МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Волинський Державний Технічний Університет
Кафедра історії, культури і соціології
РЕФЕРАТ
з культурології
Тема: Культура стародавньої Русі
Студент групи ІХТ-16
Виконав:
Мороз Роман Леонідович
Керівник роботи:
Щиголь Володимир Васильович
Луцьк 2010
Зміст
Введення
1. Історія виникнення давньої Русі (культура слов'янських і праслов'янських племен)
1.1 Поява слов'янських племен (II - I тисячоліття до н.е.)
1.2 Світанок слов'янської культури (X ст.. до н.е. - III ст.. н.е.) і подальше розселення слов'ян
2. Дохристиянська Русь
2.1 Історичні моменти розвитку Русі VI – X ст.
2.2 Державний лад і закони
2.3 Релігія стародавніх росів
2.4 Історичний і культурний образ Русі на рубежі першого тисячоліття
3. Київська Русь
3.1 Історичні реформи князя Володимира і подальше розвиток Київської Русі
3.2 Християнство на Русі
3.3 Держава і церква
3.4 Писемність, література, освіта
3.5 Зодчество і архітектура в Київській Русі
Висновок (Русь та інші країни)
Введення
"Звідки є пішла Руська Земля", напевно кожен хотів би дізнатися відповідь на це питання. Саме бажання більше дізнатися про цей період у розвитку Русі спонукало мене вибрати цю тему. І я вважаю, що зробив це не дарма.
Для написання цього реферату я прочитав і переглянув кілька книг з історії та культури давньої Русі. Деякі з них були зазначені в рекомендаціях. Але, на мій погляд, найбільш інформативною є все ж таки "Історія Русі", яка чомусь не ввійшла у вищезазначені рекомендації. Саме, в основному, на базі її, а також книги Рибакова "Світ історії" я написав цей реферат. Також не останнє місце в ньому зіграла книга "Запровадження християнства на Русі". Решта література використовувалася як доповнення до цих книг.
1. Історія виникнення давньої Русі (культура слов'янських і праслов'янських племен)
1.1 Поява слов'янських племен (II - I тисячоліття до н.е.)
Вважається, що слов'янські народи належать до древню індоєвропейську єдності, яке включає в себе такі народи, як німецькі, балтійські, романські, грецькі, іранські, індійські або арійські займали всю територію від Індійського океану до Атлантичного та від Льодовитого океану до Середземного моря. Центром цього масиву була територія нинішньої Малої Азії. Приблизно 4000 - 3500 років тому відбулося відділення праслов'янських племен від споріднених їм індоєвропейських, і розселення їх на північ. Слов'яни зайняли значні території на північ від Чорного моря. Із заходу на схід їх територія простягалася смугою від Одера до пониззя Дону. Жили стародавні слов'яни в невеликих селах. "Господарство велося на основі чотирьох галузей: землеробства, скотарства, рибальства та полювання" 2 (2, 3). Незважаючи на відкриття бронзи, з неї робилися лише прикраси, а знаряддя праці (сокири, ножі, серпи) до цих пір виготовлялися з каменю. Іноді бронза застосовувалася також для виготовлення доліт, необхідних у будівництві. Це неважко пояснити тим, що відкритих покладів необхідної сировини для виробництва бронзи не було, або були, але в незначній кількості.
Стародавні слов'яни вірили в переселення душ, тому, як і багато інших народів, надавали небіжчикові при похованні форму ембріона, готуючи його до наступного народженню.
1.2 Світанок слов'янської культури (X в до н.е. - III ст н.е.) і подальше розселення слов'ян
Великим поштовхом до розвитку слов'янської культури послужило відкриття на рубежі I тисячоліття до н.е. Плужного землеробства. Це дозволило стародавнім слов'янам перейти до систематичного експорту хліба через Чорне море в Грецію. Також важливу роль у цьому процесі відіграло відкриття заліза, покладами якого рясніла праслов'янська батьківщина. Існують відомості, що давньослов'янські купці подорожували на південний схід, через Каспійське море аж до Багдада. Березня Також про наших предків згадує у своїх твори батько історії Геродот (V - століття до н.е.), який як вважає Рибаков, сам подорожував по Дніпру.
Оповіді про ті далекі часи збереглися і в нашому фольклорі, це сказання про богатиря - коваля, який перемагає Змія, або запрягає його в плуг і оре на ньому величезні борозни. Мова в ньому очевидно йде про боротьбу стародавніх слов'ян з набігами кіммерійців (I тисячоліття до н.е.), і подальше використання захоплених бранців для будівництва укріплень на півдні слов'янської прабатьківщини (ці укріплення збереглися до наших днів).
У III столітті до н.е. слов'яни вже були близькі до створення власної держави, але натиск сарматських племен змусив їх розселятися далі на північний схід і відкинув їх у розвитку на кілька століть тому. Другий раз до рубежу державності слов'янські племена підійшли вже до IV століття н.е. але навала гунів (близько 375 року) знову відкинуло їх назад і викликало їх подальше розселення.
2. Дохристиянська Русь
2.1 Історичні моменти розвитку Русі VI – X ст.
Отже, у V - VI століттях починається грандіозне розселення слов'ян з їх праслов'янської батьківщини на південь, за Дунай, на Балканський півострів, на території відвойовані у Візантійській імперії. Другим важливим подією, яке призвело до основи Російської держави, стала побудова на Дніпрі міста Києва. Київ, з надання, був побудований трьома братами Києм, Щекем, і Хорива на честь старшого брата Кия. Потрібно відзначити, що в силу свого географічного положення (Київ знаходився на шляху торгових караванів йшли по Дніпру до Візантії, і був важко досяжний для ворожих набігів) цей давньоруське місто стало центром консолідації слов'янських племен. Таким чином "Будівельник фортеці на Дніпрі ставав одним з керівників загальнослов'янської руху на Балкани" (2,3). Не дивно, що подібні походи на південь, а також безперервна боротьба зі степовиками - кочівниками призвела до створення союзу слов'янських племен названого Руссю.
Перші дані про Русь з'явилися в VI - VII столітті н.е. 4 хоч деякі тодішні джерела згадують "мужів - росів" і значно раніше (Йордан 370 роки). У ті далекі часи Русь займала наступну територію: Київ, Чернігів, річка Рось і Пороссі, Переяславль, Північна Земля, Курськ (де розташовувалися князівства: Київське, Переяславське, Чернігівське, Сіверське). Але давайте розглянемо уважніше процес його утворення. Для цього нам знадобитися знову повернутися на кілька століть назад і простежити за побутом і діяльністю племінних союзів, які згодом й утворили Російську державу.
V століття у слов'янських племен, що утворили Російську державу, протікав як період військової демократії. Великі виробничі та родові колективи замінялися територіальними або сусідськими громадами (об'єднували в собі малі індивідуальні сім'ї). Закони в той період у них були суворі, так наприклад мати мала право убити новонароджену дочку, якщо сім'я ставала надто великий, або діти мали право вбити своїх старих батьків, якщо ті постарів не приносили користь сім'ї. Але, не дивлячись на це слов'янин ідучи з будинку залишав їжу на столі а двері відкритими, щоб мандрівник міг поїсти і відпочити. В цей же час з'являються і зміцнюються такі цікаві освіти як дружини - об'єднання вільних воїнів професіоналів поклялися у вірності князю на полі брані. Цей процес стимулюють численні набіги степовиків і кочівників. Поступово князь - голова такої дружини - спираючись на неї зосереджує у своїх руках владу і починає ігнорувати деякі закони і звичаї. Князі також укладали між собою різні союзи, або вибирали головного князя - командира над іншими. Це було однією з передумов створення єдиної держави. Також у цей період йде будівництво міст. Спочатку будувалися так звані городища - притулку, куди під час ворожих набігів стікалися навколишні жителі, в мирний час такі міста зазвичай пустували. Незабаром у цих містечках стали селитися князі з дружинами, а їм були потрібні одяг, зброю, продукти харчування та багато іншого. Так біля міст поступово почали утворюватися посад, місця де проживали різні купці і ремісники. Це також стало поштовхом для появи єдиної держави. Але взагалі Росичі жили дуже бідно. Одяг їх складалася зі шкір або грубого полотна, знарядь праці було мало, а жили слов'яни в основному в земляках та норах. І тому утворення єдиної держави, і відповідно посилення торгівлі було дуже корисно для них.
Але давайте повернемося до появи Русі. Першим Руським князем за переказами був варяг Рюрик. Його з братами Синеус і Трувор 5 запросили на Русь князювати. Спочатку Рюрик збудував місто Новгород і оселився в ньому, але потім переїхав до стольного Київ. Так повністю завершилося освіта російської держави. З цього моменту Русь починає швидко розвиватися, російські купці все частіше навідуються в інші країни. За цим з цим часом пов'язано появу в російській мові таких споконвічно не російських слів, як сокира (в українській мові сокира) або собака (в українській мові пес). Також руські князі розгортають активну компанію з оборони від кочівників і завоюванню земель Візантії. Таке життя на Русі тривало досить довго, до тих пір, поки до влади в кінці X століття не прийшов князь Володимир.
2.2 Державний лад і закони
Отже, на чолі Російської держави VI - X століть стояв головний Князь, який проживав у тодішній столиці Києві. Головному князеві підпорядковувалися прості князі стояли на чолі своїх наділів або князівств. Реально другим за верховенства був князь новгородський, тому головний князь намагався посадити туди свого старшого сина. Кожен князь мав своє військо, дружину. Природно, що і воїнів і самих князів потрібно було чимось годувати. Так князь з дружиною могучою періодично об'їжджав слов'янські землі і збирав полюддя. Згодом частина зібраного з'їдати, а частина відправлялася за кордон (полюддя тривало приблизно з VIII до XI століття). Єдиного законодавства на Русі не було аж до князя Володимира, який видав першу єдине російське законодавство Руську Правду. Зазвичай суд вершили князі за своїм розуміли і за стародавніми звичаями. Але були люди, які могли вказати навіть великому князеві - це служителі слов'янських язичницьких богів. Якщо такий служитель говорив, кого і коли потрібно, наприклад, принести в жертву богам, ніхто не смів його не послухатися. 6 Тож ми перейшли до наступної теми - язичництву стародавньої Русі.