Найбільш привабливі привілейовані акції для окремих власників, що володіють незначними засобами і не мають ні часу, ні можливості брати участь в управлінському процесі.
Боргові цінні папери засвідчують право конкретної грошової вимоги (але не право власності). До них відносяться облігації, векселі, чеки і сертифікати заборгованостей.
Облігація - емісійний цінний папір, що закріплює право її власника на одержання від емітента облігації в передбачений у ній термін її номінальної вартості чи іншого майнового еквівалента. Облігація може передбачати інші майнові права її власника, якщо це не суперечить законодавству України. Облігації можуть бути на пред’явника, іменними, такими що вільно обертаються або з обмеженим колом обертання.
Однієї з важливих характеристик облігації є термін її "дозрівання". Це термін дії контрактної угоди по даному випуску, після закінчення якого власник одержує вартість облігації, тобто відбувається її повне погашення. Термін погашення може бути всіляким , у тому числі існують і безстрокові типи облігацій.
Облігації ніяк не пов'язані з прибутком. Відсоток по них повинний виплачуватися і при збитковості. До закінчення терміну "дозрівання" облігації, як і акції, можуть бути продані на біржі чи на вільному ринку цінних паперів, і, так само як в акцій, їхня ринкова ціна може бути вище чи нижче номінальної.
Вексель являє собою цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити при настанні терміну визначену суму грошей власнику векселя. Як письмове боргове зобов'язання строго установленої форми, вексель дає його власнику безперечне право після закінчення терміну зобов'язання жадати від боржника сплати позначеної на векселі грошової суми.
Вексель може бути виданий тільки юридичним і фізичним особам, зареєстрованим на території України.
Вексель є для підприємця, що надає кредит, не тільки більш простим, але і більш надійним способом повернення боргу. Вексель можна використовувати для відстрочки чи розстрочки платежу, тобто це свого роду покупка в кредит. Наприклад, при угоді купівлі-продажу оплату товарів можна частково зробити перерахуванням готівкових грошей чи за допомогою векселя. Можна і на усю вартість товару видати вексель. Тим самим оплата проводиться не в момент придбання товару, а через якийсь час - покупка в борг. До моменту оплати векселя ціна товару може підвищитися. Таким чином, вексель зручно використовувати в умовах зростаючої інфляції.
Інші види цінних паперів ми розглянемо менш детально і зупинимося тільки на визначеннях, тому що для формування портфеля цінних паперів вони мають не таке важливе значення, як перераховані вище.
Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити власнику чека зазначену в ньому суму. Чек повинний бути пред'явлений до оплати протягом терміну, установленого законодавством.
Різні сертифікати випускаються для залучення додаткових засобів. Серед банківських сертифікатів виділяються два основних типи: депозитні й ощадні сертифікати.
Депозитним сертифікатом називається документ, що є зобов'язанням банку по виплаті розміщених у ньому депозитів, право вимоги по якому може передаватися однією особою іншій. Депозитний сертифікат може бути виданий тільки організації, що є юридичною особою, зареєстрованою на території України.
Ощадним сертифікатом може іменуватися документ, що виступає зобов'язанням банку по виплаті розміщених у ньому ощадних вкладів.
Похідні цінні папери засвідчують право їхнього власника на придбання чи продаж первинних цінних паперів. До них відносяться опціони і варранти.
Опціон являє собою цінний папір у формі контракту, укладеного між двома особами, одна з яких виписує і продає опціон, а інша купує його й одержує право протягом обговореного терміну купити чи продати інші цінні папери за фіксованою ціною.
Варрант - це цінний папір, власник якого одержує право покупки цінних паперів за встановленою ціною протягом визначеного періоду часу чи безстроково.
Учасники ринку цінних паперів. Сутність діяльності ринку цінних паперів зводиться до взаємодії емітентів, тобто тих його суб'єктів, що випускають цінні папери, і інвесторів - юридичних чи фізичних осіб, що купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Серед інвесторів виділяють інституційних інвесторів. Під ними розуміють організації, що володіють значними вільними коштами, які можуть інвестуватися в цінні папери. До інституційних інвесторів відносяться, крім страхових компаній, пенсійних фондів, різних кредитних організацій, також і комерційні банки. Зв'язок між емітентом і інвестором здійснюється за допомогою різних суб'єктів фондового ринку: від брокерських контор, переважно орієнтованих на швидку вигоду від спекуляції цінними паперами, до інвестиційних фондів і інвестиційних банків, чия інвестиційна стратегія націлена на довгострокову перспективу. Всі інвестиційні посередники є професійними учасниками ринку цінних паперів, тобто юридичними особами, у тому числі кредитними організаціями, а також фізичними особами, зареєстрованими як підприємці, що здійснюють такі види діяльності, як:
· брокерська;
· дилерська;
· діяльність по керуванню цінними паперами;
· клірингова;
· депозитарна;
· діяльність по веденню реєстру власників цінних паперів;
· діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів.
Усі види професійної діяльності на ринку цінних паперів можна розділити на дві загальні групи: керування й облік цінних паперів.
Доцільно дати тільки загальну характеристику перерахованих вище видів професійної діяльності учасників ринку цінних паперів у рамках виділених груп і не розглядати кожний з них детально, тому що для розкриття теми даної роботи докладний їхній опис не настільки важливо.
До керування цінними паперами відносяться наступні види діяльності.
Брокерська діяльність - це діяльність по здійсненню цивільно-правових угод з цінними паперами як повірника чи комісіонера, що діє на підставі договору чи доручення комісії, а також доручення на здійснення таких угод при відсутності вказівок на повноваження повірника чи комісіонера в договорі.
Дилерська діяльність - це діяльність по здійсненню угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом здійснення котирування цінних паперів (оголошення цін покупки і продажі на визначені цінні папери), по яких особи, що займається зазначеною діяльністю і називаються дилером, зобов'язується купувати і продавати ці цінні папери.
Діяльність по керуванню цінними паперами - це здійснення юридичною особою чи індивідуальним підприємцем від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну довірчого керування переданими йому у володіння і приналежними іншій особі в інтересах цієї особи цінними паперами і коштами, призначеними для інвестування в цінні папери.
До діяльності по обліку цінних паперів відносяться наступні види професійної діяльності.
Клірингова діяльність - діяльність по визначенню взаємних зобов'язань, а точніше збору, звіренню, коректуванню інформації з угод з цінними паперами, і підготовці бухгалтерських документів по них і їхньому заліку по постачаннях цінних паперів і розрахункам по них.
Депозитарна діяльність - надання послуг по збереженню сертифікатів цінних паперів і зв'язаному з цим обліку і переходу прав на цінні папери.
Діяльність по веденню реєстру власників цінних паперів - збір, фіксація, обробка, збереження і надання даних, що складають систему ведення реєстру власників цінних паперів.
Діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами між учасниками ринку цінних паперів.
Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов’язані з реформуванням форм власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992 по 1998 рік понад 60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. – шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальної кількості приватизованих товариств в Україні.
Отже, фондовий ринок формується не еволюційним, а досить-таки революційним шляхом. Але немало на ньому і перешкод, а саме: недовіри вітчизняних інвесторів до фінансових інструментів, обмеженості вітчизняних інвестиційних ресурсів, відсутності відповідної інфраструктури, практики активного просування акцій на ринку, досвіду та культури корпоративного управління товариствами, недосконалості правової бази, непослідовності у проведенні приватизації, негативного іміджу цінних паперів, що був сформований у населення в ході трастових скандалів.
Аналізуючи процес реформування системи власності шляхом приватизації, можна вивести таку закономірність: починаючи з 1994 року держава все більше й більше позбавляється функцій безпосереднього управління підприємствами, але водночас з кожним роком посилюється і потреба у державному регулюванні ринку цінних паперів. Його розвиток також має свої особливості, оскільки відбувається одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економікою в цілому.
Нині в Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованих підприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуття соціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державою різноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а й на забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населення до держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсу ринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цих засадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперів в Україні.