Авіаційне страхування - це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.
Авіаційне страхування включає
- страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу
- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків
- страхування відповідальності авіаперевізника і виконавця авіа робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирами, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам
- страхування відповідальності експлуатанта авіа судна за збитки, які можуть бути завданні ним при виконанні авіаційних робіт
- страхування авіаційних суден
можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:
* комплектність (майнове, особисте, відповідальності);
* великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;
* дія полісів за межами України;
* значна акумуляція ризиків;
* необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.
Законодавча база авіаційного страхування.
* Варшавська конвенція 1929 року та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 року (збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків)..
* Гвадалахарська конвенція 1961 року,
* Римська конвенція
* Монреальські протоколи ІСАО - 1, 2, 3, 4
1999 року укладено Конвенцію ІСАО.
резолюції ІАТА бООа, 6006 із питань вантажних авіаперевезень;
Повітряний кодекс України (1993 p.), статті 103 і 105;
Постанова Кабінету Міністрів України Про порядок та умови здійснення обов'язкового авіаційного страхування";
Закон України "Про страхування".
23. Сутність та особливості страхування перевезень водним транспортом
Документарно страхування водного транспорту існує з 9 ст (Франція). У 11 – 12 ст – підписувались договори «будмерії» на основі позичок. 1236р – церква намагалась заборонити перші процеси страхової діяльності, звинувачуючи страховиків у лихварстві. Проте у 1347р був підписаний перший поліс морського страхування в Генуї. Через 250 років почали створюватись «гуртки морського страхування», які створювали страхові фонди. У 1601р – перший указ, який регулював діяльність морського страхування. У 1681р виданий кодекс, який врегульовував морське право («Сюр ля марин»).
1807р – Торговий кодекс – прийнятий майже вісьма Європейськими країнами. Сучасне страхування асоціюється з Лондонським Ллойдом, який розпочав свою діяльність 1688 року також із морського страхування. У кав’ярні почали збиратися люди, які займалися морською діяльністю, що призвело до активних дій Лойда, і як результат, він почав друкувати газету «Loyd’sNews». Пізніше кав’ярня перетворилась у контору, а згодом і в корпорацію. Зараз нараховується близько 24000 членів, які приймають страхування, та відповідальні всім своїм майном.
У 1779р вироблена форма договору «страхового полісу Лойда». А з 1982р діють правила «А» - відповідальність за всі ризики0, «В» - з відповідальністю приватна аврія, «С». – відповідальність за ушкодження крім випадків катастрофи.
24. Особливості страхування відповідальності судновласників, напрямки розвитку страхування відповідальності судновласників
На сьогоднішній день існує приблизно 70 клубів, які займаються страхуванням відповідальності судновласників. Товариства взаємного страхування, які захищають своїх членів від можливих збитків розташовуються у таких країнах як: Норвегія, Швеція, США. Страхові фонди складаються з страхових внесків, які поділяються на 3 категорії:
1. попередні (розраховуються на майбутній рік, встановлюється на початок страхового року (20 лютого 12:00))
2. додаткові
3. надзвичайні (вноситься у момент потреби)
Ризики, які приймаються клубами
1. тілесні ушкодження, втрата життя, репатріація
2. зіткнення з іншими судами
3. шкода нанесена нерухомими об’єктами, що плавають
4. уникаючи зіткнення з судном, пошкоджено 3-тє судно
5. за видалення об’єктів аварії
6. Карантин
Конвенції, які регулюють відповідальність
1. гаагські правила 1924р (умови перевезення вантажу, перевізник несе відповідальність за судно підчас подорожі, перевізник несе відповідальність за недбалість членів екіпажа)
2. гаагські правила Візі 1926р (змінили ліміт відповідальності перевізника 666,6 спеціальних правил запозичень за 1 ісяць)
3. гамбургські правила 1978р ( перевізник винен – завжди. Ліміт відповідальності 825 за 1 місце або 2,5 спец прав запоз за 1 кг)
4. Афінська конвенція 1929р (регулюється відповідальність не за вантаж, а за пасажирів, ліміт відповідальності перед пасажирами у випадку смерті та ушкодження 700000 франків на 1 особу; перевізник повинен створити фонд : фонд розрахунку залежно від пасажиро - потоку)
5. Лондонська 1984р (ліміт відповідальності перед членами екіпажу 250 – 500 СПЗ за 1 т.)
25. Суброгаційні вимоги у транспортному страхуванні
Суброгація – це не право, а заснований на законі перехід права вимоги, причому з певними умовами, зазначеними в законі. Варто відрізняти суброгацію від звичайної поступки вимоги (цессії). Основне розходження полягає в тому, що при суброгації право вимоги до страховика переходить у силу закону, у той час як при цессії право вимоги поступається кредитором іншій особі. Суброгаційні вимоги страхових компаній по транспортному страхуванню розглядаються як вимоги в силу суброгації, і строки давнини починають текти з моменту заподіяння збитку. Отже, виплативши страхове відшкодування, страхова компанія вирішить питання про початок роботи з поверненню за рахунок винних осіб, хоча б частковому, оплаченої суми. По загальному правилу не можуть пред'являтися вимоги по збитках, які відбулися внаслідок впливу непереборної сили (блискавка, ураган, землетрус і т.п.).
Головне завдання страхової компанії при пред'явленні суброгаційних вимог полягає в тому, щоб довести провину певного особи в настанні страхового випадку.
26. Особливості страхування цивільної відповідальності авіаперевезень
Об’єкт страхування – майнові інтереси страхувальника, що виникають внаслідок зобов’язання відшкодувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирами, власникам вантажу, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам збитки, пов’язані з експлуатацією повітряного судна.
Страхувальником виступає авіаперевізник, що має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.
Страхові випадки:
- авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, а також їхньому майну.
- факт пошкодження, псування або заподіяння іншої шкоди багажу, пошті, вантажу, за які страхувальник несе відповідальність за контрактом на перевезення
- заподіяння шкоди іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.
27. Страхування у Франції та Бельгії
Франція: Перший блок галузей страхування - це "Загальне страхування" (assurances dommages), в яке входить страхування майна (assurances de choses) і страхування відповідальності (assurances de la responsabilite). У свою чергу, наприклад, страхування відповідальності ділиться на страхування цивільної, професійної, особистої і навіть сімейної відповідальності. Вся галузь "Загальне страхування" підкоряється так званому індемнітарному (indemnity) принципу відшкодування збитку, відповідно до якого суми, що виплачуються страховиком страхувальнику в результаті настання страхового випадку, не повинні перевищувати реального збитку, понесеного страхувальником.
Другий блок галузей - це "Особисте страхування" (assurances de personnes). Сюди відносять страхування життя (assurances sur la vie) і "індивідуальне страхування від нещасних випадків і медичне страхування" (assurances individuelle accidents et maladie). "Особисте страхування" підкоряється принципу відшкодування збитку на підставі наперед твердо фіксованих сум.
Французький ринок страхування має деякі особливості, які відрізняють його від діючих в англосаксонських країнах. У Франції цим бізнесом займаються три види структур: власне страхові компанії, що використовують широку мережу продавців своїх послуг, доповнюючи її генеральними агентами, а також брокерами.
Бельгія: У Бельгії перспективна система розрахунку оплати і ризику на одну людину завжди вважалася основним принципом страхування, однак на практиці відсутність підтримки призвело до ретроспективного і нерівномірного характеру фінансування. Хоча в жодному бельгійському офіційному урядовому документі ніколи навмисно не використовувалася риторика керованої конкуренції, навряд чи політика, що сприяє створенню фінансового ризику для страхувальників без одночасного посилення їхньої посередницької ролі шляхом надання важелів для управління охороною здоров'я, може проіснувати досить довго, не викликавши банкрутства страховиків. У Бельгії раніше, ніж в інших країнах було введено практику державних дотацій оплат медичного обслуговування. У системі медичного страхування працює шість загальнонаціональних спілок страхових фондів: католицький (45% населення), соціалістичний (26%), ліберальний (7%), професійний (15%), незалежний (4%) і додатковий (1%). Таким чином, 98% бельгійців охоплено обов'язковим медичним страхуванням, і лише 1% - частково.
Що стосується страхових продуктів, що надаються банками, то в Бельгії bancassurance одержав швидкий розвиток тільки останніми роками. Цей канал став розвиватися на ринку страхування життя, не дивлячись на те, що значна кількість полісів продавалася брокерами, йому сприяли і солідні іноземні інвестиції. Також були використані переваги розвитку страхування життя, що мають високі темпи зростання. Нарешті, злиття банків і страхових компаній, їх структуризація дозволили їм опинитися ближче до страхувальників. П'ять лідерів ринку — це члени банківських або страхових груп. З 56%-ний часткою на ринку страхування життя bancassurance став лідером продажів. Цей канал характеризується великою часткою обхвату ринку індивідуального страхування (35%, виключаючи програми Unit linked) і балансом між накопичувальними програмами страхування і програмами страхування від нещасного випадку.