Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено обстеження 120 хворих (120 очей) на ТЕР. Дисертант безпосередньо брав участь в проведенні імунологічних досліджень (місцевого імунітету) у 120 обстежених хворих на базі міжкафедральної імунологічної лабораторії Луганського державного медичного університету. Самостійно проаналізував результати лікування хворих на ТЕР з використанням препарату ліпофлавону в динаміці у 80 хворих і у 40 хворих з традиційним лікуванням впродовж 1 року. Брав участь в проведенні статистичної обробки одержаних даних.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на Х з’їзді офтальмологів України (Одеса, 2006), науково-практичній конференції офтальмологів “Актуальні питання медичної науки та практики” (Запоріжжя, 2006), науково-практичній конференції молодих вчених офтальмологів «Сучасні аспекти судинних і дистрофічних захворювань органу зору» (Харків, 2006), 104 конгресі Німецького суспільства офтальмологів (Берлін, Німеччина, 2006), XXIY конгресі Європейського суспільства катарактальних і рефракційних хірургів (ESCRS) (Лондон, Великобританія, 2006), науково-практичній конференції “Досягнення фундаментальної та прикладної медицини” (Луганськ, 2006), 16 конгресі Європейського суспільства офтальмологів (Австрія, Відень, 2007), на засіданнях обласного товариства офтальмологів (Луганськ, 2004-2007).
Публікації. Результати дисертації опубліковані в 13 роботах, зокрема в 6 статях в фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6тезах доповідей на наукових конференціях і конгресах офтальмологів. Отримано 1 деклараційний патент України на корисну модель.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках комп’ютерного тексту та складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 30 таблицями і 42 рисунками. Список використаних джерел містить 208 найменувань, з них 142 – кирилицею, 66 – латиницею.
ОСНОВНІЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 120 хворих (120 очей) на ТЕР у віці від 22 до 67 років. Середній вік хворих склав: в основній групі - 41,3±1,6 років, в групі зіставлення 42,4±1,3 років. Чоловіків було 77, жінок - 43.
Пацієнти зверталися до офтальмолога в середньому через 12-48 годин після травми ока. Через 12 – 24 години після травми звернулося 68 хворих, через 24-48 годин – 31 пацієнт, більше 48 годин – 21 хворий. Таким чином, переважна кількість хворих зверталася до офтальмолога в строки від 12 до 24 годин після травми ока.
Ерозія рогівки після непроникаючих поранень рогівки діагностовано у 102 (85,0%) пацієнтів, зокрема після видалення стороннього тіла рогівки - у 34 (28,3%) осіб; після контузії очного яблука – у 18 (15,0%) осіб. Сполучених травм ока (травма і контузія) у хворих не було.
Офтальмологічне обстеження включало візо-, пері-, рефрактометрію, офтальмоскопію в прямому та зворотньому різновидах, біомікроскопію за допомогою щілинної лампі ЩЛ-2Б та ЩЛ-2М (ЗОМЗ, Росія), флюоресцеїнову пробу шляхом закладання в кон’юнктивальну порожнину одноразових стерильних тестових паперових смужок флюоресцеїну (Toos Negah, Іран) та послідуючим змивом його фізіологічним розчином і розгляданням в щілинну лампу як без фільтру, так із зеленим або кобальтовим світлофільтром, дослідження чутливості рогівки за допомогою волосків Фрея. При оцінці суб’єктивних скарг хворого враховувалася вираженість наступних ознак: свербіння, паління в оці; відчуття стороннього тіла в оці; світлобоязнь; сльозотеча; блефароспазм (корнеальний синдром), болючість при рухах очного яблука; зниження гостроти зору. При об’єктивному обстеженні пацієнтів враховувалися наступні показники: почервоніння шкіри повік та кон’юнктиви; набряклість шкіри повік; гіперемія кон’юнктиви; деепітелізація рогівки; наявність набряку кон’юнктиви і рогівки; циліарна болючість; наявність і характер виділень з кон’юнктивальної порожнини, чутливість рогівки.
Визначення концентрації інтерлейкінів (ФНПα, IL-1β, IL-4) в сльозі проводили на лабораторному обладнанні Sanofi Diagnostic Pasteur (Франція). Дослідження проводили за допомогою сертифікованих в Україні тест систем виробництва «ProCon» (Протеїновий контур, СПб, РФ) ProCon TNFα, ProCon IL-1β, та ProCon IL-4 за методом імуноферментного аналізу (ІФА). Забір сльози здійснювався за допомогою мікропіпетки.
Стан місцевого імунітету ока оцінювався за рівнем секреторного імуноглобуліну А (sIgА) (Mancini G., 1965) і лізоциму (Дорофейчук В.Г., 1968) в сльозі. Наявність антитіл у сльозі до рогівкового антигену (С-Ag) визначалося в реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) (Фрімель Р., 1986). Рівень ЦІК вивчався за методом диференційованої преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах поліетиленгліколя (ПЕГ) з молекулярною вагою 6 000 дальтон (Фролов В.М. і співавт., 1986, 1990).
За показники норми взяті дані, одержані при обстеженні 60 практично здорових осіб того ж віку і статі – разових донорів обласної станції переливання крові, які проживають у тому ж регіоні і не мають як загальних, так і очних захворювань.
Диференціація хворих за розміром ерозії рогівки здійснювалася шляхом вимірювання її площі за методом аналізу оптичних зображень, отриманих за допомогою фотощілинної лампи ЩЛ-2М (ЗОМЗ, Росія). Вимірювання проводилися за допомогою програмного забезпечення IMAGE J v 1.38, розробленого National Institute of Health (USA), яке необхідне для обробки зображень.
Ерозія до 7 мм2 виявлено у 26 хворих (I підгрупа), від 7 мм2 до 20 мм2 – у 80 осіб (II підгрупа), більше 20 мм2 – у 14 хворих (III підгрупа). Встановлено, що максимальна кількість хворих мали площу ерозії від 7 до 20 мм2 – 80 (66,7%) осіб. За локалізацією частіше виявлено парацентральну локалізацію травматичної ерозії рогівки – 88 (73,4%) пацієнтів, менше всього – периферична локалізація – 13 (10,8%) хворих.
Всі пацієнти по випадковій ознаці розподілялися на 2 групи: основну групу, що включала 80 осіб, і групу зіставлення, яка містила 40 осіб. Пацієнти основної групи (80 осіб, 80 очей) одержували базисне лікування - інстиляції цилоксану 6 разів на день, солкосерил-желе 3-4 рази на день, а також додатково препарат ліпофлавон в інстиляціях до 6 разів на добу. Пацієнти з групи зіставлення (40 чоловік, 40 очей) одержували тільки базисне лікування. Курс лікування для всіх пацієнтів складав 1-7 днів залежно від клінічного перебігу ТЕР. Тільки у 4 пацієнтів з групи зіставлення, у яких через 7 діб зберігалися об’єктивні та суб’єктивні ознаки запалення, лікування було подовжено до 10 діб.
Математична обробка отриманих даних проводилася на персональному комп’ютері Intel Pentium 4 з використанням ліцензійних програм “Microsoft Office” (додаток “Microsoft Exel”) і системи “Statistica V 6.0” (StatSoft).
Проводився аналіз відповідності розподілу вивчаємих ознак закону нормального розподілу з використанням критеріїв згоди Смірнова-Колмогорова і Шапіро-Уілка. Для числових даних, які підпорядковуються нормальному закону розподілу Гауса, визначалися середні значення ознак (М), середнє квадратичне відхилення (S), стандартна помилка середнього (m). Для даних, які не підпорядковуються нормальному закону розподілу, знаходились значення медіани (Ме). Для встановлення статистично значимих відмінностей використовувалися: параметричний критерій Ст’юдента для двох незалежних вибірок з попередньою перевіркою рівності генеральних дисперсій за допомогою критерію Фішера-Снедекора, непараметричний ранговий критерій Вілкоксона-Манна-Уітні для двох незалежних вибірок, параметричний однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) для множинних порівнянь ознак в декількох вибірках, непараметричний ранговий метод множинного порівняння незалежних груп за Краскелом-Уолісом.
Крім цього, для встановлення взаємозв’язку між ознаками, що аналізуються, використовувався параметричний лінійний кореляційний аналіз Пірсона і непараметричний кореляційний аналіз за Спірменом для кількісних даних з відповідною оцінкою значимості коефіцієнту кореляції.
Отримані результати та їх обговорення. У хворих на травматичну ерозію рогівки виявлені клінічні та імунологічні особливості перебігу хвороби. Симптоматика у хворих на ТЕР була типовою, однак мали місце деякі особливості в залежності від характеру травми. Суб’єктивні скарги були більш характерні для хворих з контузією, непроникаючими пораненнями рогівки. Не виражені суб’єктивні симптоми спостерігалися в осіб з непроникаючими пораненнями рогівки із стороннім тілом. Виражені набряки рогівки, кон’юнктиви і повік були характерні для пацієнтів з контузією ока, не виражені ці симптоми в осіб з непроникаючими пораненнями ока із стороннім тілом рогівки. Чутливість рогівки було збережено у всіх випадках.
Встановлено, що у хворих при звертанні до офтальмолога до початку лікування спостерігалося підвищення концентрації прозапальних цитокінів, при цьому рівень ФНПα підвищувався в 1,7 рази (I підгрупа), в 1,8 раз (II підгрупа), в 2,0 рази (III підгрупа) по відношенню до норми. Рівень IL-1β підвищувався в цих випадках відповідно в 1,7; 1,9 і 2,0 рази. Водночас у обстежених хворих помірно знижувався рівень протизапального цитокіну IL-4 - в I підгрупі він зберігався в межах нижньої межі норми, в II підгрупі – знижувався в середньому в 1,3 рази, в III підгрупі – в 1,8 рази по відношенню до норми (табл. 1).
З боку місцевого імунітету травмованого ока встановлене підвищення рівня ЦІК в 2,0; 2,3 і 2,5 раз відповідно в порівнянні з нормою (P<0,001), зниження концентрації sIgA (P<0,05) і лізоциму (P<0,001) сльози, підвищення середнього геометричного титру антитіл в сльозі до антигену рогівки С-Ag у всіх групах хворих (табл. 1).