Іноді з’являється необхідність у виділенні і підкресленні якого-небудь кольору в загальній спокійній і стриманій гамі, включенні в композицію, як говорять художники, колірного «вогника». У цьому випадку необхідно розташувати його на тлі додаткового кольору. Тоді за законом одночасного хроматичного контрасту він буде здаватися більш яскравим і насиченим.
3.4. Колорит
Колорит текстильного виробу визначається сукупністю застосовуваних квітів, гармонійністю їхніх сполучень. У залежності від переваги тих чи інших квітів колорит може бути темним чи світлим, холодним чи теплої, він може будуватися на сполученні великих площин насичених чи квітів на тонких тональних сполученнях, може бути спокійним чи напруженої. Однак, насамперед колорит характеризується переважним у ньому кольором — синім чи жовтим, фіолетовим чи зеленої і т.д.
Вибір основної гами і підпорядкування загального колористичного рішення цій гамі дозволяє осмислено підходити до питанню колірного рішення добутку. Недостатньо розподілити кольору по площині виробу. Потрібно навчитися керувати можливостями, що дають наявні під рукою чи фарби пряжа. Колористично гармонійно вирішена річ подібна музичному добутку, у якому ясно чується основна мелодія на тлі музичного супроводу, що не заглушає цю мелодію, а тільки підкреслює і збагачує неї.
Колорит – один із засобів створення визначеного образа, настрою добутку. Не випадково, розглядаючи твір текстильного мистецтва, уживають такі епітети, як сонячний, весняний, стриманий, радісний, похмурий і ін. Вони народжуються в результаті зорового й емоційного відчуття, що виникає при першому знайомстві з річчю. Основу цього відчуття складає глибокий внутрішній зв’язок, що існує у всякому закінченому художньому творі між загальним композиційним задумом, орнаментальним ритмом і колористичним рішенням. Але тільки володіючи багатим досвідом у створенні художніх творів, знаннями закономірностей взаємини квітів, можна проаналізувати зорові відчуття, сказати, чому - той чи інший добуток, його колорит гарні чи погані, наскільки повно вони розкривають художню ідею добутку, і передати ці знання учням.
Складні питання, зв’язані з колірним рішенням, не вичерпуються даними тут зведеннями. Вони здобувають цінність у руках вдумливого художника при осмисленому застосуванні їхній у процесі створення художніх творів.
4. ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
Іванова Надія Володимирівна народилася в Криму. Виросла в Запорізькій області. Навчаючись в школі паралельно навчалася в художній школі. Після закінчення вступила в Орловський державний педагогічний інститут. Отримала спеціальність викладача образотворчого мистецтва та художньої праці, креслення.
У пошуках прекрасного, в умінні помічати красу в усьому і відкривати її іншим Надія Володимирівна навчаючись в педагогічному інституті працювала в різних техніках живопису, зокрема в техніці батик.
Повернувшись на Україну отримала направлення в наше рідне місто Бар. І уже 12 років проживає і працює в педагогічному училищі.
Працює творчо, натхненно, з метою донести до людей красу природи. Пише картини переважно на Поділлі. Виспівує красу рідного міста, його архітектуру, вулиці, людей.
І нехай надалі ваші “золоті руки” пишуть прекрасні полотна, які милують наші очі.
ВИСНОВОК
Робота над темою розширила мої представлення про світову художню культуру, збагатила моє розуміння сьогодення через минуле. Мені представилася можливість виконати творчу роботу в техніку, що надихнула мене в подальшій творчій роботі. Ті знання, уміння і навички, що мною придбані в процесі роботи над проектом допоможуть мені в подальшій роботі. Усвідомлюючи, що існує багато інших не менш цікавих прийомів розпису, я думаю, що їхнє вивчення дозволить мою подальшу роботу зробити більш змістовною.
ЛІТЕРАТУРА
1. Арманд Т. Орнаментація тканини. Посібник з розпису тканини. Під ред. Н. Н. Соболєва. м.-л., 1931.
2. Гурьева Т. З, Досвіди Л. В. Маяковської в оформленні тканин. — Збірник праць НИИХП, Вып. б. М., 1972.
3. Рогинская ф. Радянський текстиль. М., 1930.
4. Соболєв Н. II. Папойка в Росії і спосіб роботи. М., 1012.
5. Танкуз О. В., Гороховская Л. М- і ін. Технологія розпису тканин. М., 1969.
6. Темсрин С. М. Російське прикладне мистецтво. Радянські роки. Нариси. М., 1960.
7. Шумяцкая Н. Як створюються малюнки для тканин. — "Декоративне мистецтво СРСР». 19,58, №8.
8. Голена Хансен. Розпис по шовку. 1997 р.