Селянство. Переважна більшість єгипетських населень. Соціальна піраміда Єгипту трималася на селянах - неписьменних, ніяк неорганізованих, і, можливо, таких, що навіть не дотримували найпростіших правил санітарії. Життя фелахів, як називають єгипетських селян, в XIX сторіччі до н.е. багато в чому була такий же, як і в XIX сторіччі н.е. Селяни жили в маленьких хатинах з невипаленої цегли або обмазаного глиною очерету. Їхнє майно було вкрай убогим. Існував величезний розрив між цією трудовою більшістю й маленькою групою представників вищих шарів суспільства. Соціальна нерівність була особливо сильною при перших династіях Давнього царства. Селяни були прив'язані до своєї землі й жили в умовах вічної кріпосної залежності, яка передавалася в спадщину. У періоди розливу Нила, коли займатися землеробством було неможливо, їх використовували як робочу силу на будівництві монументальних архітектурних споруджень. Наприкінці Давнього царства відбулося велике селянське повстання, після того, як селяни визнали свою долю настільки нестерпною, що забули про свою вроджену повагу до встановленого порядку. Пішли реформи, і хоча селяни як і раніше не мали своєї частки в багатстві країни, соціальні умови їхнього життя трохи покращилися. У цілому, єгипетські землевласники не відрізнялися жорстокістю або безсердечністю, а роботи не було настільки багато, щоб у житті селян зовсім не залишалося місця для радостей і розваг. На рік було досить багато свят. І можна сказати, що доля єгипетських селян була більше щасливою,ніж у їхніх сучасників в інших частинах світу.
Суднобудування
Найдавніші з відомих нам зображень суден ведуть своє походження з Єгипту. Єгиптяни будували човни із двох основних матеріалів: очерету й дерева. Човни мали вузький, високо піднятий ніс і таку ж вузьку, задерту корму. На палубі містилася плетена рубка. Більшість таких човнів приводилося до руху веслами без кочетів. Щогли на великих судах являли собою два зв'язаних стовпи, які були підтримувані такелажем з рослинних волокон. У часи Давнього царства в Єгипті існував досить великий флот. Фараон Снофру (ІV династія) відправив у Библ 40 суден за кедровим лісом.
Фараон V династії Сахур використовував морські судна для рейдів на фінікійське узбережжя. Гробниця скарбника Макет-Ра демонструє його колекцію річкових суден. Там є прогулянкові човни різних розмірів, постачені рубкою, легкі яхти з відкритою палубою або навісом, схожі на каное човни для полювання й риболовлі.
Науки й системи
Більшість єгиптян не одержували формальної освіти. Вони були неписьменними й володіли лише найпростішими основами арифметики, необхідної для дрібної торгівлі. В заможних родинах освіту, в інтелектуальному значенні, одержували тільки хлопчики (хоча заступником писемності була богиня Сешат). Дівчата в самоті жіночих покоїв навчалися домоведенню, музиці й танцям, але читання, письмо і арифметика, як правило, не входили в їхню освітню програму. У період Середнього царства при храмах почали відкриватися школи, де навчалися хлопчики з родин чиновників. Їхні уроки складалися з копіювання класичних текстів, заучування напам'ять, і вони не виходили за вузькі рамки навчального плану, що був обмежений читанням, письмом і арифметикою. Таке навчання, безсумнівно, було дуже нудним, і учнів часто били для пробудження в них ентузіазму. Методи навчання пояснюють шаблонність багатьох літературних творів, оскільки повторення ідентичних фраз і словесних конструкцій нерозривно пов'язане з багаторазовим переписуванням тих самих зразків у школі.
Подібно до багатьох інших аспектів інтелектуального життя, математика в Єгипті, зважаючи на все, почала розвиватися в додинастичний і тиниський періоди й майже не прогресувала після закінчення епохи будівництва пірамід. Математика в основному була пов'язана з архітектурою й будівництвом. Давні єгиптяни користувались десятковою системою розрахунку із кратними числами від 100 до одного мільйона. У натуральному ряді чисел у них не було нуля. Однак арсенал арифметичних дій був досить таки незначним. Крім простих способів складання та віднімання, вони знали множення та ділення, прості дроби. Хоча і за допомогою таких елементарних операцій єгипетським писцям вдавалось вирішувати досить складні завдання, зокрема, здійснювати розрахунки об'ємів та площ. Подібно до всіх предметів, що вимагають навчання, математика перебувала у віданні жерців, які не бажали поширювати свої знання занадто широко, щоб зберегти навколо себе атмосферу таємничості й чарівництва.
Ієрогліфічне письмо використовувалося в Єгипті протягом 3500 років, починаючи від I династії аж до християнської епохи. Існуючі дані ясно свідчать про те, що ця форма листа була винайдена в Єгипті, а не імпортована ззовні. Єгиптяни демонстрували своє розуміння зв'язку письма з мовою, зображуючи перед маленьким малюнком алфавітний знак для позначення його дійсного звучання. В ієрогліфічному листі існує величезна кількість різних піктограм, багато з яких дозволяють нам скласти уявлення про соціальне життя, рослини, тварин і птахів періоду Давнього царства.
Навіть після того, як інші види письма, ієратика й демотика, замінили його на комерційному й іншому мирському документах, воно продовжувало використовуватися у священних написах. Ієрогліфічне письмо саме по собі було одним з видів мистецтва, і у зв'язку із цим можна відзначити, що в давньоєгипетскій мові поняття «писати» і «малювати» позначалися одним словом. Ієратика (від грецького Hieroatics, «жрецький») -форма писемності, що розвилася з ієрогліфів. Була винайдена як прискорена форма письма для нерелігійних документів. Демотика (греч. Demoticos, популярний) – прискорена форма єгипетського письма, що з'явилася через 200 років після ієратики. За своїм характером вона пішла значно далі від споконвічної символьної основи ієрогліфів. Самі єгиптяни були настільки впевнені у значимості своєї писемності, що намагались заповнити знаками будб-яку площину, зокрема, стін, обелісків, саркофагів, поверхні глиняних та деревяних дощечок. Писемність набула високої соціальної оцінки і вважалась однією з складових влади. Писці сприймались як особливо престижна суспільна група.
Відношення єгиптян до неба не було дослідницьким або аналітичним. Вони уважно спостерігали за положенням зірок, місяця й сонця. Перша єгипетська космологія з'явилася в Геліополі, давньому культурному центрі. Із самих давніх часів єгиптяни використовували власний різновид календаря, заснованого на фазах місяця. Приблизно до кінця II династії вони розробили більш точний календар, у якому тривалість року становила 365 днів. Їхній новий рік починався з розливом Нилу в Мемфісі й більш точно відзначався сходом разом із сонцем яскравої зірки Сиріуса (Сотиса). Рік був розділений на чотири сезони, кожний з яких складався із трьох місяців по тридцяти днів. «Додаткові» п'ять днів були відведені під свята й рівномірно розподілені по всьому році. Оскільки в єгиптян не було високосного року, їхній календар разом з порами року поступово зміщався, і до кінця Давнього царства цей зсув становив п'ять місяців. Винахід календаря вважається одним з найбільших внесків єгиптян у скарбницю людських знань.
Важливу роль у соціальному житті єгиптян грала музика. Вона була невід'ємною частиною багатьох свят і прийомів, і професійні музиканти добре заробляли. Володіння музичними інструментами і вміння співати під їх акомпанемент - входило до вимог, що ставились до випускників шкіл.
Багато видів робіт проходили в певному ритмі, що задавали ударні інструменти. Крім того, єгипетські музиканти використовували духові й струнні інструменти, що представляли собою близьку подобу флейти, кларнета й арфи. Перші спроби запису музики відносяться до Середнього царства, а музична теорія – до елліністичних часів.
Найбільш оригінальним явищем була медицина. У творах лікарів часів Середнього та Нового царств досить точно описані симптоми і методи лікування типових хвороб населення, зокрема, всілякі шкірні хвороби, хвороби зору, хвороби органів дихання, шлункові хвороби тощо. Крім того, збереглися медичні довідники, де описані способи лікування черепно-мозкових ушкоджень, ушкоджень грудної клітини, хребетного стовпа, шиї, плечей. Медицина в Єгипті користувалася повагою, і доктори тут були у великій пошані. Медицина, як і всі інші види знань, містилася під парасолькою жрецтва, займаючи положення десь між емпіричною наукою й марновірною магією. Храми мали свої трав'яні сади, що забезпечували їх запасом медикаментів, і серед богів, які опікувалися мистецтвом лікування, були сам Ра-Атум, Нейт (чий храм у Саисі мав медичну школу, сполучену зі школою «мудрих чарівників») і Анубіс. Єгиптяни були гарними костоправами. Вони також успішно практикували ампутацію. Внутрішні хвороби здавалися їм значно більш загадковими, і в таких випадках доктори прибігали до заклінань і зілля, до складу якого часто входили такі незвичайні інгредієнти, як кров ящірки, екскременти різних тварин і материнське молоко.