У романах авторів порушено складну, неоднозначну проблему. Суть її полягає в тому, аби художньо дослідити шлях особистості, приреченої на моральну та душевну деградацію і, зрештою, на фізичну загибель. Емма Боварі, Анна Кареніна – справжні діти свого часу. Вони виховані в середовищі, яке вичерпало себе. Емма, на відмінну від Анни, – жертва власних мрій, які навіть гіпотетично не мали жодних підстав для здійснення. Емма прагне чогось особливого, виняткового. Але ці прагнення зумовлені не тим, що вона зрозуміла недосконалість навколишнього життя, а тим, що себе цінує як особу, гідну чогось кращого. Ось чому героїня платить таку високу ціну за вдоволення власного егоїзму. Життя ошукало Емму. Вона не мала наміру ставати берегинею домашнього вогнища і таким чином реалізувати свій природний жіночий потенціал. Емма далека від прагнення глобального й корінного зламу суспільних стереотипів, спрямованих проти жінки. У центрі її устремлінь – лише вона одна, її спотворене “его”.
Лев Толстой звертає нашу увагу на те, що його героїня порушує, навіть зневажає, суспільну норму того часу. Анна пробивається крізь встановлені стереотипи до свого щастя. До поставленої мети – бути щасливою з Вронським. Героїня Толстого відчуває на собі дію двох ворожих сил: морального закону добра, співчуття та пробачення, і керуючої сили – закону суспільної думки. Анна постійно бореться проти другої сили. Вона всім своїм єством змагається за право бути товаришем, а не рабом. Анна віддала Веронському все, що було для неї дорожчим за життя. Вона, на відміну від Емми, жертвувала всім заради кохання. Хоча все це було марним. Найкращі духовні сили було безповоротно втрачено. Міцність дворянських звичок Вронського, його поглядів на життя виявилась непереможною. Анна віддала перевагу не рабству, а смерті. Саме в цьому і полягає духовна краса і поезія життя та боротьби Анни. Емма ж боролася лише зі своїми мріями та ілюзіями. Справжніх цінностей в її житті не було. Але обидві героїні поплатилися життям за свої прагнення та бажання.
У результаті аналізу романів прослідковується різкий контраст між потребами головних героїнь, їх особистим зростанням та можливостями суспільства. Різниця полягає і у способі реалізації цих потреб, глибині психологічного характеру героїнь. Обидва письменника, з урахуванням тогочасних поглядів і переконань, намагаються знайти рівновагу та гармонію у стосунках жінки зі світом. Емма та Анна використовують ту саму сутність проблеми. Однак кожна з них наділена власним неповторним характером і складною долею.
Героїня Г.Флобера – “пропаща сила”, яка зоредила всі сили свого духу й характеру на мізерних цілях, дійшла до безславної загибелі. У Л.Толстого Анна йшла за покликом серця. Вона кохала і повністю віддалась своєму почуттю. Анна хотіла належати не лише своєму коханому, а й усьому суспільству, прагнула робити якусь велику справу.
Зосередженість Емми та Анни на своїх бажаннях, на коханні відбилися і на їх стосунках з дітьми. Та, проаналізувавши і цю ситуацію, ми дослідили різницю між Анною та Еммою як матерями. Жертвою честолюбних устремлінь пані Боварі стала її дочка Берта. Щастя материнства, як і щастя подружнього життя, оминуло Емму. Вона була вірна своїй схильності все ідеалізувати, і очікувати народження сина, щоб у ньому втілити свій ідеал чоловіка. Позбавлена материнської уваги, найменшого тепла і турботи, дівчинка росте поза сферою інтересів Емми. У Анни зовсім інша ситуація. Вона дуже любила сина і не могла уявити свого життя без Сергія. Трагедія Анни поглиблюється ще й тим, що вона повинна була вирішити питання про неможливість самого життя, якщо не можна з’єднати Сергія та Вронського.
Навіть простеживши останні хвилини життя Емми та Анни, ми можемо зробити висновок про причини їх самогубства. Вони, можливо, ґрунтувалися на кохані, але по своїй суті були зовсім іншими. Анна гине через те, що не може бути поряд із сином та коханим одночасно. Вона відчуває, що втрачає їх обох. Емма пішла на цей страшний крок, тому що була на межі цілковитого фінансового краху, краху ілюзій та надій. Звідси стає зрозумілим, що моральні цінності цих героїнь були різними.
Та спільною рисою Льва Толстого і Гюстава Флобера є те, що вони обоє показали нам всю складність шляху особистості до своїх мрій, надій та кохання. З особливою гостротою висвітлитили питання впливу суспільних норм на розвиток героїнь та їх почуттів. Проведення паралелей між романами “Анна Кареніна” та “Пані Боварі ” надають нам змогу зрозуміти, що кохання може розвиватися лише на грунті доброти, щирості у стосунках, взаємопідтримки як близьких, так і суспільства. Анна, на відміну від Емми, потребувала цієї допомоги.
Література
1. Бабаєв Є. “Анна Кареніна” Льва Толстого.–М.,1979.– 457 с.
2. Бичков С. Л.М.Толстой: опис творчості.–М.,1954.– 479 с.
3. Білінкіс Я. Про творчість Толстого.–М.,1959.– С.326.
4. Бодлер Ш. “Пані Боварі” Г. Флобера // Всесвіт.– 1988.– №7.– С.115-118.
5. Бойко М. На рахунок епіграфу до роману “Анна Кареніна” // Література в школі.– 1969.– № 4.– С.62-65.
6. Вересаєв В. Живе життя.–М.,1929.– С.129.
7. Горький М. Історія російської літератури.–М.,1939.– С.295.
8. Громека М. Останні твори Толстого.–М.,1894.– С.73.
9. Єременко О. У полоні романтичних уявлень, або обережно: боварізм // Всесвітня література.–1999.–№ 7.– С.42.
10. Єрмолов В. Роман Толстого “Анна Кареніна”.–М.,1963.–135 с.
11. Мопассан Г. Повне зібрання творів. – т.8.–М., 1954.– С.165.
12. Могильова Т. Про світове значення Толстого.–М.,1957.–126 с.
13. Роман Л. Толстого “Анна Кареніна” та наукові суперечки 60–70-х рр. ХІХ століття. // Російська література.–1985.–№3.–С.104.
14. Скуратівський В. Перечитуючи Флобера // Всесвіт.–1971.–№2.–С.108-113.
15. Султанов Ю. Г. Флобер: немає прекрасних думок без прекрасної форми і навпаки // Всесвітня література.–2000.–№11.–С.37.
16. Теплінський М. Історія російської літератури ХІХ століття.–К.,1991.–345 с.
17. Толстой Л. Зібрання творів в 12 томах.–М., 1987.– т. 7.– 445 с.
18. Толстой Л. Зібрання творів в 12 томах. –М., 1987.– т.8.– 392 с.
19. Толстой у спогадах сучасників: В 2 томах, –М., 1955.– т.1.– 476 с.
20. Флобер Г. Зібрання творів в 3 томах. –М., 1985. –т.1.– 350 с.
21. Флобер Г. Зібрання творів в 2 томах, –К., 1987.– т.1.– 360 с.
22. Храпченко М. Лев Толстой як художник.–М.,1963.–662с.
Додаток 1
Порівняльна характеристика Емми та Анни (на матеріалі роману Льва Толстого „Анна Кареніна” та Гюстава Флобера „Пані Боварі”)
| Анна | Емма |
| Була жінкою однієї з найважливіших осіб в Петербурзі і петербурзька grandedame.[17, 77]Вона була дуже красива не через скромність грації та витонченість, які було видно у всій її фігурі, а ще й тому, що у виразі її миленького обличчя було щось особливо лагідне і ніжне. [17, 71]Який дивний вираз обличчя Христа. Із всього, що вона бачила, це зображення їй найбільше всього сподобалось, і вона відчувала, що це центр картини, і тому хвала цього буде найбільш приємна художнику. [18, 45]Я про неї нічого, крім найкращого, не знаю, і у відношенні до себе я бачила з її сторони лише хороше. [17, 77]Анна відчувала майже фізичну насолоду, коли поруч неї був Сергій, коли зустрічала його довірливий і люблячий погляд, чула його наївні питання. [17, 222] | Пан Руо – один з найбагатших місцевих фермерів. [20, 21]Шарля вразила білість її нігтів. А що вже очі, то вони справді були прекрасні. [21, 34]Емма іноді малювала... А коли вона грала на фортепіано, то чим швидше перебирала вона пальцями, тим більше захоплювався нею Шарль. [21, 41]Коли батько Руо поїхав, Емма закрила за ним двері з таким полегшенням, що навіть і сама була здивована. І взагалі, вона вже не приховувала своєї огиди до оточуючих. [21, 58]Емма залишила свою дочку Берту повністю без материнської любові. Дівчинка сама це відчувала. [21, 115] |