Аквафітнес – система фізичних вправ вибіркової направленості в умовах водного середовища, виконуючи завдяки своїм природним властивостям, роль природного морфофункціонального тренажера. Оздоровий вплив аквафітнесу обумовлений активізацією важливих функціональних систем організму, великими затратами енергії під час виконання роботи, феноменом гравітаційного розвантаження опорно-рухового апарату, наявністю стійкого ефекту загартування. Систематичні заняття в воді дозволяються всім без винятку здоровим школярам будь-якого віку і мають великий спектр цільової направленості: лікувально-профілактичної, учбової, рекреативної, кондиційної, спортивно-оріентованої[ 19].
Аквафітнес – представляє собою різноманітні вправи вибіркової направленості, які згідно з певних умов ми можемо поділити на три групи:
- дистанційне плавання з використанням спортивних, змішаних способів, в режимах різноманітних тренувальних методів, з повною координацією рухів, а також плавання під водою [ 11].
- ігри в воді: від елементарно-рухових та безсюжетних до програмних, спортивно-орієнтувальних з елементами змагань, занурювання, стрибки в воду, варіанти прикладного плавання;
- нові форми рухової активності в умовах водного середовища, які дозволяють залучати більшу кількість людей до занять, в тому числі які не вміють плавати, дають змогу диференційованого впливу на морфофункціональні показники організму шляхом використання різноманітних по характеру рухів, більший вибір додаткових технічних засобів.
Аквафітнес спрямований на вирішення цілого ряду задач:
- підвищення дієздатності сесцево-судинної та дихальної систем;
- розвиток сили різних груп м’язів;
- підвищення гнучкості і амплітуди рухів важливих суглобових зон, корекція фігури;
- покращення психоемоційного стану;
Аквафітнес – найбільш універсальний засіб впливу на організм людини з метою підвищення рівня фізичного стану. В ньому використовується широкий спектр адаптаційних вправ, ефективність яких зростає за рахунок впливу специфічних умов проведення занять ( водне середовище). Згідно з цим вправи в умовах водного середовища мають великим діапазоном навантаження ( від перебування в воді без рухів до виконання роботи при ЧСС до 160-180 уд./хв.). Вправи аквафітнесу можуть бути представлені у вигляді самостійної програми, яка повністю реалізується в воді і є частиною комплексного заняття, в состав якого входять різноманітні варіанти аеробних вправ ( ходьба, біг, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, рухливі ігри, стретчинг). Основні рухи аквафітнесу виконуються в наступних положеннях: стоячи, в полуприсіді, лежачи, с рухомою та нерухомою опорою, на різноманітній глибині, при безопорному положенні, з предметами та підтримкою партнерів [ 2], [ 19].
Як відомо, за останні роки досить велике поширення в шкільній практиці останніми роками оснащують спортивні зали нестандартним устаткуванням. Кожен нестандартний снаряд повинен відповідати вимогам комплексного розвитку фізичних якостей фронтальної і потокової організації учбової діяльності що вчаться, багатопрофільності використання швидкого приготування і прибирання, доступності і безпеки виконання вправ. За допомогою перерахованих снарядів можна розвивати всі фізичні якості учнів і формувати навики і уміння передбачені учбовою програмою. Проте основна гідність нестандартного устаткування полягає в тому, що воно сприяє формуванню прикладних навиків, умінь і здібностей, необхідних для подолання природних перешкод в життєвих ситуаціях і в бойовій діяльності. Особливо це поважно для допризовної підготовки хлопців. Використання нестандартного устаткування і і тренажерних пристроїв значно підвищують моторну щільність уроку, робить його емоційно насиченим, ефективнішим, та ще, якщо з музичним супроводом.
Продуктивність використання нестандартного устаткування можна збільшити так само в результаті підбору комплексу снарядів, що дозволяють якнайповніше вирішувати завдання уроку. При цьому головною вимогою тут повинне виступати формування навиків і умінь у поєднанні з розвитком фізичних якостей. На етапі вдосконалення найбільші виховні і такі, що розвиваються як смуги перешкод. Ефективність, головним чином, залежить від двох чинників: кількості рухів і їх складності. Перше умова дозволяє успішно розвивати фізичні якості і закріпити рухову основу умінь і навиків. На першому етапі активність можна викликати новизною конкретного снаряда, потім на активність можна впливати постановкою рухових завдань що вимагають прояву сміливості і спритності [ 8], [ 12].
На уроці фізичної культури важливо забезпечити всіх учнів інвентарем, дати змогу кожному займатись на своєму приладі. Тільки тоді можна дати учням необхідне навантаження, підійти диференційовано до кожного, підтримати його інтерес протягом усіх занять.
В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. Крім стандартного обладнання, закупленого школою згідно з переліком необхідного інвентаря та обладнання, сьогодні в школі одержало широке поширення нестандартне обладнання: багатопропускні прилади ( бруси, навісні перекладини, канати, шести, гімнастичні стінки ), саморобний інвентар (гранати,м’ячі, палиці, тощо.) тренажери, технічні засоби навчання, зокрема прилади термінової інформації. У процесі конструювання і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:
- необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання;
- можливість фронтальної організації навчальної діяльності;
- швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ;
- формування прикладних навичок;
- підвищення емоційного насичення занять;
- можливість використання в процесі самостійної роботи учнів;
- усунення можливих причин травматизму;
Багатопропускні прилади вимагають внесення значних змін до традиційної методики організації занять ( взаємострахування, взаємонавчання, самоконтроль, самооцінка тощо). У практиці часто використовують незначну зміну стандартного обладнання для підвищення ефективності навчання групи або окремих учнів ( наприклад, при опануванні вправ на паралельних брусах піднімають один бік жердин).
Якщо дозволяє територія при школі, можна створити "стежку здоров'я" довжиною 1,5-2 км (у формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. Це перекладини, паралельні бруси, стінки. Для дітей молодшого шкільного віку школа може закупити велосипеди, самокати, луки, дитячі шаблі та інший інвентар для ігор [ 3 ], [ 14].
Формування, збереження та зміцнення здоров я школярів за допомогою тренажерів є одним із завдань шкільного фізичного виховання. Тренажери сприяють пропорційному розвитку м язів, дають можливість ефективно впливати на функціонування систем організму людини, на довгі роки зберегти красу, гармонійність, плавність рухів. Таким чином вони сприяють встановленню гармонії взаємовідносин людського організму з довкіллям.
Застосування тренажерів дає змогу за короткий час роз в'язати проблему розвитку рухових якостей, передбачених навчальною програмою, здійснити фізичну та технічну підготовку. Регулярне виконання вправ на тренажерних пристроях позитивно впливає як на стан здоров я учнів, так і на їхню фізичну підготовленість. Чітке дозування фізичного навантаження та направленої дії на певні групи м язів створює можливість вибірково впливати на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, опорно-руховий апарат, поступово збільшувати тренованість м’язів серця і його кровопостачання. При цьому відбуваються помітні зміни в складі крові, збільшується об'єм грудної клітки, життєва ємкість легень, поліпшується діяльність нервової системи [ 12].
Під час використання нетрадиційних засобів фізичного виховання слід чітко визначити коло тренажерних пристроїв, призначених для розвитку рухових якостей, систем організму та груп м’язів. Тому слід вважати, що на тиждень достатньо трьох оздоровчих занять, які передбачають поліпшення коронарного кровообігу та доставку кисню до серцевих м’язів, а також підвищення загальної фізичної працездатності. Для підтримання високого фізичного стану на досягнутому рівні рекомендуємо два заняття на тиждень. При низькій фізичній підготовці кількість занять збільшується до 4-5 на тиждень. Учитель мусить організувати роботу на тренажерах таким чином, щоб вона була не надто важкою і сприяла самовихованню особистості [ 26].
Вправи на тренажерах зміцнюють м’язи, тренують організм, підвищують витривалість і стійкість до різноманітних захворювань, поліпшують поставу, знижують вагу. Також тренажери дають можливість зняти втому, відновити працездатність, зміцнити різні групи м’язів, верхніх та нижніх кінцівок, урізноманітнювати вправи, підвищувати навантаження, вибірково діяти на групи м’язів [ 24].