Для зниження зминання тканин застосовують різноманітні суміші волокон і спеціальні обробки.
До технологічних (пошивних) властивостей тканин відносяться тертя і чіпкість, пластичність, усадка, осипання, розсунення, прорубальність.
Тертя і чіпкість тканини характеризуються опором при переміщенні двох і більш полотен або інших матеріалів. Тертя і чіпкість тканин залежать від виду волокнистого матеріалу, з якого вони вироблені, і від структури тканини. Мале тертя мають шовкові тканини, більше – вовняні і бавовняні, найбільше – ворсові тканини, прошивні і голкопробивні неткані матеріали.
Пластичність – здатність тканин приймати певну форму в нагрітому і зволоженому виді, складаючись під впливом зовнішніх навантажень (розтягання, стиску, вигину й ін.). Ця властивість тканин має важливе значення для швейного виробництва (для волого–теплової обробки тканин). Пластичність тканин дозволяє створювати одяг, що відповідає фігурі людини, поліпшувати її зовнішній вид за допомогою плісировки, гофрування і інших складок. Високою пластичністю володіють шерстяні тканини, у тому числі вовна з лавсаном, значно меншою –тканини з натурального шовку.
Усадка – зменшення площі тканин й одночасне їхнє ущільнення. Зміна розмірів тканин (усадка), особливо довжини, можливо при тривалому збереженні в процесі лежання, під дією світлопогоди і прання. Найбільшу усадку дають тканини з віскозного волокна й інші тканини крепової скрутки. У зв'язку з тим, що в результаті більшої усадки тканини одяг може стати непридатним для експлуатації, установлені межі усадки: по основі – 1,5–5%, по утоку – 1,5 –2'%. При виготовлені одягу необхідно це враховувати і відповідно підбирати тканини для верху і підкладки.
Сипкість тканин залежить від гладкості поверхні і твердості ниток, від переплетення і щільності тканини, начосу ворсу й обробки апретом. Легше обсипаються по краю зрізу гладкі і тверді нитки, пухнаті і м'які нитки закріплюються краще. Сильно обсипаються камвольні тканини, виготовлені з малою щільністю із сильно крученої пряжі напівгрубої вовни, майже не обсипаються сукняні вовняні тканини після валки і бавовняні тканини з начесаним ворсом.
Тканини атласного (сатинового) переплетення відрізняються більш високою сипкістю в порівнянні з тканинами полотняного переплетення, унаслідок меншого зв'язку ниток основи з нитками утоку. При пошитті одягу з тканин, що мають високу сипкість, ширину шва збільшують у 1,5–2 рази, і, крім цього, обметують шов. Шовкові тканини характеризуються підвищеною сипкістю, тому пошиття з них виробів найбільш складне.
Розсунення – зсув ниток у тканинах під впливом різних навантажень під час експлуатації виробів. Найчастіше вона буває на швах і біля них при носінні тісного або погано скроєного одягу, зшитого з тканин малої щільності. Розсунення ниток у тканинах значно скорочуює термін служби виробів. Тому при пошитті одягу з нещільних тканин, що володіють значним розсуненням, необхідно враховувати цю негативну властивість.
Прорубуваність. Розрізняють сховані і зовнішні прорубування. При схованому прорубуванні голкою ушкоджується тільки частина нитки основи або утоку, а при зовнішньому прорубуванні відбувається повне руйнування (пересікання) нитки голкою. Зовнішнє прорубування може бути виявлене контролем якості при огляді швів виробу, а сховане – тільки в процесі його носки і прання. Менше прорубуються нещільні тканини з пухкою структурою.
Список використаної літератури:
1. Мирейский В. Л. Текстильные товары (товароведение). Учебник для проф.–техн. училищ. Изд. 2–е перераб. – М.: «Экономика», 1975р.
2. Колесников П. А., Кобылянский Д. А. Организация и техника контроля качества в швейном производстве. – М.: «Легкая индустрия», 1967р.