод СОТ при скасуванні цих двох видів спеціального режиму справляння ПДВ сільськогосподарськими підприємствами необхідно передбачити у Державному бюджеті України адекватні фінансові кошти для виплати подібних дотацій.
Прийнятий 24 червня 2004 року Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників” № 1878 встановлює спеціальний режим оподаткування, який передбачає звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати ПДВ за ставкою 10% до 1 січня 2007 року.По-перше, ця норма закону встановлює дискримінаційний режим оподаткування імпортованої сільськогосподарської продукції порівняно з продукцією вітчизняного виробництва, бо при імпорті сплачується ставка 20%, а по-друге, зберігається пільговий режим “акумуляції ПДВ” або несплати до держбюджету, але розмір субсидії, наданої через цей механізм сільськогосподарським товаровиробникам, суттєво зменшується. Нові норми оподаткування сільськогосподарських підприємств є порушенням статті III ГАТТ щодо дискримінаційного оподаткування імпортерів.
Завершення процесу набуття Україною членства в СОТ відносно внутрішньої підтримки сільського господарства залежить від остаточного погодження рівня підтримки, узгодженого з майбутньою стратегією аграрної політики. Україна в рамках вступу до СОТ бере зобов’язання щодо верхньої межі субсидій, які справляють викривлюючий ефект на торгівлю або виробництво (програми “жовтої скриньки” за класифікацією СОТ) та обсягів їх щорічного поступового зменшенняна обумовлений відсоток протягом певного періоду.
Відповідно, від зобов’язань України, які будуть взяті при вступі до СОТ, будезалежати і процес адаптації законодавства щодо державної підтримки сільськогогосподарства, та особливості трансформація державної підтримки сільськогогосподарства відповідно до норм СОТ.
Такі напрямки підтримки, як підтримка через заставні та інтервенційні ціни на сільськогосподарську продукцію, пільгові ціни або тарифи на матеріально-технічні ресурси для виробництва сільськогосподарської продукції, бюджетні дотації на молоко та м’ясо, компенсації ставок по кредитах комерційних банків відносяться до підтримки, яка включається у розрахунок рівня підтримки, що має назву Сукупний вимір підтримки (далі СВП), і є не звільненою від зобов’язань по скороченню. Томупоки відбувається переговорний процес і рівень СВП ще не зафіксований, бажанопри розробці законодавчих актів з питань підтримки сільського господарстваорієнтуватися на поточний переговорний процес.
На даний момент переговорів фактична бюджетна підтримка галузі є меншоюпорівняно з рівнем підтримки сільського господарства СВП базового періоду, який єпредметом обговорення на переговорах з приєднання України до СОТ. Незначнийрозмір фінансування програм “жовтої скриньки” за рахунок прямих бюджетнихтрансфертів в останні роки послаблює позиції України на переговорах щодоотримання права на застосування таких програм у майбутньому.
Поділяючи та підтримуючи принципи і норми СОТ, на переговорах поприєднанню Україна вже заявила про не застосування в майбутньому експортнихсубсидій на сільськогосподарські товари. Експортні субсидії, які застосовуються в більшості розвинутих країн-членів СОТ, зумовлюють суттєві викривлення на світових ринках сільськогосподарської продукції. Таким чином, в майбутньому,ставши членом СОТ, Україна не зможе застосовувати ті види експортних субсидій,які визначені статтею 9 пар.1 (а-f) Угоди про сільське господарство СОТ, а саме:
прямі субсидії (у тому числі в натуральній формі), які залежать від показників експорту, суб’єкту господарювання, виробникам певного сільськогосподарського товару, об'єднанню таких виробників, галузі виробництва;
продаж на експорт державою або уповноваженим на це органом власнихзапасів сільськогосподарської продукції за ціною нижчою ніж та, щовстановлюється на аналогічний товар у разі продажу його на внутрішньому ринку;
виплати при експортуванні певної сільськогосподарської продукції, які фінансуються за підтримки держави, незалежно від того, мають місце витрати державного бюджету чи ні, у тому числі виплати, які фінансуються за рахунок надходжень від податків, зборів, що справляються із сільськогосподарської продукції, з якої виробляється експортний товар;
субсидії на скорочення витрат, пов'язаних з експортуванням сільськогосподарської продукції (крім широкодоступних послуг із сприяння експорту та консультаційних послуг), у тому числі витрат на підвищення якості продукції, переробку, завантаження, вивантаження, міжнародні перевезення та фрахт;
пільгові (за ставками, базою обчислення, механізмом справляння тощо)порівняно з перевезеннями на внутрішньому ринку транспортні або фрахтовітарифи для експортних поставок;
субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення допереліку товарів, що виробляються на експорт.
Але з прийняттям в червні цього року ряду законів, а саме Закону України“Про державну підтримку сільського господарства України” та “Про молоко тамолочну продукцію”, порушуються зобов’язання про не застосування вмайбутньому експортних субсидій на всі сільськогосподарські товари, яке вже булосформульовано в проекті звіту про приєднання України до СОТ та погоджено зМіністерством аграрної політики України.
Так, стаття 16 Закону України “Про молоко та молочну продукцію”передбачає фінансування підтримки експорту молочних продуктів. В статті 16.1.Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”згадується “спеціальна бюджетна дотація при експорті” сільськогосподарськоїпродукції.
Стосовно гармонізації українських стандартів з міжнароднимистандартам, то цей процес за останні два роки активізувався, але потрібно щепровести серйозну роботу. При цьому основні вимоги, яким повинна відповідати національна система стандартизації, щоб ця система не створювала невиправданих технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі, встановлені Угодою про технічні бар’єри у торгівлі[12]СОТ.
Відносно особливостей запровадження фітосанітарних заходів, то стаття 3 “Гармонізація” Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходівказує, що: “Члени СОТ можуть вводити або зберігати санітарні та фітосанітарні заходи, які призводять до більш високого рівня санітарного та фітосанітарного захисту..., ніж той, що був досягнутий за допомогою заходів, основаних на відповідних міжнародних стандартах, якщо цьому існує наукове обґрунтування...”. Обмеження імпорту та експорту дозволяється у певних обставинах для непротекціоністських цілей: підтримки здоров’я та безпеки людей, рослин та тварин; охорони навколишнього середовища; збереження національної безпеки. Фітосанітарні заходи не повинні застосовуватися як засоби довільної або невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови, включаючи і їх власну територію. А головне, вони не повинні бути засобамиприхованого обмеження для торгівлі.