Лідер естетів Оскар Уайльд неодноразово проголошував незалежність мистецтва від моралі. У передмові до свого роману він стверджував, що "художник не мораліст", і що "немає книг моральних чи аморальних — є книги гарно чи погано написані". Але книга Уайльда, що безперечно є написаною надзвичайно "гарно", виявилась ширшою за естетські парадокси. Вона стверджує, що втрата моральних переконань призводить людину до загибелі, що не можна безкарно порушувати норми людського життя. Тому природним було обурення автора з приводу того, що тодішня критика оголосила його роман "аморальним", "непристойним", "отруйним". "Не можу зрозуміти, — писав він А. Конан Дойлю, — чому "Доріана Грея" сприймають як аморальну книгу. Мені було нелегко підпорядкувати невід'ємну мораль художньому і. драматичному ефекту, однак мені здається, що мораль цієї книги більш ніж очевидна..."
Оскар Уайльд оспівував насолоду в житті і стверджував, що "мистецтво — дзеркало, що відображає то-то, хто в нього дивиться, а зовсім не життя". Із цим, можливо, погодяться не всі його читачі. Проте навряд чи хто стане сьогодні сперечатися, що у своїх творах він зміг і показати справжню красу життя, і опоетизувати добро в людині. Адже сам Уайльд говорив: "Мистецтво є завжди вираженням благородного і радісного начал ужитті".