Таблиця 15 [11]
| Показники | Один. вимір | Місяці | Середньорічний показник | |||||||||||
| Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень | Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень | |||
| Середня температура | Сº | - 7,4 | -6,9 | 2,6 | 8,2 | 16,2 | 19,4 | 21,1 | 19,8 | 14,5 | 9,0 | 2,6 | -5,8 | 8,3 |
| Опади | мм | 22 | 22 | 28 | 44 | 66 | 89 | 84 | 66 | 49 | 44 | 33 | 27 | 574 |
| Сніговий покрив | см | 8 | 10 | 5 | - | - | - | - | - | - | - | 2 | 6 | - |
З таблиці видно, що середньорічна температура повітря для даної місцевості становить + 8,3º С, а середньорічна кількість опадів – 574 мм. Найбільше випадає їх в червні і липні. Найвища температура припадає на липень і серпень, а найнижча – на січень і лютий. Сніговий покрив здебільшого не глибокий і не стійкий. Бувають часті відлиги і випадання дощу.
Осінньо-зимовий період у більшості випадків складається сприятливо для одержання добрих сходів, росту і розвитку сільськогосподарських, і особливо зернових, культур.
Однак, одним із несприятливих факторів для перезимівлі озимих культур є часті і глибокі відлиги. Найбільше шкоди вони завдають при сумі температур +5º С і -6º С, які призводять до розставання і утворення льодової кірки.
Напрямок вітрів восени та взимку переважно південно-східний. Влітку переважають північно-західні вітри, які приносять значну кількість опадів.
Якщо аналізувати погодні умови поточного 2000 року, то слід сказати, що на початку року, зразу ж після сходження снігового покриву, майже не спостерігалося випадання опадів, що негативно вплинуло на ріст і розвиток сільськогосподарських, в тому числі і зернових, культур. І лише в другій половині червня ситуація дещо змінилася на краще – почалися часті дощі. Крім того, на початку липня над територією області пронеслися стихійні грози, зливи, град.
Що стосується ґрунтів, то одним із факторів ґрунтоутворення є породи, на яких залягають ґрунти. Ґрунти залягають на схилах різної крутизни і експозицій.
Охарактеризуємо за допомогою таблиці структуру ґрунтів в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” на сьогоднішній день.
Таблиця 16 [11]
Ґрунти і їх структура в ТОВ “Великоглибочецьке” 2005 р.
| Ґрунти | % гумусу | Площа, га | Структура, % |
| Ясносірі опідзолені | 1,78 | 80,1 | 10,6 |
| Чорноземи опідзолені | 3,22 | 429,9 | 57 |
| Сірі опідзолені | 1,81 | 100,1 | 13,2 |
| Темносірі опідзолені | 2,57 | 52,1 | 6,9 |
| Сірі опідзолені, середньозмиті | 1,33 | 20,2 | 2,6 |
| Темносірі опідзолені, середньозмиті | 2,57 | 7,2 | 0,9 |
| Опідзолені середньозмиті | 1,64 | 5,1 | 0,6 |
| Чорноземи слабо реградовані | 2,80 | 50,9 | 6,7 |
| Лучні глибокі наносні | 2,8 | 2,9 | 0,3 |
| Лучно – болотні | 2,57 | 2,1 | 0,2 |
| Всього: | 2,28 | 754 | 100 |
Аналізуючи дані цієї таблиці можна зробити висновок, що на території господарства значне місце займають чорноземи опідзолені. Вони мають глибокий гумусовий профіль. За вмістом гумусу поділяються на слоїстогумусні (менше 3 %), мало гумусні (3 - 5,5 %) і середньо гумусні (більше 5,5 %). Гумусовий профіль досягає 100 – 130 см, а в окремих місцях 200см. Вони мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину і досить сприятливі водно-фізичні властивості.
За фізико-хімічними, агро-фізичними властивостями, вмістом елементів живлення чорноземи – най родючіші ґрунти зони. Впровадження раціональних, стосовно до конкретних умов, способів обробітку ґрунту, чергування культур у сівозміні, системи удобрення забезпечують безперервне підвищення родючості цих ґрунтів, а в результаті – зростання врожайності сільськогосподарських культур.
Чорноземи опідзолені займають значне місце в ТОВ “Великоглибочецьке” переважно на лесових породах. Гумусовий горизонт цих ґрунтів сягає глибини 40-50 см. Структура і водно-повітряний режим сприятливий для вирощування високих врожаїв сільськогосподарських культур. Чорноземи глибокі містять багато необхідних для рослин поживних речовин, характеризуються високою біологічною активністю, що зумовлює їх високу потенціальну родючість. Проте в цих ґрунтах не вистачає рухомих форм фосфору, тому ці ґрунти потребують внесення фосфорних добрив.
У даній кліматичній зоні мають місце такі несприятливі умови для вирощування сільськогосподарських, зокрема зернових культур:
1) Вимерзання озимих посівів, особливо на підвищених горбах. Найчастіше це буває в кінці лютого – початок березня.
2) Випрівання посівів. Це буває в так званих “блюдцях”.
3) Зливи і гради в літні місяці.
4) Можливі осінні зазори, які можуть пошкодити картоплю, овочі, цукрові буряки.
2.3.Посівні площі, врожайність, валові збори зернових культур. Структура посівних площ. Основні робочі процеси на вирощування зернових.
Особливе місце серед галузей рослинництва займає виробництво зерна. Стан зернового господарства характеризується складом і розміром посівних площ, урожайністю і валовим збором продукції, економічною ефективністю виробництва.
Структура посівів зернових культур змінюється з кожним роком. По Україні в 1998 р. посівні площі зернових склали 41 %, а в 1999р. 39,2 %. Тут спостерігається зменшення. Це саме і стосується основної продовольчої культури – пшениці. В 1998 р. її посівні площі займали 44 %, а в 1999 р. – питома вага зменшилася до 41 %.
Таку ж саму ситуацію ми можемо побачити в Товаристві власників “Поділля” (на основі табл. ). З даної таблиці можна сказати, що порівняно з 1998 р. в 1999 р. і в 2000 р. значно зменшились посівні площі під ярий ячмінь, горох і яру пшеницю.
Позитивним є те, що питома вага зернових і всіх площах посіву з кожним роком збільшується.
Таблиця 17 [2]
Структура посівних площ ТВ “Поділля” за 1998, 1999, 2000 рр. (га)
| Назва культури | 1998р. | % | 1999 р. | % | 2000 р. | % |
| Озима пшениця | 310 | 52,9 | 310 | 56,8 | 300 | 724 |
| Озиме жито | 5 | 0,8 | 5 | 0,9 | 17 | 4,1 |
| Яра пшениця | 70 | 11,9 | 50 | 9,1 | 7 | 1,6 |
| Ярий ячмінь | 120 | 20,5 | 82 | 15,0 | 40 | 9,6 |
| Гречка | 20 | 3,4 | 40 | 7,3 | 30 | 7,2 |
| Горох | 40 | 6,8 | 20 | 3,6 | 10 | 2,4 |
| Боби | 10 | 1,7 | 8 | 1,4 | 5 | 1,2 |
| Вика | 10 | 1,7 | 10 | 1,8 | 5 | 1,2 |
| Всього зернових: | 585 | 100 | 545 | 100 | 414 | 100 |
Також на основі даної таблиці можна сказати, що найбільшу питому вагу в структурі посівних площ займає озима пшениця. Це пояснюється тим, що вона краще використовує вологу весняно – літнього періоду і дає високий урожай, що забезпечує більш стійкі валові збори зерна. Також зерно пшениці має високі продовольчі якості і широко використовується для виробництва різноманітних продуктів. В даному господарстві слід збільшити посівні площі зернобобових , оскільки ці культури є основним джерелом кормового білка.
Одним з найважливіших показників рівня ведення зернового господарства є врожайність і валові збори зерна. При вищій врожайності потрібну кількість зерна можна одержати з меншої площі. Це дуже важливо зараз, коли посівні площі сільськогосподарських культур зменшуються. По Україні найвища врожайність у озимої пшениці, в останні роки вона перевищує 30 ц/га. Таку ж саму ситуацію можна побачити і у ТВ “Поділля”. З таблиці 18 можна побачити, що найвищу врожайність і найбільш валові збори має озима пшениця. Але негативним є те, що з кожним роком спостерігається зниження врожайності, а отже, і валових зборів у цієї культури. Найнижча врожайність у круп’яних культур – гречки, особливо в 1999 році та у 2000 році.
У цієї культури урожайність в межах 4,35 – 9,5 ц/га, це більше як у тричі менша, ніж у пшениці. Дальше підвищення врожайності зернових культур у цілому можна досягти завдяки удосконаленню структури їх посівних площ, зокрема збільшенню питомої ваги площ високоврожайних і зменшенню низьковрожайних культур [2].
Що стосується валових зборів зернових культур, то тут теж спостерігається з кожним роком зменшення валових зборів зерна. Це має великий мінус для розвитку даної галузі. У 2000 році, порівняно з 1999 роком, валовий збір зернових знизився аж на 3469 ц, а порівняно з 1998 роком на 4365 ц. Для того, щоб збільшити валові збори зерна при високій його якості необхідно перш за все впроваджувати у виробництво нові сорти інтенсивного типу і вирощувати їх з урахуванням фізіологічних особливостей. Необхідно вирощувати зернові культури по найкращих попередниках на основі прийнятих сівозмін; перехід від окремих заходів боротьби з шкідниками, бур’янами і хворобами до інтегрованих систем боротьби з ними і багато інших заходів.
Поряд із збільшенням виробництва зерна в даному господарстві особливе значення має підвищення його якості. Питання якості зерно продукції особливо гостро постає нині, коли навіть якісне зерно продається в умовах ринкової конкуренції, тобто попит вимагає більш кращого та більш дешевого зерна. Якщо за старої системи збуту пшениця низької хлібопекарської якості могла бути використана тими ж державними хлібоприймальними структурами для переробки на комбікорми, то тепер, коли комбікормова промисловість майже не працює, таке зерно користується меншим попитом. Вирощувати низькоякісне зерно стає невигідно [14].