Культура Єгипту (стр. 5 из 5)

Література й мистецтво

Культура кожного народу – неповторна і прекрасна. А найбільшим культурним скарбом будь-якої нації чи народності є їх література. Єгипетська література зародилася в письмовому виді при IX династії, хоча немає ніяких сумнівів у тому, що існували давні усні перекази, які передавалися з покоління в покоління як у грамотних, так і неписьменних шарах суспільства. Література Давнього царства представлена переважно релігійними текстами, створеними жерцями Геліополю. « Тексти пірамід» підпадають під дану категорію. Найдавніші з відомих нам літературних текстів на папірусі належать до Першого перехідного періоду. У цей неясний час у деяких переписувачів з'явилося бажання викладати свої думки в писемній формі, коментуючи гірко або песимістично атмосферу епохи. Від періоду Середнього царства до нас дійшло кілька великих літературних творів, включаючи «Повість про Синуха», «Повість про красномовного селянина» і «Острів чарівництва». Література Нового царства більше реалістична за тоном. Від цього періоду до нас дійшли поетичні твори у вигляді гімнів Эхнатона сонячному богові Атону, циклу любовної лірики, схожого на «Пісню пісень», і різних офіційних віршів, адресованих фараонові й богам. Єгипетська проза, навіть у кращих своїх проявах, відрізняється сухістю й частими повтореннями шаблонних виразів, штучністю стилю й тону. Характерно збереження впродовж тисячолітть одних і тих самих давніх сюжетів, жанрів та форм.

Так само як точкою відліку якості життя був бог, основою творчості вважався канон. Мистецтво не сприймалось як самостійний вид діяльності. «Мистецький» означало «штучний», «вмілий», «майстерний». Це стосувалось і діяльності писця, і лікаря, і жерця або будь-кого, хто доводив свою професійну кваліфікацію.

Більша частина єгипетського мистецтва була похоронною й, таким чином, виконувала скоріше утилітарні, а не естетичні функції. Живопис у гробницях не призначався для прикраси - він затверджував, що покійний одержить у загробному житті всі зображені предмети.

Живопис у Давньому Єгипті була скоріше ремеслом, ніж мистецтвом, як його розуміють у сучасні часи. Типовою формою живопису були фрески, які малювали прямо на внутрішніх стінах гробниць, храмів і великих будинків. Досконалістю в мистецтві було точне відтворення традиційного малюнка. Єгипетський портрет малювався в профіль, але око при цьому зображувалося в анфас. Крім того, на малюнках людський торс точно так само був повернутий до глядача, у той час як талія й ноги представлені в анфас. Думка, відповідно до якого єгиптяни не вміли малювати по-іншому, уже давно не знаходить підтримки. Живопис, особливо в гробницях, призначався для вічності, і вважалося, що швидкоплинна природа рухів погано сполучається з достоїнством цих фігур і їхнім положенням у часі.

Для виготовлення блюд, глечиків, медальйонів, черепиці, застосовувався фаянс - декоративна кераміка із кварцової пасти із глазурованою поверхнею, часто покритої золотом або іншими дорогоцінними металами. Існували також фаянсові прикраси, що відповідали вигинам вушної раковини. Срібло, золото, слонову кістку й дорогоцінні камені могли собі дозволити тільки аристократи, але мушлі й глиняні бусини були доступні для кожного. Жінки носили браслети, серги, намиста, широкі коміри й амулети у вигляді скарабеїв. Широкий комір, що складається з декількох рядів спеціально підібраних різнобарвних бусин, був головною прикрасою.

Комір з фаянсу, кінецьXVIIIНагрудна прикраса – брошка - скарабей.

Єгипетські аристократи обох статей мали час, можливості й певний смак для оздоблення своєї зовнішності. Так, наприклад, високопоставлені чиновники носили кільце з печаткою у вигляді скарабея на третьому пальці лівої руки.

Найтоншою роботою відрізнялися всі види особистих прикрас і аксесуарів, включаючи ручні бронзові дзеркала, чия здатність, що відбиває, рівнялася з магією богів. Ювеліри використовували у своїй роботі широкий діапазон матеріалів, таких, як агат, аметист, берил, корали, нефрит, яшму, онікс, перли, сардонікс і бірюзу, із золотом, сріблом і міддю для оправи. Прикраси виготовлялися також і із чистого золота - як за допомогою виливка, так і кування. Можливо, пік розвитку ювелірного мистецтва довівся на час правління XII династії, про що свідчать прикраси, знайдені Пітрі в піраміді Сенусерта II, серед яких були пектораль і корона, виконані з великою технічною майстерністю.

Корона принцеси Хнуміт, ХІІ дин. Золота проволока з маленькими квіточками з напівдорогоцінних каменів

Розкіш і багатство тієї епохи відображаються у вишуканому оздобленні гробниць і дорогих прикрас мумій.

Висновок

Одна з найдавніших цивілізацій людства залишила по собі безцінні скарби, не всі з яких зрозумілі нам сьогодні. Саме тому вчені продовжують пошуки, а ще намагаються розгадати таємницю давніх ієрогліфів, щоб прочитати усі літературні пам'ятки єгипетського народу.

Культура Стародавнього Єгипту значною мірою вплинула на історичний і культурний розвиток народів Передньої Азії, античної Греції та Стародавнього Риму. Ремесла Єгипту (ткацтво, гончарство, металообробка, суднобудування, виготовлення скла, монументальне будівництво та обробка каменю, землеробство, елементи наукових знань (астрономія, математика, медицина), що сформувалися отут, стали основою подальшого розвитку світової культури.

Від єгиптян європейці отримали назви 12 зодіакальних сузір'їв, сонячний календар, навчилися визначати площу кола, об'єм зрізаної піраміди, площу поверхні півкулі, взяли чимало рецептів лікувальних засобів, дізналися про цілющі властивості рослин і мінералів, особливості діяльності людського організму.

Єгипетська монументальна архітектура, оригінальна скульптура, витончений живопис, міфологія, релігія, поезія й проза як довершене втілення людського духу прикрашають скарбницю світової культури.

Використана література

1. Меллер С. Земля Осириса / Харьков, 2004.- С. 288

2. Дерош-Ноблькур К. Тутанхамон син Осириса / -М., Центрополиграф, 2003.- С.304

3. Мертц Б. Красная земля, черная земля /Древний Египет: легенды и факты/ - М., Центрполиграф, 2003. – С. 458

4. Египтология /Подарочный альбом / Махаон

5. Египетская мифология/ энциклопедия/ - М., Эксмо, 2002. – С. 592

6. Котрелл М. Пророчества Тутанхамона/ - М., Эксмо, 2002. – С. 366

7. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія світової культури/ - К., «Кондор», 2006. – С. 407

8. Гладкий В.Д. Древний мир / Энциклопедический словарь, т.1 / Донецк, МП «Отечество», 1996. – С. 512

9. Бондарук О. Міфи народів світу / Львів, Просвіта, 1997. – С.312

10. Левчук Л.Т., Гриценко В.С., Єфименко В.В. та ін. Історія світової культури / - К., Либідь, 2003. – С.368