Історія відділу обмінного і резервного фондів веде свій початок з 1959 року, коли Радою Міністрів СРСР була прийнята постанова “Про використання книжкових фондів бібліотек”, якою міністерствам, відомствам та іншим організаціям було надано право безкоштовної передачі літератури з фондів одних бібліотек іншим. За роки існування відділом перерозподілено більше 6 мільйонів творів друку, доукомплектовано десятки тисяч бібліотек.
Фонди відділу нараховують сьогодні близько 155 тисяч документів, з них 80% – видання українською мовою, 20% – іншими мовами. Щорічно відділом перерозподіляється від 200 до 300 тисяч видань, доукомплектовуються сотні бібліотек. Велика увага приділяється доукомплектуванню діючих фондів НПБ України. Тільки за останні 3 роки в основні фонди Бібліотеки передано 21 тисячу примірників документів.
Відділ наукової організації бібліотечних процесів створений у 1980 році.
Основними напрямами діяльності відділу є:
участь в управлінні Бібліотекою шляхом науково обґрунтованого планування, обліку роботи, контролю за виконанням планів;
удосконалення нормування бібліотечно-бібліографічних процесів з урахуванням їх змін у зв’язку з впровадженням комп’ютеризації;
організація роботи по впровадженню і дотриманню чинних в Україні державних, міждержавних та міжнародних стандартів відділами Бібліотеки, створення їх банку даних;
До структури організаційно-аналітичного відділу входить сектор зв’язків з громадськістю , завданнями якого є встановлення та підтримка зв’язків з державними керівними органами, Верховною Радою України, з вітчизняними громадськими організаціями, комерційними структурами, творчими спілками, видавництвами, закладами культури, посольствами зарубіжних країн, представництвами міжнародних організацій, фондів, меценатами з метою утвердження позитивного іміджу Бібліотеки як соціокультурного та інформаційного закладу загальнодержавного значення, пошуку позабюджетних коштів. [4]
2. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка — друга за книгофондом, після бібліотеки ім. Вернадського у Києві бібліотека України. До послуг читачів 12 читальних залів на 524 місця.
Будівля бібліотеки в формах ренесансу була відбудована у 1901 році за проектом А. Бєкєтова спеціально для Харківської громадської бібліотеки, заснованої у 1886 році. За проект цієї будівлі – бібліотеки на 1,5 млн. томів, А. Бєкєтов був удостоєний звання академіка архітектури. На першому поверсі розмістилися вестибюль, абонементний зал, каталог, на другому – зал на 300 читачів або на
600 глядачів. У 1979 році було збудовано новий корпус бібліотеки за проектом архітектора Д. Вейцмана. У різні часи гостям бібліотеки були відомі поети, письменники, композитори. Фонди бібліотеки налічує близько 7 мільйонів томів. Велику цінність мають рукописи та видання 15 – 16 сторіч, які зберігаються у відділі рідкісних книг. [10]
Щорічно до Бібліотеки надходить до 70 тис. документів (книг, журналів, газет, баз даних та електронних документів на CD-ROM та ін.). Розгалужена система довідково - бібліографічного апарату ХДНБ містить понад 60 каталогів і картотек у тому числі електронний, довідково-бібліографічний фонд, автоматизовані бази даних, друковані зведені каталоги та фонд виконаних довідок.
2.1 Історія створення
Створена 8 жовтня 1886 року як Харківська громадська бібліотека. Засновниками бібліотеки були: А. А. Рурський, професори О. І. Кирпичников, М. Ф. Сумцов та інші. Бібліотека утримувалась на пожертвування та плату читачів за користування книгами.
У перший рік функціонування бібліотеки у трикімнатному флігелі на Миколаївській площі (нині пл. Конституції) читачів обслуговувало п’ятеро службовців; фонд налічував 1 700 примірників видань. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіасти народної освіти В.І.Філонов, О.А.Гурський, Х.Д.Алчевська, професори Харківського університету М.Ф.Сумцов та Д.І.Багалій, губернатор міста барон А.Акскуль фон-Гільденбант, а також багато інших представників прогресивної громадськості Харкова.
Виходить друком “Первый каталог Харьковской общественной библиотеки” (Х., 1886.-89с.). Такі каталоги видавалися до 1913 р.
1889 — введено форматно-порядкову розстановку фонду, яка застосовується й зараз.
1890 — на околицях міста створюються філії Бібліотеки для робітників.
1896—на десятому році існування Бібліотеки фонд налічував 41,6 тисяч примірників.
Основою документозабезпечення були пожертвування. “Протягом перших десяти років від 2 000 осіб і установ надійшло 39 806 томів… У середньому поступало 4 000 томів за рік” (Багалій Д.І., Міллер Д.П. Історія міста Харкова за 250 років його існування (1655-1905). Т.2.- Х.,1993. – С.754.). Дарувалися окремі видання, а також цілі бібліотеки. Зокрема відомим російським письменником Г.П.Данилевським (понад 3 тис. прим.), видатним юристом К.Н. Анненковим (1,7 тис. прим.), лікарем В.І. Порай-Кошицею (1,8 тис. прим.). Значну частину зібрань із власних бібліотек подарували також відомий філолог-словіст О.О. Потебня, професори В.І. Добротворський, П.І. Сокальський, письменник І.С. Аксаков, та багато інших значних особистостей.
1898 — Розпочалося створення генерального алфавітного каталогу за пруською системою книгоопису.
У 1901 році бібліотека переїздить у нове приміщення (нині пров. Короленка, 18). Проект будівлі створив архітектор О.М. Бекетов. Він входив до складу правління бібліотеки і одержав за свою розробку почесне звання “Академік архітектури”. Розпочато видачу читачам безплатних абонентів (вчителям початкових шкіл та училищ, студентам, слухачам курсів та ін. категоріям). [7]
Першою серед громадських книгозбірень країни бібліотека у 1903 році відкриває музичний відділ (за прикладом паризьких бібліотек), відділ рукописів і автографів (за ініціативою голови правління Д.І. Багалія. Безпрецендентним явищем стало відкриття відділу бібліотекознавства (за ініціативою Л.Б. Хавкіної). Формується унікальний за змістом документний фонд з бібліотечної справи. Активізується робота з виявлення, вивчення та популяризації передового бібліотечного досвіду, у т.ч. зарубіжного, розширюються міжнародні зв'язки. Закордонними партнерами ХГБ стають відомі бібліотечні заклади та організації США (Бібліотека Конгресу, Нью-Йоркська публічна бібліотека, бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані, Публічна бібліотека в Манчестері, публічна бібліотека ім. Крера в Чікаго), Великої Британі (Бібліотека Британського музею, бібліотечне бюро у Лондоні, Клеркенвільська бібліотека), Франції (Національна бібліотека в Парижі), Міжнародний бібліографічний інститут у Брюселлі, а також бібліотеки Німеччини, Австрії, Японії та інших країн світу.
1905 — Бібліотека взяла участь у Всесвітній виставці у м. Льєжі (Бельгія) і була нагороджена почесним дипломом. Представлена на виставці книга Л.Б. Хавкіної “Библиотеки их организация и техника” (Санкт-Петербург, 1904) отримала золоту медаль.
1906 — За ініціативою членів правління Бібліотеки Г.М. Абрамова та Д.І. Багалія, відкривається український відділ. Він не мав аналогів в усій країні. Серед основних напрямків діяльності Української комісії, яка керувала його роботою, були - вишукування коштів на комплектування фонду виданнями про історію, економіку, культуру України, творами українських письменників, краєзнавчими документами, бібліографування цих матеріалів тощо. В різні роки у складі Української комісії були М. Міхновський, перший голова комісії, палкий войовник за національну ідею, автор популярного політичного трактату “Самостійна Україна”, Д. Багалій, Х. Алчевська, С. Дремцов, О. Габель, відомий письменник Г. Хоткевич, який був головою комісії з 1914 р., та інші відомі діячі української культури.
1911 — 25-річчя ХГБ. За кількістю фонду, що складав 142 тис. прим., книгозбірня посідає 3-тє місце серед “провінційних” публічних бібліотек Російської імперії; за обсягом виданих читачам книг – тривке місце після Імператорської публічної бібліотеки. Бібліотека взяла участь у 1-му Всеросійському з'їзді бібліотекарів.
1916 — Відкривається дитячий відділ. Він обслуговує дітей від 4-х до 14 років і перетворюється згодом в одну із провідних бібліотек країни.
1917 — Після революції діяльність громадської книгозбірні набуває нового змісту. Підкоряючись новим вимогам часу, вона всіляко підтримує освітянський рух, стає однією із ланок ідеологічної діяльності.
1920 — Бібліотека отримує статус державного закладу культури (згідно з постановою Харківського губвиконкому про націоналізацію бібліотек) і підпорядковується Головполітпросвіті Наркомосу (з грудня ц.р.). Засновано консультаційний відділ , який очолив Б.О.Борович, видатний бібліотекознавець, книгознавець, педагог. Відділ швидко набуває популярності як культурно-інформаційний та науково-методичний осередок.
1922 — Бібліотеці присвоєно ім'я російського письменника В.Г. Короленка. Став надходити безплатний примірник друкованої продукції, що видавалося на території РФСР.
1930 — За високий рівень діяльності та значний внесок Бібліотеки у розвиток науки, освіти, культури, НАРКОМОС України визначає її статус як державної наукової. Відтоді вона має назву Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Розпочинається новий етап наукової “біографії” закладу.
1933 — Організовано нові структурні підрозділи: сектори масової роботи та міжбібліотечного абоненту (МБА).