Вступ................................................................................................................2
Розділ 1. фізична культура в системі загальної
освіти .............................................................................................................4
1.1. Мета, задачі і спрямованість фізичного виховання дітей шкільного віку………………………………………………………………………...........4
1.2.Форми занять в системі шкільної освіти……………………………6
1.3.Характеристика урочної форми організації фізичного виховання..9
Розділ 2. методи і організація дослідження……………...14
розділ 3. впровадження інноваційних технологій та їх
елементів на уроках фізичної культури…………………..15
3.1. Характеристика поняття інноваційна технологія в фізичному вихованні………………………………………………………………………15
3.2. Сучасні фізкультурно – оздоровчі технології у фізичному вихованні………………………………………………………………………16
3.3. Впровадження аквафітнесу в уроки плавання…………………….19
3.4. Використання нестандартного обладнання на уроках фізичної культури ……………………………………………………………………….20
3.5. Використання тренажерів для зміцнення здоров’я школярів…….23
3.6. Гра в бадмінтон на уроці фізичної культури………………………24
3.7. Комп’ютерна програма як засіб організації навчальної роботи вчителя фізичної………………………………………………………………25
3.8. Аналіз впровадження новітніх технологій у фізкультурно – оздоровчу діяльність школярів в урочних та позаурочних формах роботи загальноосвітніх шкіл…………………………………………………………28
Висновки......................................................................................................30
Список використаних джерел................................................... 32
Фізичне виховання є невід'ємною частиною всього навчально – виховного процесу в загальноосвітній школі, а урок – основною його формою. Сьогодні особливого значення набуває пошук ефективних підходів для прищеплення учням інтересу до занять фізичною культурою та впровадження новітніх технологій у систему фізичного виховання. При вступі до школи різні відхилення у стані здоров’я спостерігаються у кожної третьої дитини, а у дев’ятому класі – у кожної другої. Це пояснюється тим, що навчання у школі супроводжується дефіцитом рухової активності, нервовим перенапруженням, необхідністю засвоєння та переробки школярами великої кількості інформації [ 8 ].
Проте, як свідчить статистика, однією з причин зниження рухової активності фахівці називають падіння інтересу до традиційних уроків фізичної культури. Зокрема А. Осадчий, М. Мединський (2000) наголошують, що причиною низької мотивації учнів до уроків фізичною культурою є незадоволеність школярів традиційним змістом шкільної фізкультури [ 14 ].
Актуальність теми. Критична ситуація зі станом здоров’я населення України значною мірою стосується школярів. У шкільному віці мають закладатися основи здоров’я, однак науковці свідчать про те, що 90 % випускників шкіл мають відхилення у стані здоров’я ( Сухарев О.Г., 1991; Апанасенко Г.А., 1992; Круцевич Т.Ю., 1999; Андреєва О.В., 2002; Благій О.Л., 2005; Гілова Г.В., 2007 ). За даними А.В. Домашенка ( 2006 ) та інших авторів, кількість здорових випускників шкіл становить від 5 до 25 %, а понад 50 % мають незадовільну фізичну підготовленість. Протягом останіх років проведено чимало досліджень, присвячених вивченю вдосконалення змісту фізичного виховання ( Шиян Б. М., 2001; Безверхня Г.В., 2003; Круцевич Т.Ю., 2003;
Ротерс Т.Т., 2006; Степанова І.В., 2007; Москаленко Н.В. 2007; та ін. ). Однією з таких проблем фахівці називають падіння інтересу до традиційних уроків фізичної культури [ 24 ].
Метою дослідження є аналіз і узагальнення впровадження інноваційних технологій до уроку фізичної культури в школі.
Завдання дослідження:
1) Вивчити спрямованість фізичного виховання дітей шкільного віку.
2)Визначити та узагальнити впровадження інноваційних технологій до уроку фізичної культури в школі.
3)Визначити ставлення вчителів до впровадження інноваційних технологій до уроку фізичної культури.
Об’єктом дослідження є фізичне виховання учнів в загальноосвітній школі.
Предмет дослідження. Впровадження інноваційних технологій та їх елементів на уроках фізичної культури.
Наукова новизна. Вивчена спрямованість фізичного виховання дітей шкільного віку. Визначені та узагальнені впровадження інноваційних технологій до уроку фізичної культури. Визначено ставлення вчителів фізичної культури до впровадження інноваційних технологій до уроку фізичної культури.
Практична значущість. Робота може бути корисна для вчителів фізичної культури і спорту які планують впроваджувати інноваційні технології в процес фізичного виховання в школі.
РОЗДІЛ 1
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ
1.1 Мета, задачі та спрямованість фізичного виховання дітей шкільного віку
Фізичне виховання в учбово-виховній сфері як складова частина загальної системи виховання повинно забезпечити розвиток фізичного, морального здоров’я, комплексний підхід до формування розумових та фізичних якостей особистості, фізичну та психологічну підготовку до активного життя та професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету засобів оздоровчої направленості, широкого використання різноманітних форм рухової активності [ 30 ].
Фізичне виховання – одне з напрямків діяльності загальноосвітніх та спеціальних шкіл, частина всієї системи виховання, навчання, освіти та оздоровлення дітей 6-17 років.
Мета фізичного виховання в школі – зміцнення здоров’я, підвищити рівень фізичного стану, фізичної підготовленості та працездатності, задоволення потреб окремих учнів та суспільства у формуванні духовно та фізично розвиненої людини та його активної життєвої позиції [ 18].
Основна направленість курсу фізичного виховання в школі – укріпити та підтримати здоров'я, забезпечити загальну фізичну освіту в єдності з всебічним розвитком фізичних здібностей, вдосконалювати статуру, формувати якості особистості [ 10 ].
Основні задачі фізичного виховання в школі:
- укріплення здоров’я, підвищення рівня життєдіяльності, опірність організму несприятливим впливам зовнішнього середовища.
- підвищення функціональних можливостей організму, розвиток рухових якостей, рухових вмінь та рухових навичок.
- повідомлення знань в області фізичної культури та виховання прикладному їх використанню до розвитку свого організму.
- формування мотиваційних установок на фізичний та духовний розвиток людини.
- формування світогляду, етичного і морального виховання.
Отже у процесі фізичного виховання вирішуються багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.
Освітні завдання – полягають в тому, щоб:
- зробити надбанням кожного базові науково – практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;
- забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;
- навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.
Вирішення освітніх завдань не самоціль. Їх реалізація спрямована на одержання максимального ефекту від занять фізичними вправами в напрямку їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров’я та творче довголіття [ 29 ].
Група оздоровчих завдань спрямована на:
- забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку;
- зміцнення і збереження здоров’я;
- удосконалення будови тіла і формування постави;
Виховні завдання забезпечують соціальне формування особи. Вирішення виховних завдань передбачає:
- розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму;
- патріотичне та моральне виховання молоді;
- виховання любові до праці;
- розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особу;
У процесі фізичного виховання школярів вирішуються різноманітні питання: виховуються морально - вольові якості особистості, виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами, формуються життєво-важливі рухові дії та вміння виконувати їх в різноманітних умовах; розвиваються рухові якості, необхідні в праці та захисті Батьківщини. Але через недостачу часу, який по плану відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллями школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені шкільним планом, складають в середньому 32% добової необхідності підлітка, а спонтанні побутові рухи -18% - 20%. Тому використання тільки різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити недостачу рухової активності підлітків [1], [ 4], [20].
Для забезпечення рухової активності школярам необхідні додаткові заняття фізичними вправами. Виниклий дефіцит руху може бути ліквідований заняттями у шкільних спортивних гуртках і секціях, а також в ДЮСШ, спортивних товариствах, на дитячих туристичних станціях, тощо.
Підвищити рівень рухової активності підліткам допоможуть самостійні заняття фізичними вправами в позашкільний час: виконання ранкової гігієнічної гімнастики, заняття бігом, ходьбою на лижах, катання на ковзанах, велосипеді, та ін. Звідси визначається одна з основних задач педагогів, батьків - залучити підлітка до регулярного заняття фізичною культурою і спортом [ 3 ].
Велику роль в позашкільному фізичному вихованні школярів відіграють заняття фізичною культурою та спортом у різних гуртках, секціях, спортивних клубах.
Коли говорять про масовість фізкультурної, спортивної, туристичної праці мають на увазі кількість школярів, залучених до занять. По формі організації занять фізичними вправами виділяють:
1. Масові заходи - із залученням відразу великої кількості учасників, наприклад, масові ігри, змагання, різні розваги.