Смекни!
smekni.com

Вплив митно-тарифного регулювання на зовнішню торгівлю (на прикладі підприємства ВАТ "Київмедпрепарат") (стр. 2 из 19)

- митна вартість товарів, країна походження товарів;

а також:

- визначив види мита за способом справляння - адвалерне, комбіноване, специфічне;

- регламентував процедуру нарахування і сплати мита та надання тарифних преференцій.

У 1993 році в Україні був значно лібералізований зовнішньоторговельний режим. Прийнятим на початку 1993 року Єдиним митним тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 0-10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби). При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинутих країн, з якими Україна мала угоди про надання режиму найбільшого сприяння, оподатковувалися за пільговими ставками.

У 1994 році кількісні експортні обмеження щодо багатьох видів товарів, які існували на той час, було скасовано. Виняток становили товари, що підлягають експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку "спеціального експортного режиму" (сталь, вугілля, нафтопродукти, електроенергія, коштовне каміння та метали). У той же час, прийняті Урядом зміни ставок ввізного мита значно їх підвищили на високоліквідну продукцію та підакцизні товари з фіскальною метою. Ставки на енергоносії та сировину, навпаки, були зменшені.

З початку 1996 року у зовнішньоторговельній політиці відбуваються значні зміни. Експортні податки по ряду товарних груп (вовна і шкіра тварин, чорні й кольорові метали) відновлюються. З лютого 1996 року запроваджуються нові експортні обмеження, пов'язані з встановленням індикативних цін на багато видів експортної продукції. У митно-тарифному регулюванні запроваджуються протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняної промисловості.

Таким чином, Україна, не маючи на той час теоретичної концепції становлення і розвитку зовнішнього сектора економіки, емпіричним шляхом дійшла висновку про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі й зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення відіграли два чинники: місткість внутрішнього ринку і рівень розвитку національних факторів виробництва.

Починаючи з 1999 року Україна починає поступово лібералізувати свій імпортний режим. Це, зокрема, пов'язано з відповідними її зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями та намаганнями поступово пом'якшити свій зовнішньоторговельний режим. У цей період поступово починають скасовуватися мінімальні митні вартості, які протягом 2000 року були повністю скасовані. Також було суттєво зменшено кількість рішень, що приймаються Урядом щодо зміни ставок ввізного мита.

У 2000 році, у зв'язку із відновленням переговорного процесу щодо вступу України до ГАТТ/СОТ та переговорами з ЄС щодо зменшення рівня ввізного мита на товари легкої промисловості, було поступово зменшено загальний рівень митного обкладення.

Так, було зменшено розмір максимальних ставок ввізного мита Єдиного митного тарифу до рівня 25 відсотків (за винятком окремих видів товарів, став-ки мита на які встановлено Верховною Радою України). Також було зменшено ставки ввізного мита до рівня від 0 до 17 відсотків на широкий асортимент то-варів та продукції легкої промисловості, що класифікуються в 30-63 групі ТН ЗЕД. На даний час показник середньоарифметичної ставки ввізного мита на зазначену групу товарів (близько 1300 товарних підсубпозицій) за попередніми розрахунками фахівців Держмитслужби, складає близько 6,9 відсотка.

Також у 2000 році Верховною Радою України було прийнято декілька змін щодо ставок ввізного мита на товари з 1 - 24 групи ТН ЗЕД та підакцизні товари, зокрема, було суттєво зменшено перелік підакцизних товарів - вилучені кава, море- та рибопродукти та інші продукти харчування; зменшені ставки ввізного мита на жири великої рогатої худоби, які використовуються для виробництва мила.

Крім внесення змін до ставок акцизного збору та ввізного мита на підакцизні товари, прийнятими у 2000 році Законами України також запроваджується нова деталізація товарів на рівні дев'ятого знака ТН ЗЕД.

Постановами Кабінету Міністрів України здійснювалось коригування ставок ввізного мита на продукцію хімічної промисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасні частини до неї, та товари широкого вжитку, що не виробляються або виробляються в недостатній кількості в Україні.

На даний час митно-тарифна політика характеризується наступними напрямками:

- зменшення максимального рівня ставок ввізного мита до рівня 25%;

- зменшення кількості підакцизних товарів;

- зменшення загального рівня ставок ввізного мита (номінального митного тарифу);

- впорядкування рішень Уряду з питань зміни ставок ввізного мита;

- зменшення кількості постанов Уряду щодо зміни ставок ввізного мита;

- зменшення рівня оподаткування ввізним митом текстильної продукції у зв'язку із відповідними домовленостями з ЄС;

- початок застосування антидемпінгових мит;

- достатньо високим залишається рівень ставок Єдиного митного тарифу щодо сільськогосподарських товарів та продуктів харчування.

Концептуальні засади формування та застосування митного тарифу України визначено в Законі «Про єдиний митний тариф».

Єдиний митний тариф — це, у першу чергу, систематизований звід ставок мита, встановлених для оподаткування експортованих або імпортованих товарів. Законом визначено, що митний тариф застосовується незалежно від форми власності суб'єктів ЗЕД. Види мита, визначені Єдиним митним тарифом, представлені на рис. 1.1 [35,161].



Рис. 1.1. Види мита

Імпортне мито нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію України. Його застосування диференційоване в залежності від походження. Преференційні, пільгові ставки мита застосовуються в тому разі, коли товар походить з країн експорту, з якими укладено угоди про надання режимів найбільшого сприяння або, які утворюють з Україною спеціальні митні зони. До товарів, що походять з країн, з якими Україна не має відповідних угод, застосовуються повні ставки мита.

Визначення країни походження товару здійснюється за певними показниками, які окреслюють головні чинники, пов'язані з виробництвом або обробкою та переробкою сировини чи матеріалів для продукції, що стає об'єктом купівлі-продажу або обміну.

Повністю виробленими в країні експорту вважаються корисні копалини, видобуті в даній країні, рослинна продукція, живі тварини та продукція тваринного походження, продукти мисливського, риболовного та морського промислу, продукція морського промислу, добута зафрахтованими суднами, вторинна сировина та відходи.

Переробка та обробка вважається достатньою, якщо:

- після завершення виробничого циклу товари класифікуються в іншій, ніж первинні матеріали або сировина, товарній позиції згідно з ТН ЗЕД;

- додаткова вартість, що утворилася в результаті переробки та обробки, становить не менше 50 відсотків вартості товару, який стає об'єктом купівлі-продажу або обміну.

Не визнаються достатньою переробкою товарів технологічні операції, пов'язані зі зберіганням, підготовкою товарів до продажу, прості операції, пов'язані зі складанням товару, утворенням сумішей, яким не властиві нові характеристики, що відрізняють їх від первинних.

Таким чином, Єдиним митним тарифом визначено порядок застосування ставок мита в залежності від країни походження товару та критеріїв визначення країни походження.

Експортне мито нараховується на товари в разі їх вивезення за межі території України та як засіб регулювання експорту застосовується до обмеженої кількості товарних позицій згідно з ТН ЗЕД. Застосування експортного мита в першу чергу передбачає можливість обмеження вивозу певних товарів за межі країни шляхом підвищення вартості самого товару.

Законом визначено основні види мита: адвалерне, специфічне та комбіноване. Адвалерне — обчислюється у відсотках від митної вартості товарів, які обкладаються митом. Специфічне — обчислюється у фіксованому грошовому розмірі на одиницю товару. Комбіноване — поєднує у собі два попередні види мита.

Крім цих видів мита стосовно певних товарів може тимчасово встановлюватись сезонне ввізне або вивізне мито, яке має на меті захистити вітчизняних товаровиробників аналогічних товарів.

До особливих видів мита законом віднесено компенсаційне, антидемпінгове та спеціальне мито.

Компенсаційне застосовується до імпортних товарів, у разі виробництва або експорту яких використовується субсидія, а ввезення таких товарів може завдати шкоди національному товаровиробнику або загрожує державним інтересам України.

Антидемпінгове мито виконує захисну роль щодо вітчизняного ринку в разі ввезення товарів за цінами, нижчими від цін країни експорту. Обчислення ставок антидемпінгового мита проводиться за різницею цін країни експорту та цін, заявлених при ввезенні цього товару в Україну.

Спеціальне мито як захисний захід застосовується до певних імпортованих товарів, ввезення яких загрожує інтересам вітчизняних товаровиробників. Крім цього, у разі дій, що суперечать загальнодержавним інтересам України як запобіжний захід також застосовується цей вид мита. Спеціальне мито може бути також введене як відповідь на. дискримінаційні заходи іноземної держави проти України.

Усі види особливого мита застосовуються після проведення відповідного розслідування Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України, яке проводиться на підставі заяви українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.