Розрізняють види театру: музичний, драматичний, ляльковий, тіньовий, цирк та естрада.
Кіно справедливо називають наймасовішим видом мистецтва. Воно народилося наприкінці XIXст., коли 28 грудня 1895 р. на бульварі Капуцинів у Парижі брати Люм'єр продемонстрували свій перший фільм "Прибуття поїзда". У 1908 р. був знятий перший російський фільм "Понизька вольниця" (режисер Дранков). Перший вітчизняний документальний фільм відбивав святкування 80-річчя від дня народження графа Л.М. Толстого. Але незначний, у порівнянні з іншими видами мистецтва, вік кіно не завадив йому виробити свою систему художніх прийомів: монтаж, ракурс, план (загальний, середній, широкий), зйомки, наплив тощо. Пізніше стали опановувати виражальні можливості звуку та кольору. Усе це зумовило силу впливу кіно на глядача. Кіно справедливо вважають найбільш дієвим видом мистецтва, бо та реальність, що її створює кіно, за своєю якістю не відрізняється від реальності буття. Тому ідеї, думки, міфи, що відтворюються через кіно-образи, найлегше сприймаються глядачем, як сама дійсність (згадаймо вітчизняний кінематограф ЗО—50-х років).
Кіно має багато спільного з театром, визначаючись як мистецтво синтетичне, видовищне та колективне. Але з винаходом монтажу кіномитці здобули можливість створювати свій кіно-час та кінопростір тоді, коли у театрі ці можливості обмежені сценою та реальним часом.
Кіно орієнтоване на колективне сприйняття, воно навчає роздумувати про себе, своє життя, сучасність, майбутнє та минуле. Кіно, як ні один із видів мистецтва, зв'язане з розвитком техніки.
Телебачення — наймолодший з видів мистецтва.
Його соціальна цінність полягає в аудіо- та відеоінформатипності. Телеекран дає зображення напросвіт, тому має дещо іншу фактуру та інші закони композиції, ніж кіно. Світло — найсильніший засіб вираження у телебаченні. Ракурс сприйняття предметів, телемонтаж, переміщення камери та наближення предмета зображення дають телебаченню додаткову можливість художньої виразності. Для телебачення характерне поєднання ритмічно-повільного "прихованого" монтажу з його несподіваним "збоєм", перенесенням уваги на новий об'єкт.
Телебачення з усією своєю фактографічністю, близькістю до натури має надзвичайні можливості відбору та інтерпретації дійсності. Разом з тим воно містить у собі загрозу стандартизації мислення людей. "Масове споживання" однакової духовної продукції здатне викликати народження шаблонів у суспільній свідомості Тому такими важливими є естетичний вектор передач та їх художній рівень. Особливістю телебачення, яка поріднює його з декоративно-прикладним мистецтвом, є інтимність, "домашність" сприйняття. Це — мистецтво, яке приходить у наш дім та стає частиною нашого побуту.
Ще на зорі розвитку телебачення С. Ейзенштейн відмічав нову якість актора у цьому виді мистецтва. Усі, хто потрапляє на телеекран, опріч волі стають не тільки людьми певної професії, але й живими образами, персонажами художнього репортажу в новому виді мистецтва. Тому важливо, щоб кожен герой телепередачі був "живою", "незапрограмованою" особистістю, яка на очах глядачів створює монолог або бесіду, вміє невимушено вести розмову та душевно розкриватися.
Важливою естетичною особливістю телебачення є передача синхронності подій, безпосередній репортаж з місця події, залучення глядача до сучасної течії історії. У художньому репортажі екранний час дорівнює реальному. І тоді телебачення звертається до кінохроніки. Ефект актуальності передачі, присутності глядача повинен зберігатися.
Телебачення приховує у co6i багато можливостей, загрози та добрі перспективи. Воно може виявитися як троянським конем, так i великим учителем людства.
2. Застосування мистецтва в культурно-виховній та просвітницькій роботі
Розпочинаючи написання практичної частини курсової роботи, слід зазначити основні положення, що стосується культурно-виховної та просвітницької роботи.
Культурно-виховна робота –– це цілеспрямований вплив на всі категорії військовослужбовців та працівників з метою формування у них високої духовної культури та моральних якостей, почуття патріотизму, національної свідомості, вірності традиціям українського народу і задоволення їхніх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля особового складу.
Визначаючись як однією з складових системи виховної роботи вона суттєво впливає на стан справ військового колективу.
Змістом культурно-виховної і просвітницької роботи в військових формуваннях України має такі положення.
· Впровадження комплексу культуро-просвітницьких заходів в реалізації напрямків виховної роботи.
· Формування у особового складу позитивного ставлення до військової служби на основі усвідомлення національно-історичних традицій та духовної спадщини українського народу.
· Поширення роботи культуро-освітніх закладів.
· Організація дозвілля особового складу.
· Розвиток шефських відносин.
Культурно-виховна і просвітницька робота являє собою єдину взаємопов’язану систему культурно-виховної та культурно-просвітницької роботи.
Зміст культурно-виховної роботи –– це виховання особистості з метою формування у неї духовних якостей, які впливають на почуття та формують відношення до повсякденної службово-бойової діяльності військовослужбовців, визначаючи таким чином кінцеві результати.
Вона включає:
1. Формування глибокого усвідомлення своїх обов’язків та моральних принципів їх виконання.
2. Утвердження в повсякденному житті норм військової етики, культури поведінки, розуміння системи правових відносин.
3. Роз’яснення особливого дотримання у військовій діяльності гуманітарних норм.
4. Вихованні культури мислення, оцінки загальнолюдських цінностей, поглибленні розуміння сенсу життя.
Мета цієї роботи проявляється у:
* культурі поведінки;
* культурі спілкування;
* культурі дотримання форми одягу;
* виконанні правил особистої гігієни та ін.
Змістом культурно-просвітницької роботи є виховання більш чутливого і глибокого ставлення до мистецтва, художньої творчості, оцінка та розуміння психології мистецтва у всіх його видах, жанрах та напрямках, яких на сьогодні нараховується понад 65.
Практичний вплив мистецтва на особистість, я буду аналізувати на одному прикладі: відтворення у свідомості військовослужбовця образу мистецтва.
Яким чином можна впливати на людину за допомогою образу?
Найбільш повне вираження героїчного образу відображається в військовій тематиці. В героїчно – патріотичному вихованні людей вона відіграє особливу роль. Мистецтво формує емоціонально – виражений образ захисника Вітчизни. В ньому сконцентровані всі найкращі якості людини: висока ідейність, патріотизм та інтернаціоналізм, сміливість, мужність, висока професіональна підготовка. Культурно-виховна та просвітницька робота являються головними сферами впливу на духовний світ людини через призму мистецтва.
Мистецтво - одна із форм суспільної свідомості, форма людської діяльності, яка відрізняється від науки, політики, права, релігії. Мистецтво пізнає дійсність за допомогою художніх образів.
Художній образ вбирає в себе всі суперечності, все багатство мистецтва. Усі труднощі художнього процесу пов'язані зі створенням митцем художнього образу.
Це одна сторона проблеми; художній образ як процес створення мистецтва. Для того щоб впливати на людину, за допомогою мистецтва треба зрозуміти це мистецтво…
Складності розуміння мистецтва споглядачами також пов'язані з труднощами "розкриття" для себе художнього образу.
Проблема художнього пізнання світу — одна з головних у курсі естетики, вона тісно пов'язана з філософською теорією пізнання. Щоб усвідомити сутність художнього образу, користуються теорією відображення, яка розглядає людську свідомість в цілому як образ навколишньої дійсності, як суб'єктивну картину об'єктивного світу. Але філософське розуміння образу не тотожне естетичному його тлумаченню. Тому між філософським і естетичним поняттями образу існує різниця.
Як відомо, теорія пізнання оперує поняттям "образ" у широкому гносеологічному розумінні. Коли філософ говорить про образ, він має на увазі відображення у свідомості людини навколишнього світу. У цьому зв'язку образами у філософії є різні прояви психічного стану, відчуття, уявлення, поняття, висновки.
Художній образ виступає окремою формою відображення дійсності, тому щодо нього є справедливим вислів: "суб’єктивна картина об’єктивного світу". Але естетичний зміст поняття "образ" відноситься до філософського як специфічне до універсального. Художній образ — це не тільки гносеологічна, а й естетична категорія.
Від категорій наукового мислення художній образ відрізняється живою безпосередністю. Крім того, художній образ не тільки відображає факти життя, але й несе у собі специфічні узагальнення життєвих явищ, проникає в їх сутність, розкриває їх внутрішній сенс. У художньому образі зливаються як риси живого споглядання, так і риси абстрактного мислення. Художній образ — це цілісна та завершена характеристика життєвого явища, яка співвідноситься з художньою ідеєю твору і виявляється у конкретно-чуттєвій, естетично визначеній формі.
Художній образ — це особлива форма пізнання дійсності у мистецтві.
Військова справа пов’язана з історією, традиціями, і це все є передумовою сприйняття військовослужбовцями образів мистецтва. Образів, пов’язаних з історичними подіями, героями…
У літературі зустрічається поняття "образ-герой". Герой, який відважний, сміливий, справжній чоловік – наприклад, Спартак, Олександр Македонський, Юлій Цезар. Це з однієї сторони історичні персонажі, але вони втілені як в літературу так і в живопис, музику, кіно, архітектуру та ін.