Отже фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально – вольових здібностей та професійно – прикладних навичок людини. Фізичне виховання є системою соціально – педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво – необхідних прикладних навичок та умінь.
На сьогоднішній день існує багато форм організацій занять фізичного виховання в школі, які поділяються на урочні і позаурочні. До позаурочних форм відноситься великий комплекс занять фізичною культурою у режимі учбового дня, та позакласні та позашкільні заняття. У режимі навчального дня заняття мають здебільшого оздоровчу спрямованість, та направлені на підтримку робочого стану учня на протязі всього дня. Позакласні та особливо позашкільні заняття мають на меті формування спеціальних до певного виду спорту рухових вмінь та навичок, розвиток рухових якостей. Але основною формою організації занять з фізичної культури в школі є урок, який класифікується залежно від свого змісту та завдань.
Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи дослідження:
1. вивчення та аналіз літературних джерел.
2. опитування.
3. спостереження.
Дослідження проводилися в бібліотеках нашого університета і міста
( робота з науковою та науково – методичною літературою ), на урочних та позаурочних формах занять в загальноосвітній школі фізико – математичного профілю № 12 м. Чернігова. Дослідження в школі проводилося безпосередньо під час проведення уроків фізичної культури на протязі учбового дня, та під час проведення позаурочних форм занять ( спортивні гуркти та секції ). В ході дослідження були застосовані метод опитування – безпосередня бесіда з вчителями фізичної культури, та метод спостереження за проведенням уроків вчителями. Інструментом дослідження виступало опитування вчителів фізичної культури щодо впровадження інноваційних технологій в процес фізичного виховання загальноосвітніх, та щодо зацікавленості учнів програмним змістом шкільних уроків фізичної культури в школі.
“ Інноваційні технології “ - відносно нове поняття для сфери освіти, включаючи фізичне виховання. У останніх 10-12 років у зв'язку із зміною соціально-економічних умов в країні інтелектуалізацією багатьох видів діяльності людини, розвитком наукових досліджень в області освіти, різко зросла актуальність пошуку нових, ефективніших форм засобів, методів і технологій вчення і виховання. Це передбачає системне використання наукових досягнень для соціального і економічного розвитку суспільства, інтелектуального розвитку індивіда, вимагає створення стимул-реакцій для поширення і придбання знань, вдосконалення системи освіти. Модернізація фізкультурної освіти заснована на теоретичному і експериментальному обгрунтуванні організаційно-методичних підходів, дозволяючи визначити цільову спрямованість фізичного виховання, оздоровчої, адаптивної фізичної культури і масового спорту. Вживання сучасних інноваційних технологій, зміна змістовній суті фізичного вдосконалення учнів засновані на використанні комплексної інформації, що дозволяє враховувати вікові відмінності школярів і їх індивідуальні особливості. Особисто - орієнтований вміст фізкультурно-спортивної активності визначається структурними компонентами мотиваційних установок школярів. Основним інструментом для задоволення фізкультурно-спортивних потреб і мотивів служить комплексне використання інноваційних технологій базового і профільного фізичного виховання, оздоровчої фізичної підготовки, адаптивної фізичної культури спортивного тренування в різних видах фізичної активності [ 8], [ 14], [ 15].
Відомо, що під інноваційною діяльністю розуміється діяльність, направлена на реалізацію накопичених досягнень (знань, технологій, устаткування) з метою здобуття нових або додаткових послуг з новими якостями. Інновації, в рамках яких розвиваються педагогічні технології, самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду. Стосовно педагогічного процесу поняття "інновація" означає введення нового в цілі, вміст, методи і форми вчення і виховання, організацію спільної діяльності вчителя і що вчиться
[ 16], [21].
Інновація- система або елемент педагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставленні завдання, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства. Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей. Технологію навчання та виховання в школі, але це недоцільно розглядати як окремий процес, тому-що основною формою організації навчально-виховного процесу є урок. Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначити цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань. Інноваційний педагогічний процес - цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв’язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю цих суб’єктів , сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня [ 25], [ 26].
Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизується у фізкультурно-оздоровчих технологіях, які в даний час активно розвиваються. Поняття фізкультурно - оздоровча технологія об’єднує процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, розробляючу основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу. Практичним виявленням фізкультурно- оздоровчих технологій в фізичному вихованні є різноманітні фітнес - програми. Фітнес - програми як форми рухової активності спеціально організовані в формах групових та індивідуальних занять, мають як оздоровчо - кординаційну спрямованість ( зниження ризику розвитку захворювань, досягнення та підтримання певного рівня рухових якостей), так і переслідувати цілі, які пов’язані з розвитком здібностей до рішення рухових та спортивних задач на високому рівні. В структурі будь – якої фітнес – програми виділяють наступні частини: розминка, аеробна частина, кардіоресператорний компонент, силова частина, компонент розвитку гнучкості, заключна частина. Найбільш роз поширені є фітнес - програми, які створені на використанні видів рухової активності аеробної направленості [ 3].
Види фітнес -програм аеробної направленості:
- роуп-скипинг – представляє комбінації різноманітних стрибків, акробатичних і танцювальних елементів с однією або двома скакалками, які виконуються індивідуально або в групах. Програма є однією з найдоступніших та емоційних видів рухової активності, дозволяє єфективно впливати на важливі групи м’язів, укріпити серцево-судинну та дихальну систему, корегувати масу тіла, розвивати загальну та спеціальну швидкісну витривалість, силові якості, спритність і координацію рухів.
- памп-аеробіка – напрямок танцювальної аеробіки з використанням спортивних снарядів ( перекладини, міні-штанги, гантелі, амортизатори).
- слайд-аеробіка – програма різноманітної фізичної підготовки на основі латеральних ( бічних) рухів ногами, які запозичені з конькобіжного спорту.
Вправи слайд-аеробіки підвищують силу і координацію м’язів ніг, розвивають витривалість, є ефективним засобом регулювання маси тіла.
- фитбол-аеробіка – комплекс різноманітних рухів та статичних поз з опором на спеціальний м’яч. Можливість проведення аеробної частини заняття в положені сидячи на поверхні м’яча має позитивний вплив на м’язи спини, нижніх та верхніх кінцівок, хребет та вестибулярний апарат.
- шейпінг- система фізкультурно-оздоровчих занять для дівчат, спрямована на досягнення гармонійно розвинених форм тіла в єдності з високим рівнем рухової активності. В основі шейпінг-тренування закладено принцип раціонального використання потенціалу ритмопластичних та силових напрямків гімнастики, синтез вправ котрих сприяє позитивній динаміці цілого комплексу важливих морфофункціональних показників організму. Основні засоби шейпінгу – загальнофізичні вправи, які в залежності від методичної доцільності виконуються без предметів, з предметами, на спеціальних снарядах [ 5], [ 6], [ 13], [ 22].
- степ-аеробіка – найбільш поширена і найбільш приваблива для школярів з усіх видів аеробіки. Характерною рисою проведення занять із степ-аеробіки є використання степ-платформи. Музика, яка виконується на заняттях, є тією канвою, від якості якої багато в чому залежить ефективність і привабливість степ-аеробіки для школярів. Музичний ритм організує рухи, підвищує настрій тих, хто займається. Позитивні емоції викликають прагнення виконувати рухи енергійніше, що підсилює їхній вплив на організм, сприяють підвищенню працездатності, а також оздоровленню і активному відпочинку. Темп, який рекомендується для аеробної фази уроку степ-аеробіки, - 118 – 122 музичних акценти за хвилину. Встановлено, що, коли комплекс виконується в цьому темпі, поліпшується діяльність серцево-судинної системи та підтримується правильна механіка роботи тіла [ 5].
Уроки степ-аеробіки приваблюють школярів своєю доступністю, емоційністю та можливістю міняти зміст уроків залежно від їхніх інтересів та фізичної підготовленості. До комплексів степ-аеробіки входять різноманітні пересування, підскоки, повороти, рухи руками, які виконуються в різних підходах відносно до степ-платформи. Вибір вправ для конкретного уроку залежить насамперед від віку та рівнів фізичної підготовленості учнів. У степ-аеробіці розрізняють вправи, які виконуються з низьким ( ударним) навантаженням та високим ( ударним). На уроках степ-аеробіки також використовуються різноманітні комбінації рухів ніг та рук з різним навантаженням. Основою будь-якого уроку степ-аеробіки складають об єднанні серії кроків, які поділяються на основні – з однієї ведучої ноги і поперемінні – з постійним чергуванням ведучої ноги. Повний цикл основного кроку – 4 рахунки, поперемінного – 8 рахунків [2].