Статистичний метод використовують найбільш широко. Він дозволяє дати кількісну та якісну оцінку виробничого травматизму.
При статистичному методі вивчення аналізу нещасних випадків здійснюється за допомогою відповідних показників – коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості травматизму. Коефіцієнт частоти – Кч – визначає число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих даного підприємства за звітний період:
Т
Р
· Т – число потерпілих при нещасних випадках за звітний період з втратою працездатності більше ніж на три робочі дні;
· Р – середньостатистичне число працюючих за звітний період.
Коефіцієнт частоти дає лише кількісну характеристику. Його доповнює коефіцієнт важкості (Кв), який показує число днів тимчасової непрацездатності, яке припадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:
Д
Кв = –, де
Т
Д – число днів непрацездатності за звітний період в результаті нещасних випадків;
Т – число травмованих за звітний період.
Результати дослідження рівня виробничого травматизму в ТзОВ ім. Б. Хмельницького за три останні роки показані в таблиці №7.1.
Таблиця №7.1.
| Показники | Роки | ||
| 2000 | 2001 | 2002 | |
| Середнє число працюючих, чол. | 340 | 325 | 328 |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кількість нещасних випадків | 1 | 1 | – |
| Кількість днів непрацездатності | 50 | 72 | – |
| Показник частоти травматизму | 2,94 | 3,0 | – |
| Показник важкості травматизму | 50 | 72 | – |
З метою збереження майна в ТзОВ ім. Б. Хмельницького значна увага приділяється протипожежній профілактиці. З цією метою утворені добровільні протипожежні формування, які забезпечені необхідними засобами для гасіння пожежі. Всі приміщення в господарстві відповідають вимогам пожежної безпеки. Кожне приміщення обладнане пожежним щитом, на якому розміщені первинні засоби пожежегасіння (лопати, відра, вогнегасники тощо). У вогненебезпечних місцях вивішені попереджувальні написи і правила поводження з вогнем і легкозаймистими речовинами та матеріалами.
Рекомендації по покращенню охорони праці
в ТзОВ ім.Б. Хмельницького.
1. Створити кутки по висвітленню питань техніки безпеки і протипожежної охорони на всіх виробничих бригадах.
2. Розробити і вивісити на робочих місцях інструкції з техніки безпеки.
3. Посилити контроль за виконанням вимог техніки безпеки працівниками господарства, посилити трудову дисципліну шляхом проведення бесід і підвищення відповідальності за порушення правил техніки безпеки.
4. Здійснювати періодичний контроль стану здоров» я всіх працівників і службовців – проводити медичне обстеження.
5. Всім спеціалістам і працівникам ТзОВ ім.Б. Хмельницького дотримуватись норм особистої гігієни.
4. Цивільна оборона
Дезинфекція, дезінвазія, дезінсекція та дератизація
В системі ветеринарно-санітарних заходів, які забезпечують благополучність тваринницьких господарств по заразних хворобах тварин, дезинфекція, дезинвазія, дезинсекція та дератизація займають одне з найважливіших місць. Основне їх призначення – знищити або знешкодити в оточуючому середовищі збудників заразних хвороб тварин, птиці і в тому числі збудників зоонозів.
Проведення ветеринарної дезинфекції, дезінвазії, дезінсенції і дератизації передбачене в плані протиепізоотичних заходів в ТзОВ ім.Б. Хмельницького. Дезинфекцію, дезінвазію, дезінсекцію і дератизацію в господарстві здійснюють під обов’язковим контролем ветеринарного лікаря.
При проведенні роботи по дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції є обов’язкове дотримання правил особистої профілактики. Тому особи, які виконують цю роботу, забезпечуються спецодягом. При використанні препаратів, що діють подразнююче на слизові оболонки, роботу в господарстві виконують тільки в протигазах, а при застосовуванні лугів, кислот і інших сильнодіючих речовин – захисних окулярах.
Засоби, які використовують в системі ветеринарно-санітарних заходів обов» язково повинні бути безпечними для тварин і людей, не пошкоджувати знезаражуваних предметів і не залишати неприємних запахів.
Дезинфекція – комплекс прийомів і методів, спрямованих на знищення або інактивацію збудників інфекційних захворювань у зовнішньому середовищі і на поверхні тіла хворої тварини.
Завдання дезинфекції – порушення процесу передачі збудників інфекції знезаражуванням різних об’єктів зовнішнього середовища, забруднених виділеннями хворих тварин.
Дезінфекція складається у двох послідовно здійснюваних заходів:
а) механічного очищення обробляючих поверхонь; б) власне дезинфекції знешкоджуючими засобами.
Розрізняють дезінфекцію профілактичну і вимушену. Профілактична дезинфекція проводиться з метою знищення або знезараження умовно патогенних мікробів або хвороботворних збудників, які виділяються хворими тваринами без видимих клінічних змін, або мікробоносіями. Профілактичну дезінфекцію проводять два рази на рік (весною та осінню) одночасно з ремонтом приміщень та обладнання.
Вимушена дезінфекція включає дезінфекцію біжучу і заключну. Біжучу дезінфекцію проводять з моменту виникнення захворювання до його ліквідації, в терміни, передбачені для кожної інфекційної хвороби. Заключну дезінфекцію здійснюють після ліквідації інфекційного захворювання перед зняттям карантину.
При хворобах викликаних спороутворюючими мікроорганізмами, в приміщеннях, де знаходились хворі тварини, після механічної очистки і дезинфекції знімають дерев’яну підлогу і під нею верхній шар землі. Очищену поверхню знезаражують хлорним вапном. Після дезинфекції внутрішнє обладнання приміщень дезінфікують гарячим 2% – ним розчином кальцинованої соди або 0,5- 1% – ним розчином їдкого натру і після цього проводять повторну дезінфекцію всього приміщення.
Гній від тварин, хворих і підозрілих на захворювання сибіркою, емкаром, сапом та іншими особливо небезпечними хворобами після попереднього зволоження дезрозчином спалюють. При хворобах, викликаних неспороутворюючими мікробами гній знезаражують біотермічним методом.
Дезінсекція – захід спрямований на знищення ектопаразитів тварин (комах, кліщів, тощо).
Для обробки тварин і тваринницьких приміщень застосовують дезрозчини, інсектицидні дими та аерозолі. перед застосуванням деззасобів проводять механічне очищення тваринницьких приміщень і території ферми від гною, сміття, змивають гарячою водою годівниці, обладнання та інвентар.
Дератизація – знищення гризунів за допомогою механічних, біологічних, бактеріологічних і хімічних методів. Механічний метод боротьби з гризунами (щурами, мишами) – їх відловлювання за допомогою різних пристосувань. Суть бактеріологічного методу полягає в штучному зараженні гризунів бактеріями, які викликають їх загибель. Найбільш ефективні препарати для дератизації – зоокумарин, фосфід цинку, монофторин, бактокумарин, ратиндан. Для знищення гризунів застосовують хімічні отруйні речовини у вигляді газів (газація нор, гнізд, зерносховищ).
Біологічний метод боротьби з гризунами полягає у використанні природних ворогів – котів, собак, їжаків.
Дезинвазію проводять з ціллю знищення яєць і личинок гельмінтів і ооцист кокцидій у зовнішньому середовищі.
В тваринницьких приміщеннях, де проводять профілактичну дезинвазію, останню поєднують із проведенням профілактичної дезинфекції. З такою ціллю для дезинфекції використовують тільки такі дезинфікуючі засоби, які застосовуються в гарячому (70–80) вигляді.
Чергову дезинвазію проводять в обов’язковому порядку після дегельмінтизації тварин і повторюють її після кожної чергової дегельмінтизації.
Заключну дезинвазію приміщень проводять після виздоровлення всіх тварин або після виводу з приміщень всіх хворих тварин. Способи і режим заключної дезинвазії такі ж, як і для біжучої дезинвазії при відповідних гельмінтозах.
Дезинвазії, як і дезинфекції, повинні передувати механічна очистка приміщень, прибирання гною, залишків корму і т. п. Після дезинвазії провітрюють приміщення, годівниці і поїлки промивають водою, проводять побілку, дезинфікують інвентар і предмети догляду за тваринами.
Для дезинвазії рекомендуються:
- при аскаридозі свиней і параскаридозі коней: 10%-а гаряча емульсія ксилонафта при експозиції 3 години; 5% – ний гарячий розчин їдкого натру або калію при експозиції 6 годин. Вказані розчини слід застосовувати двократно, з годинним інтервалом, з розрахунку 0,5 л на 1 м обеззараженої площі при кожній обробці.
- при трихоцефальозах: 5% – ний розчин карболової кислоти; 4% – ний горячий (70–80) розчин ідкого натру; 3%- а емульсія технічного ортохлорфенола. Ці засоби застосовують при розрахунку 1 л розчину на 1 м площі при експозиції 3 год.
- при стронгілятозах: 3-%-ний розчин однохлористого йоду; 5%-на емульсія ксилонафта або дезинфекційного криоліну; 5% на сірчано-карболова суміш; 1% на емульсія технічного ортохлорфенола; все з розрахунку 1 л розчину на 1 м поверхні, яка обеззаражується, при експозиції 1 год.
- при стронгільозах: 3%-ий розчин карболової кислоти; 1% – на емульсія ортохлорфенола технічного при експозиції 1 год. і витраті розчину 1 л на 1 м площі.
Клітки, в яких проводилася дегельмінтизація тварин, дезинвазують шляхом обпалювання паяльною лампою.
Гній від тварин інвазований яйцями і личинками гельмінтів або ооцистами кокцидій, піддають знезараженню біотермічним шляхом.
Метод ґрунтується на виникненні в штабелі гною під впливом життєдіяльності термогенних мікробів високої температури, яка згубно діє на збудників інфекційних та інвазійних хвороб тварин, а також на личинки мух. Сухий гній обов’язково зволожують: 10–15 л. води на 1 м (не більше 70% вологості). В холодну пору року доцільно використовувати теплу воду. В штабелі коров’ячого гною без підстилки температура досягає 40 С, кінського –75 С, овечого 65 С. Гній забруднений збудниками спороутворюючих бактерій спалюють.