«…Понад п’ятсот майстрів мистецтв і учасників художньої самодіяльності виступили у звітних концертах у столиці України… Від співучої родини Вовчуків… до вокально–інструментальних ансамблів «Смерічка» з Вижниці та «Червона рута» Чернівецької обласної філармонії. (Софія Ротару виконала пісні «Я люблю тебя Россия» Д. Тухманова, слова М. Ножкіна і «Ти повернешся коханий» керівника «Смерічки» Левка Дутківського на слова Анатолія Фартушняка)… Вперше «Червону руту» і «Водограй» виконав Вижницький самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» під керуванням Левка Дутківського. І цього разу ансамбль та солісти Назар Яремчук і Василь Зінкевич донесли до сердець слухачів ліричний характер та щирість пісень…» [[18]].
Після звітного концерту у Києві, митці Чернівецької області були відзначені грамотами і званнями. Перший в Україні «Народний вокально-інструментальний ансамбль» — «Смерічка» був нагороджений «Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР». Соліст «Смерічки» В. Зінкевич Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Чернівецьке обласне управління культури очолюване В. Королюком також представило до почесного звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР» керівника «Смерічки» Левка Дутківського. Та цього почесного звання йому не присвоїли. Пізніше виявилось, що посприяли цьому заздрісні “друзі-стукачі” та Вижницька районна влада…
1 квітня 1973 року Левко Дутківський разом зі «Смерічкою» та солістами Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком, який перевівшись в університеті на заочне навчання, перейшов на постійну роботу в Чернівецьку обласну філармонію.
«На початку 1970-х років «Смерічка» був найпопулярнішим ансамблем у Радянському Союзі, а В. Івасюк — улюбленим композитором молоді».
Пісні з репертуару ансамблю «Смерічка», і не тільки Івасюкові, були на той час такі популярні, що їх масово копіювали і брали до свого репертуару багато інших, навіть дуже відомих, популярних виконавців.
В 1970 році вийшла перша платівка-міньйон «Смерічки» — це була взагалі перша в Україні і друга в СРСР платівка в новому тоді жанрі ВІА. Наступний 1971 рік був найуспішнішим в історії «Смерічки» — знято музичний фільм «Червона рута», в якому солісти ансамблю зіграли головні ролі. А пісня Володимира Івасюка «Червона рута» стала найкращою в СРСР. Через рік, в фіналі «Пісні-72» звучав «Водограй». В тому ж році «Смерічка» перемогла в телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» і ансамблю присвоїли звання народного. В 1973 році «Смерічка» змінила статус з самодіяльного на професійний — аснамбль запросили до Чернівецької філармонії. Через рік «Мелодія» випустила LP з найкращим доробком гурту. Та виснажливі гастролі не сприяють творчому зростові колективу, першим в 1975 році не витримує Зінкевич, через два роки на телебачення переходить Дутківський. Наступає чорна полоса в житті колективу.
В 1979 році філармонія запрошує Дутківського реставрувати «Смерічку». Він звільнює весь склад гурту, залишивши тільки солістів — Назарія Яремчука та Павла Дворського. А до ансамблю запрошуються співак Віктор Морозов, барабанщик Ігор Лесько, гітарист Ігор Луцейко, басист Олександр Соколов, звукорежисер Володимир Критович, скрипаль та клавішник Роман Лозинський, гітарист та клавішник Володимир Прокопик. Досить швидко «Смерічка» повертає собі звання «взірцевого» поп-гурту України. В 1981 році Яремчук повіз на «Братіславську ліру» пісню Раймонда Паулса «Я тебя рисую» і повернувся з призом глядацьких симпатій. Наступного року «Смерічку» нагороджено комсомольською премією ім. Островського.
В 1983 році Дутківський стає директором філармонії, художнє керівництво «Смерічкою» переходить в руки Яремчука, музичною частиною завідував Соколов, потім Прокопик. В 1984 році гурт став лауреатом Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм, через рік дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді. В 1988 році йде новатор Морозов, згодом Орест Хома і один з кращих саксофоністів України Юрій Яремчук. З тих часів було записано два LP 1985 та 1990 років та кілька міні-відеоальбоми[19].
Згодом у 1994 році Володимир Прокопик в парі з Павлом Дворським виділився в окрему концертну одиницю. Того ж року дебютував новий склад «Смерічки» на чолі з автором-виконавцем Олегом Шаком.
ВІА «Кобза»
У 60-80-ті роки минулого століття на українській естраді з’явилося багато вокально-інструментальних ансамблів (ВІА), і гарних серед них теж було чимало. Але було кілька найбільш талановитих, виразних, яскравих, професійних – вони мали безліч прихильників тоді, вони викликають повагу до себе й сьогодні (тим більше, якщо продовжують виступати). До числа цих кращих завжди належав, без сумніву, і ВІА Кобза. Невипадково ж саме Кобзою записано платівку – перший в Україні стерео-диск, і саме Кобза була першою українською групою, що мала професійний тур на Заході (ще за часів Радянського Союзу)[20].
Гурт "Ватра"
Так сталось, що Львівська філармонія об’єднала під одною назвою три зовсім різних колективи. Закладена Богданом Кудлою перша Ватра, поряд з традиційним для того часу національним ВІА-репертуаром, досить вдало експериментувала - на платівці 1974-го року заслуговують уваги пісні у виконанні Лесі Боровець та завуальована пісня січових стрільців "Гей, ви хлопці молодії". Та й сама платівка стала своєрідною рекордсменкою серед записаних на "Мелодії" українськими виконавцями - маленькими тиражами вона передруковувалася ще майже 15 років. Та в тому, мабуть, заслуга і наступних Ватр.
Вже в 1977 році в філармонію запросили створений за рік до цього Іваном Поповичем та Віктором Морозовим ВІА "Ровесник". Візиткою нової Ватри стала пісня Поповича "Люба-Люба", а про майстерність музикантів свідчить виконувана ними "Голуба рапсодія" Джорджа Гершвіна. Та через два роки майже весь склад Ватри перебрався в Чернівці у ВІА "Смерічка", Попович в Ужгород, а кращий трубач України Володимир Копоть подався до Києва.
А філармонія знову запросила до себе самодіяльний ВІА, на цей раз створені Романом Левицьким в 1977 році в БК автобусного заводу "Ритми Карпат". Керівником нової Ватри став композитор Ігор Білозір, основними вокалістами Оксана Білозір та Мар’ян Шуневич; в стартовому складі грали клавішник Зиновій Левковський, барабанщик Юрій Кедринський, гітарист Андрій Береза, скрипаль Ростислав Штинь, саксофоніст Олександр Сердюк (автор знаменитої "Чарівної бойківчанки"). Від першого міньйону 1981-го року і до другого 85-го, Ватра поступово ставала найпопулярнішим ВІА України, хоч їй так і не вдалося позбутися протиріч між суто "ватрівським" фолк-стилем, сольною програмою Оксани Білозір та патріотикою, котру нав’язувала ансамблю худрада філармонії. З часом, коли відмінили відсоткове обмеження власних пісень в репертуарі, на перший план все більше виходила Оксана Білозір, а сама Ватра сприймалася просто як акомпануючий склад. Все закінчилося тим, що Оксана залишила гурт і створила собі власний ансамбль "Оксана". А власне Ватра перетворилася на музичний центр під керівництвом Ігоря Білозіра, котрий саме захопився створенням експериментальної музики, синтезуючи стиль нью-ейдж з українським мелосом. Альбом обрядових пісень "Від Миколая до Йордана" у виконанні Ігора Білозіра та Ватри в 1996 році випустив лейбл Гал Рекордс.
Колишніми музикантами Ватри були створені нові групи - Львівські музики, Гурт Олега Кульчицького, а ще раніше Жайвір.
9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра, і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові.
ВІА Ватра і надалі входить до складу однойменного музично-мистецького центру "Ватра", керівництво яким перейшло до Ольги Білозір. Станом на 2002 рік у складі гурту: музичний керівник, скрипаль Андрій Кучерепа, клавішник і саксофоніст Роман Антонів, басист Сергій Мосесов, гітарист Ярослав Ковалів, барабанщик Ростислав Драла, вокалісти Ольга Буньо та Володимир Питель[21].
Музичний стиль, вагомими складовими якого є індивідуалізованість, унікальність світогляду, його цілісність, виступає як психологічно зумовлена специфічність художнього мислення, виражена відповідною системною організацією потенціалу музичного мовлення в процесі створення й виконавської інтерпретації твору.