3.4. Агротехніка вирощування кукурудзи в досліді
Після збирання гороху і ячменю поле оброблялось дисковими лущильниками на глибинку 6-8 см, а після кукурудзи – дисковими боронами на глибину 10-1 см в два сліди.
Зяблевий обробіток після всіх попередників здійснювався плугом з передплужниками на глибину 20-22 см.
Допосівний обробіток включав ранньовесняне вирівнювання поля боронами, допосівну культивацію і передпосівну культивацію на глибину 5-6 см. Сівбу проводили сівалкою СПУ-6.
Догляд за міжряддями кукурудзи здійснювався культиватором КРН-4,2 починаючи з глибини 8-10 см і закінчуючи глибиною 5-6 см. При вирощуванні кукурудзи гербіцидів і інших засобів захисту рослин не застосовували. Мінеральні добрива вносились під основний обробіток в дозі N60P60K60.
3.5. Методика проведення досліджень
1. Вологість грунту визначалась термостатно-ваговим методом з подальшим перерахунком на доступні запаси вологи в грунті.
2. Забур’яненість посівів на початку та в кінці вегетації кукурудзи визначалась кількісним методом рамкою 70х70 см в чотирикратній повторності.
3. Ураженість кукурудзи пухирчастою сажкою та пошкодження рослин кукурудзяним метеликом визначалась під час огляду 100 облікових рослин на ділянці.
4. Урожайність кукурудзи визначалась суцільним методом – збиранням і зважуванням качанів з облікової площі, визначенням виходу зерна і його вологості з перерахунком до 16%-ної вологості.
5. Статистична обробка даних урожайності кукурудзи проводилась методом дисперсійного аналізу [33].
Розділ 4. Результати досліджень
4.1. Запаси доступної вологи в грунті після різних попередників
На урожайність всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і на урожайність кукурудзи впливають запаси доступної для рослин вологи, які накопичуються в період від збирання попередника до сівби культури. Можна передбачити, що більше вологи на час сівби кукурудзи буде спостерігатись на полях, де вирощуються культури з невисоким водоспоживанням та де від збирання попередника до сівби культури залишається більший проміжок часу.
З попередників кукурудзи, які вивчаються в досліді, найраніше збирається горох на основну продукцію, за ним ячмінь ярий, потім кукурудза і найпізніше – цукрові буряки.
Які запаси доступної вологи формуються після цих попередників в метровій товщі грунту на час сівби кукурудзи свідчать дані таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Запаси доступної вологи під кукурудзою після різних попередників в 2005 році, мм
| Варіант | Попередник | Шар грунту, см | Строк визначення | ||
| сівба | викидання мітелок | повна стиглість | |||
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 0-20 | 36,2 | 4,8 | 8,6 |
| 0-100 | 198,3 | 47,7 | 64,9 | ||
| 2 | Горох | 0-20 | 34,4 | 7,5 | 8,8 |
| 0-100 | 193,8 | 58,2 | 84,4 | ||
| 3 | Цукрові буряки | 0-20 | 29,9 | 6,8 | 9,7 |
| 0-100 | 135,3 | 66,7 | 58,7 | ||
| 4 | Кукурудза | 0-20 | 32,9 | 4,4 | 10,6 |
| 0-100 | 164,8 | 71,6 | 76,5 | ||
| 5 | Кукурудза повторна | 0-20 | 33,4 | 8,9 | 12,8 |
| 0-100 | 161,4 | 70,6 | 80,4 | ||
Якщо взяти верхній 20-сантиметровий шар грунту, то найвищий запас доступної вологи на час сівби кукурудзи спостерігається після ячменю ярого, гороху, повторної кукурудзи і кукурудзи – відповідно 36,2, 34,4, 33,4 і 32,9 мм. Після цукрових буряків цей показник був найнижчим і склав 29,9 мм. Слід відмітити, що цих запасів вологи в шарі 0-20 см було цілком достатньо для одержання дружних сходів кукурудзи.
Але якщо взяти всю товщу метрового шару грунту, то запаси доступної вологи в ній теж були найнижчими після цукрових буряків.
Так, якщо після ячменю ярого запаси доступної вологи в метровому шарі грунту прийняти за 100%, то після гороху їх було 97,7%, цукрових буряків – 68,2%, кукурудзи і кукурудзи повторної відповідно 83,1 і 81,4%. Таким чином, проти контрольного варіанту запаси доступної вологи після цукрових буряків були нижчими на 31,8%. Можна також відзначити, що запаси доступної вологи при розміщенні кукурудзи після кукурудзи і повторної кукурудзи (коли кукурудза на одному місці вирощується третій рік) практично не відрізнялися між собою, що свідчить про можливість розміщувати цю культуру повторно.
В процесі росту і розвитку не дивлячись на невисокий коефіцієнт транспірації кукурудза на час викидання мітелок використала значну частину вологи. Так, на контрольному варіанті в метровому шарі грунту залишилось вологи порівняно з весняними її запасами лише 24,1%, після гороху – 30,0%, після цукрових буряків – 49,3%, після кукурудзи і повторної кукурудзи – відповідно 43,4 і 43,7%. Таким чином, більше води використала кукурудза, розміщена в сівозміні після ячменю ярого і гороху і майже однаково після просапних попередників.
На час повної стиглості запаси доступної вологи в метровій товщі грунту завдяки атмосферним опадам і меншому споживанню вологи в останній фазі органогенезу навіть підвищились, але найнижчими були після кукурудзи розміщеної після цукрових буряків.
Кількість спожитої кукурудзою води залежить не лише від її запасів у грунті, а і від наявності в грунті поживних речовин. Там, де їх більше, то і використання вологи ефективніше. Про це свідчать розрахунки, результати яких приведені в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
Сумарне водоспоживання кукурудзи в 5-пільних сівозмінах після різних попередників у 2005 р.
| Варіант | Попередник | За період вегетації, тонн | На 1 ц урожаю, тон |
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 3792 | 72,9 |
| 2 | Горох | 3552 | 57,4 |
| 3 | Цукрові буряки | 3224 | 60,4 |
| 4 | Кукурудза | 3341 | 65,3 |
| 5 | Кукурудза повторна | 3268 | 64,5 |
З них видно, що найменшим сумарним водоспоживанням відзначається кукурудза, яка висівалась в сівозміні після гороху і цукрових буряків, де на кожний центнер урожаю витрачено відповідно 57,4 і 60,4 тонн води. На нашу думку, це пов’язано з тим, що після гороху створюється для кукурудзи краще азотне живлення, а після цукрових буряків – впливає післядія внесених під них добрив. У всіх інших варіантах для задоволення потреб у живленні кукурудза використовувала води більше.
4.2. Забур’яненість посівів кукурудзи залежно від попередників
По мірі інтенсифікації землеробства і зростання можливостей регулювання водного і поживного режимів грунту зростає значення біологічних факторів чергування культур. Серед таких, які стимулюють збільшення виробництва зерна, бур’яни залишаються одним із найбільш негативних факторів. Так, втрати врожаю від бур’янів в середньому досягають 10,3% від валового збору сільськогосподарських культур [34].
Різні культури неоднаково реагують на забур’янення посівів. Краще протистоїть бур’янам озима пшениця, дещо слабше конкурує з бур’янами ячмінь ярий [35]. В посівах кукурудзи, як і інших просапних культур, створюються добрі умови для розвитку бур’янів. Це пояснюється тим, що тут вони менше, ніж на посівах культур вузькорядного способу сівби, пригнічуються культурними рослинами (мають більше світла і більшу площу живлення). Тому кількість бур’янів у посівах кукурудзи залежить від виду культур, які являються її попередником.
В нашому досліді (табл. 4.3) найнижчою забур’яненість посівів на початку вегетації відзначалась кукурудза, розміщена після ячменю ярого (контрольний варіант), де на кожному метрі квадратному нараховувалось лише 8 бур’янів.
Таблиця 4.3
Забур’яненість посівів кукурудзи на початку вегетації в 2004 році
| Варіант | Попередник | Кількість, шт./м2 | |
| всього | в т.ч. осоту рожевого | ||
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 8,0 | 1,2 |
| 2 | Горох | 36,4 | 1,5 |
| 3 | Цукрові буряки | 13,0 | 0,3 |
| 4 | Кукурудза | 54,5 | 1,8 |
| 5 | Кукурудза повторна | 63,4 | 2,2 |
Коли попередником були цукрові буряки, то засміченість посівів кукурудзи зростала на 5 бур’янів на кожному квадратному метрі. Але ця забур’яненість була незначною порівняно з посівами кукурудзи після гороху і в повторних посівах. Так, проти контрольного варіанту, в якому попередником для кукурудзи був ячмінь ярий, у варіанті з горохом забур’яненість зростала майже в 4,6 рази, після цукрових буряків, на полі яких велась більш інтенсивна боротьба з бур’янами, забур’яненість зросла лише в 1,6 рази, а в посівах кукурудзи після кукурудзи в перший рік повторного посіву і на другий рік повторного посіву кількість бур’янів зросла відповідно в 6,8 і 7,9 рази. Це свідчить, що розміщення кукурудзи декілька років підряд на одному і тому ж полі приводить до зростання кількості бур’янів всіх видів і особливо багаторічних, серед яких провідне місце займає осот рожевий. Серед загальної кількості бур’янів більшість належить просовидним видам.
Відомості про ступінь засміченості посівів сільськогосподарських культур бур’янами є досить важливими для розробки інтегрованої системи боротьби з ними. В цій системі провідне місце належить визначенню двох основних показників: економічного порогу шкодочинності бур’янів і економічного порогу доцільності застосування хімічних заходів боротьби з бур’янами.
Визначення цих показників стосовно до умов правобережної України [36] показує, що на посівах кукурудзи при запланованій урожайності її зерна 45 ц/га економічний поріг шкодочинності бур’янів складає 28 шт./м2, а економічний поріг доцільності застосування гербіцидів – 38 шт./м2.