3. На підставі узагальнення світового досвіду з фармацевтичного забезпечення пільгових груп та категорій, визначено, що формування цих категорій має суттєве значення в охороні здоров'я та соціальній сфері практично усіх країн. Важливим напрямком вирішення проблеми пільгового забезпечення є удосконалення компенсації вартості та ціноутворення на ЛЗ.
Першочерговими заходами у вирішенні проблеми фармацевтичного забезпечення пільгових категорій населення в Україні є: введення особистого обліку громадян щодо внесення їх до пільгових груп або категорій та упорядкування цих категорій населення; впровадження соціального та обов'язкового страхування з метою компенсації вартості лікування тяжких захворювань; розробка та впровадження ефективних механізмів реімбурсації вартості ЛЗ; визначення переліку державних соціальних стандартів лікування із зазначенням видів та обсягів медичної та фармацевтичної допомоги, що надається громадянам безоплатно за рахунок бюджетів всіх рівнів і коштів обов'язкового медичного страхування.
4. Внаслідок вивчення діючих форм та методів організації лікарського забезпечення населення, нами встановлено, що велика увага практично у всіх країнах світу приділяється організації лікарського забезпечення наркозалежних. Саме ця категорія населення має певні особливості у формах та методах забезпечення їх медичною та фармацевтичною допомогою. З урахуванням того, що сьогодні наркоманію необхідно розглядати як медико-соціальну патологію, серед соціальних, економічних, біологічних, психологічних чинників, які обумовлюють наркозалежність, встановлено, що визначальним чинником є соціальний.
5. Визначено, що для вирішення проблеми наркоманії та обігу наркотичних ЛЗ держава повинна діяти у таких пріоритетних напрямках: прийняття Концепції України щодо боротьби з наркоманією; вдосконалення нормативної бази МОЗ України щодо обігу наркотичних ЛЗ, в т.ч. для уможливлення застосування замісної терапії у медичній практиці; розробка стратегії залучення хронічно хворих до програм замісної терапії, організація виробництва в Україні препаратів замісної терапії; створення умов для надання замісної терапії на базі наркологічних центрів і кабінетів; запровадження на регіональному рівні механізмів контролю та координації дій організацій, які впроваджують програми замісної терапії, що включає медичні, соціальні заклади та органи МВС України.
6. Нераціональність та безконтрольність прийому ЛЗ в Україні можна констатувати як соціально-економічну проблему, яка потребує негайного вирішення шляхом розробки відповідної нормативно-правової бази, упорядкування рецептурного відпуску; впровадження соціального медичного страхування. Встановлено, що в сучасних умовах рецепт має виконувати такі функції: медична, технологічна, юридична, економічна та соціальна, умовою виконання яких є формування в правовому полі відповідної до міжнародних норм нормативно-правової бази, що регулює рецептурний, а не безрецептурний відпуск ЛЗ, як прийнято в чинному законодавстві.
На підставі аналізу обігу ЛЗ доведено, що основною проблемою, яка породжує порушення рецептурного відпуску ЛЗ і, як наслідок, безпідставне зростання безрецептурного відпуску та самолікування, є законодавча норма ст. 21 Закону України «Про лікарські засоби», згідно з якою в Україні визначено принцип регулювання обігу безрецептурних препаратів, що є основним протиріччям до міжнародних норм.
7. На засадах визначених передумов розвитку сімейної медицини, нами проведено моделювання процесу формування національної лікарської (фармацевтичної) політики, яка зорієнтована на первинну медико-санітарну допомогу, а також розроблено концептуальну модель стандарту медичної та фармацевтичної допомоги, в якій центральне місце посідає модель пацієнта.
Теоретично обґрунтовано визначення доступності ОЛЗ, що надається в умовах загальної практики (сімейної медицини). Проведено фармакоекономічне дослідження стандартів фармакотерапії, що використовуються в практиці сімейних лікарів, на прикладі фармакотерапії ГРВІ та грипу.
8. Вперше запропоновано методологію моделювання соціально-економічних показників доступності ЛЗ та їх споживання сім'ями в Україні з використання кореляційно-регресійного моделювання показника сімейної доступності ЛЗ, кластеризації споживання ліків та соціальної справедливості у розподілі аптечних закладів між містом та селом. Методологія моделювання базувалася на достовірній доказовій базі з використанням результатів Всеукраїнського вибіркового обстеження умов життя сімей (домогосподарств), яке здійснюється Державним комітетом статистики України та Головними управліннями статистики в областях, що проводиться на постійній основі з 1999 р. і розповсюджуються на все населення країни.
Розроблено комплекс моделей, що узагальнює споживання ліків з урахуванням адекватності обсягів пільг і дотацій на ліки в регіонах, враховуючи захворюваність населення в регіонах України; визначені тенденції щодо відсутності соціального захисту та гарантій фармацевтичної допомоги, що свідчить про необхідність реформування державної політики у сфері компенсації вартості ЛЗ.
9. Вперше розроблено теоретичний підхід до визначення організаційних засад та принципів, правового й соціально-економічного характеру систем реімбурсації вартості ЛЗ як складової фармацевтичного забезпечення населення. Розкрито сутність, конкретизовано зміст поняття реімбурсації як соціально-економічної системи з виділенням суб'єкта (уповноважені органи, що здійснюють компенсаційні виплати з певних джерел фінансування), об'єкта (певні групи населення та категорії захворювань), а також механізму відшкодування вартості лікарських засобів та фармацевтичної допомоги, визначено значення категорії реімбурсації в забезпеченні доступності фармацевтичної допомоги населенню.
10.З метою вдосконалення вітчизняної системи компенсації вартості ЛЗ запропоновано на державному рівні визначення груп населення та категорій хворих з урахуванням чинників вітчизняної охорони здоров'я та відповідно до міжнародних норм, що регламентують умови соціального захисту громадян. Вперше розроблено перспективні моделі реімбурсації вартості ЛЗ та фармацевтичної допомоги за умов обов'язкового медичного страхування.
Введено в науковий обіг поняття «реімбурсація», «об'єкт реімбурсації», «суб'єкт реімбурсації», «механізм реімбурсації», «обсяг необхідної фармацевтичної допомоги (ОНФД)» з обґрунтуванням їх застосування відповідно до змістовних характеристик.
11.Відповідно до сучасних тенденцій розвитку соціального захисту громадян в Україні, запропонована перспективна система моделей соціальної політики у сфері фармацевтичного забезпечення з урахуванням визначених ознак: за видом базового напрямку – соціальний розвиток з елементами соціального страхування; за видом суб'єкта соціальної відповідальності – ліберальна модель з елементами корпоративності та солідарності; за видом участі держави – стимулювальна модель з елементами добродійності.
12.Встановлено, що однією з проблем формування соціально-ефективної системи фармацевтичного забезпечення в Україні є недосконалість організаційно-правового механізму фармацевтичного забезпечення населення й лікувально-профілактичних закладів.
Вперше обґрунтовано Концепцію пріоритетного розвитку соціально-ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення з її структуризацією та систематизацію за рівнями та блоками визначених проблем.
13.Доведено, що ефективна діяльність у сфері обігу ЛЗ є неможливою без визначення чітких норм етичної поведінки усіх суб'єктів фармацевтичного ринку, які визначаються Етичним кодексом фармацевтичних працівників. Проаналізовано досвід країн, найбільш схожих до вітчизняної охорони здоров'я та фармації, з метою розробки та функціонування Етичного кодексу. Обґрунтовано підхід щодо створення проекту Етичного фармацевтичного кодексу України, що можна розглядати як етичний стандарт фармацевтичної діяльності з визначеним механізмом дії (саморегуляції), функціонування якого забезпечить ефективність положень та принципів у професійній діяльності.
14.Соціально-економічна значущість дисертаційних досліджень полягає в тому, що наукові розробки за їх результатами впроваджено в діяльність Комітету з охорони здоров'я ВР України, Міністерства охорони здоров'я України, Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення, ДАК «Ліки України», Головних управлінь охорони здоров'я Харківської, Луганської, Чернігівської обласних державних адміністрацій, Державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Харківській, Донецькій областях, а також 5 методичних рекомендацій, затверджених ПК «Фармація» АМН та МОЗ України і узгоджених МОЗ України в навчальний процес вищих фармацевтичних та медичних закладів освіти.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Організація фармацевтичного забезпечення населення: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька, Г.Л. Панфілова, В.М. Хоменко, В.М. Чернуха, С.В. Хіменко, Р.І. Подколзіна, С В. Огарь, О.К. Єрко, Л.Ю. Дьякова, І.В. Жирова, С.Г. Калайчева, І.В. Кубарева, М.В. Подколзіна, В.М. Назаркіна, О.Є. Макарова, О.А. Носенко, О.О. Суріков ; за ред. А.С. Немченко. – Х.: Авіста – ВЛТ, 2007. – 487 с. (Дисертант підготовила розділи посібника: 2.7, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4).